Ви є тут

Дихальні вправи для здоров’я


Image. Дихальні вправи давніх культур Японії

Життя людини починається з вдиху, підтримується диханням, закінчується видихом. За допомогою регуляції дихання людина здатна змінювати свій стан. Індійський мудрець X-XI ст. Горакша стверджував, що дихання – це вогонь, який спалює наслідки вчинків: вдих дає силу, контролює й очищає тіло, затримка дихання стабілізує думки й наділяє довголіттям, а видих має очисні функції.

За індійською йогою, дихальні вправи впливають на життєву енергію (ци або чі – китайською мовою, кі – корейською та японською, тхі – в'єтнамською). У більшості людей її активність незначна, циркуляція хаотична або заблокована, що спричиняє хвороби, яких можна уникнути за допомогою регуляції дихання.

Об'єктами регуляції є: спосіб дихання – ротом, носом (оптимальний), однією ніздрею, почергово лівою або правою і т.д.; фаза (вдих, видих, затримка, пауза); тип (верхнє, середнє, нижнє); тривалість та потужність фаз, ритм, темп. Вдих підвищує тонус кори головного мозку, видих – знижує.

Затримка дихання на вдиху стимулює засвоєння кисню в легенях, видалення вуглекислого газу, дозволяє проявити максимальне фізичне зусилля, сприяє омолодженню, приборканню думок.

Затримка дихання на видиху змінює циркуляцію крові, підвищує концентрацію вуглекислого газу у крові, температуру тіла, обмін речовин і потовиділення, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС), покращує розумову діяльність, інтуїцію, травлення, роботу залоз внутрішньої секреції і нервової системи.

Дихання з повільним вдихом і швидким енергійним видихом активізує пильнування, процеси кисневого метаболізму, а з коротким вдихом, повільним тривалим видихом і нетривалою затримкою на видиху – знижує тонус центральної нервової системи, артеріальний тиск, ЧСС.

Часте глибоке дихання змінює картину біострумів мозку, а при мінімальній мозковій неповноцінності приводить до зміни свідомості і судом.

Повний глибокий видих забезпечує найбільше розслаблення м'язів.

Короткі швидкі вдихи-видихи подразнюють нервові закінчення у носових ходах, очищують їх і дихальну систему, сприяють вентиляції легень, видаленню токсинів, тонізують нервову й судинну системи, посилюють кровообіг, збільшують температуру тіла й потовиділення, здатність до концентрації, кровопостачання головного мозку, послабляють спазми бронхів.

Техніка вдих носом, затримка, форсований подовжений видих ротом з опором (порціями через малий отвір стислих губ) і активним напруженням м'язів живота в кінці видиху сприяє заспокоєнню, вентиляції легень, тонізує дихальні м'язи, використовується у практиці логопедів, фоніаторів та ін.

Тривале (2-3 години) інтенсивне дихання ротом (вдих і видих швидкий, форсований, глибокий) у змінному ритмі, який задає аудіо-лідер, використовується у холотропному диханні С. Грофа і сприяє психосоматичній корекції шляхом відтворення трансового стану, усуває психоемоційні стреси та їх наслідки, депресію та ін.

Зменшення частоти дихання до 3-4 дихальних циклів за хвилину, а інтенсивності так, щоб коливання повітря не визначалося навіть пір'їнкою, піднесеною до ніздрів, сприяє концентрації у практиках дзен.

У давніх і сучасних оздоровчих системах (Мантек Чіа, Ніші, Норбекова та ін.), бойових мистецтвах практикують вправи з регуляції уявного дихання (шкірою, органами і т.д.) і використання резонансного ефекту дії голосових звукових хвиль на внутрішні органи та біоенергетичну систему. деякі з яких описані в легендах. Спів Сирен зачаровував морехідців, Орфея – давньогрецьких богів, людей, сили природи, кавказьких жерців – зцілював рани, а ірландських – піднімав бойовий дух. Свист Солов'я-розбійника шкодив істотам і предметам. Голосові звуки кельтського Огміоса робили людей щасливими.

Багаторазова явна чи уявна вимова звукосполучення "ОМ" у давньоіндійських вправах сприяла упорядкуванню усіх функцій організму і трансцендентації свідомості, а техніка з вдихом ротом із шиплячим звуком "С" або "Сі" через обмежувальну трубочку скрученого уздовж або упоперек язика, з нетривалою затримкою і видихом через обидві ніздрі, позбавляла відчуття спраги, охолоджувала організм, розслабляла м'язи очей.

Вимову певних голосових звуків використовують у східних оздоровчих системах для регуляції роботи відповідних органів і систем організму, а голосні викрики на видиху – для підсилення ударів у бойових мистецтвах.

О.Ф. Твердохліб, к.п.н., доцент кафедри фізичного виховання ММІФ

Олена Федорівна ТвердохлібОлена Федорівна Твердохліб – к.м.с. з фігурного катання, освоїла програми І і ІІ ступенів з  йоги у класі Анжели Фармер і Віктора Ван Кутена (Міжнародний центр йоги), ян цигуну у класі Чен Ван Пена  (Міжнародний інститут ушу, цигуну і нетрадиційної медицини), джун юань цигуну у класі професора Пекінського інституту досліджень особливих здібностей людини при Академії наук Китаю Сюї Мінтана, курс «Йога-23» А. Сідерського – провідного спеціаліста світу з психотропних тренувальних технологій йоги, курс д-ра Гітендра Дас (Індія) «Оптимізація йогічної практики» та ін.

О.М.Твердохліб викладає фізичне виховання на навчальному відділенні шейпінгу ММІФ. У навчальному процесі застосовує комплекси дихальних вправ.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій