Величезну, хоча й інколи не дуже помітну для сторонніх роботу з підтримування безпеки і життєдіяльності КПІ в воєнний час щодня роблять працівники департаментів безпеки і господарської роботи. З самого початку війни вони день у день виходять на об’єкти інфраструктури життєзабезпечення університету і підтримують їх у належному стані. Дехто з них практично живе на роботі. Отож ми повинні бути вдячним цим людям за те, що університетські інженерні мережі безперебійно працюють, що будь-які несправності або й аварії своєчасно ліквідовуються, що в кампусі чисто... А ще за те, що вони цілодобово стоять на сторожі безпеки тих, хто залишився працювати на своїх робочих місцях і жити в студмістечку. Обидва ці департаменти підпорядковані проректору з адміністративних питань Вадиму Кондратюку. Про те, як нині організовується їхня діяльність, він розповів читачам «Київського політехніка».
Про те, як у перші дні війни вдалося організувати заходи з підтримування безпеки на території університету і зберегти його життєдіяльність
З першого ж дня війни працівники департаменту безпеки та департаменту господарської роботи надійно забезпечують надійну і безперебійну роботу університету, його життєдіяльність, функціонування, і, зрозуміло, його безпеку.
Це, насправді, комплексні питання, і я їх не розділяю. Бо, скажімо, співробітники департаменту безпеки з першого ж дня війни виконували не лише свої обов’язки чергових, але й стежили в навчальних корпусах за тим, щоб нормально функціонували інженерні мережі. Адже, нагадаю, через пандемію коронавірусної хвороби університет працював у дистанційному режимі, й частина молодшого обслуговуючого й управлінського персоналу на роботу у перший день війни не виходила.
А з 25 лютого, коли до людей дійшло усвідомлення, що трапилося, й почався масовий виїзд з Київської області та зі столиці, частина наших працівників не вийшла на роботу, оскільки мусила займатися евакуацією своїх родин в більш-менш безпечні місця, тобто в західні області України та за кордон. Тому, починаючи з того дня, в нас у строю залишилося ядро працівників, які мешкають у Києві. Причому не просто в Києві, а в тих його районах, у яких залишилися можливості сполучення з університетом. Отож у перший період війни забезпеченням правопорядку в КПІ опікувалася приблизно третина працівників департаменту безпеки. Коли ж біля столиці почалася ескалація бойових дій і було призупинено рух приміських електричок, а в Києві - рух комунального транспорту на деяких маршрутах, нам було дуже складно, оскільки частина наших співробітників просто не могли дістатися місця роботи. Тоді деякі наші люди залишалися працювати по 5 діб.
У той час у нас ще функціонував Центр студентського харчування, який забезпечував харчування курсантів ІСЗЗІ. За домовленістю він почав годувати і співробітників департаменту безпеки. Але не лише їх, а й працівників господарської роботи. Таких людей також було багато, бо вже на другий день війни ми залишили в університетському резерві працівників служб Головного механіка, Головного енергетика та Виробничо-експлуатаційного комбінату. Також постійно на робочих місцях були і залишаються головний інженер і керівник департаменту господарської роботи. Крім того, було сформовано резерв людей, яких поселили на території університету. Вони перебувають тут і дотепер, оскільки забезпечують безперебійну роботу з підтримання життєдіяльності КПІ.
З метою підвищення рівня безпеки наших співробітників і зменшення для них складнощів з тим, як дістатися роботи, ми незабаром перейшли на новий графік чергування: якщо раніше вони виходили чергувати на добу через три, то тепер здебільшого працюють по дві доби через шість.
Коли було відкрито сполучення з лівим берегом Дніпра, але громадський транспорт однаково не працював, частині співробітників доводилося йти до університету пішки. У деяких з них це забирало понад годину часу. Проте люди виходили і працювали. Згодом деяких з них ми почали забирати нашим автотранспортом, оскільки отримали спецперепустку. Звісно, це диктувалося безпековою і виробничою ситуацією, що складалася на певний момент. А загалом, нам вдалося забезпечити наявність чергових на прохідних усіх навчальних корпусів і будівель університету, й правопорядок на його території.
У студмістечку чергові залишилися лише в деяких гуртожитках, тому їх заміщали самоорганізовані студенти-добровольці з числа тих, хто залишився в Києві. Їх також підсилювали чергові департаменту безпеки.
Про допідготовку працівників департаменту безпеки та інших
Чергування й патрулювання території університету в мирні часи і тепер дуже відрізняються одне від одного за рівнем відповідальності і небезпеки. Сьогодні ті, хто в цьому задіяний, повинні володіти зовсім іншими знаннями та навичками, ніж ще два місяці тому. Тож для них організоване спеціальне навчання. Його для працівників департаменту безпеки і представників Територіальної оборони КПІ проводять службовці ЗСУ та інших силових структур. Це навчання за двома напрямами: надання першої невідкладної домедичної допомоги і тактична підгото
вка. Що таке підготовка з надання невідкладної допомоги, думаю, пояснювати не потрібно. А що стосується занять з тактичної підготовки, то вони проводяться з метою навчити, як в умовах воєнного стану потрібно проводити певні заходи із забезпечення правопорядку в закритих приміщеннях університету, на прилеглій території й на блокпостах, які тут розташовані. Нині займаємося й організацією навчання з вогнепальної підготовки, оскільки деякі наші люди мають дозволи на зброю і приходять з нею на чергування.
Обов’язково слід згадати й про 12 небайдужих співробітників університету, які з перших днів війни також долучилися до виконання цих завдань. Це викладачі й лаборанти військової кафедри, співробітники ІМЗ, ФІОТ, ФЕА і ТЕФ. Серед них є ветеран АТО, колишні військові, мисливці, які мають власну зброю.
Про перебування людей в укриттях і умови, які там створено
Я пишаюся нашими студентами, нашими співробітниками і мешканцями будинків, які стоять на території університету. Вони з перших днів війни самотужки дооблаштували укриття. Власне, виконали ту роботу, якої перед війною не зробили в повному обсязі відповідальні особи, яких було призначено в структурних підрозділах. Але, справедливості заради слід сказати, що й представники низки факультетів та інститутів швидко надолужили те, що свого часу недоробили. І, звичайно, для організації нормальних, наскільки це можливо в нинішніх умовах, умов перебування в гуртожитках дуже активно працювали і працюють співробітники департаменту навчально-виховної роботи та студмістечка, а також, знов-таки, студенти-волонтери. Отож до укриттів були принесені матраци, ковдри, засоби гігієни, ліки, мікрохвильовки, чайники, продукти харчування. Люди навіть холодильники туди позносили! Тепер у тих сховищах створюються вже і невеличкі бібліотечки. Також на додачу до електрогенератора, який ми мали в університеті, один з факультетів придбав ще два.
Звісно, працівники департаментів безпеки та господарської роботи допомагали їм в облаштуванні нормального життя і побуту. Передусім, в укриттях було організовано чергування співробітників департаменту безпеки. А працівники департаменту господарської роботи почали щоденно перевіряти справність систем теплозабезпечення, водопостачання, електромереж тощо. Там, де це було потрібно, було прокладено резервні лінії електроживлення. Понад те, тепер практично в усі укриття студмістечка проведено Інтернет. Там обладнано місця для навчання студентів. А в укриття біля головного корпусу, яке до війни було нашим навчально-тренувальним центром, занесено парти для навчання дітей шкільного віку.
Не можна не згадати і про роботу з гуманітарною допомогою, яку отримує університет. Цим займаються здебільшого волонтери. Вони формують пакети підтримки для тих, хто перебуває в укриттях, роздають людям молоко, печиво, харчування для дітей. А також готують пайки для працівників, які залишаються роботі на ніч. Варто зауважити, що спочатку ми забезпечували харчами 20, а тепер і 70 співробітників - люди повертаються до Києва, і хтось через втрату житла навіть поселяється в студмістечку. Все це було б неможливо організувати, якби не «Фонд підтримки КПІ ім. Ігоря Сікорського». За рахунок його коштів і активної участі волонтерських організацій закупівля продуктів харчування і ліків триває постійно.
Окрім того, ми допомагаємо нашим співробітникам і людям, які практично живуть в укриттях, з лікуванням у військовому госпіталі. Там тих, хто цього потребує, оглядають лікарі, призначають аналізи, лікування й видають необхідні препарати. Лікування безкоштовне. Станом на 2 квітня його отримали 8 осіб.
Про підготовку до весняно-літнього періоду
Після того, як більшість наших працівників дещо адаптувалися до ситуації і забезпечили евакуацію своїх сімей з міста, вони почали потроху повертатися на робочі місця. Станом на 1 квітня в університеті працювало вже 16 двірників (наприкінці лютого їх залишалося не більше 3 осіб), і 36 прибиральниць. До того ж, є ще й працівники господарського відділу - приблизно 12 людей, які вже встигли прибрати після зимового періоду вулицю Політехнічну і змісти з неї пісок, очистили доріжки в парковій зоні, зробили кронування частини дерев. Таким чином ми власними силами розпочали проведення традиційного місячника благоустрою. Залучатимемо до цього і студентів-волонтерів, які залишилися в студмістечку. Звісно, тих з них, хто виявлятиме бажання попрацювати на користь університету. Є в нас техніка; є водії, які розвозитимуть землю для газонів тощо. Певна річ, ми залучатимемо до цієї роботи і заступників деканів з господарської роботи. У разі ж неможливості залучення саме цих осіб, їхні обов’язки буде покладено на інших працівників підрозділів - відповідне розпорядження про це було вже видано. Тож справа ця почала рухатися.
А ще в планах департаменту - продовження робіт у новоствореному парку за 28-м корпусом і вздовж лінії швидкісного трамваю. Туди вже завезено приблизно 120 тон родючого ґрунту й тепер виконується планування території.
Отож, попри війну, наш університет живе повноцінним життям. І це заряджає людей оптимізмом і вірою в світле майбутнє.