Бенціон Моісейович Вул - видатний радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1939), Герой Соціалістичної Праці (1969). Закінчив Київський політехнічний інститут у 1928 році.

З 1932 працював у Фізичному інституті АН СРСР, з 1933 керує організованої ним лабораторією фізики діелектриків (нині лабораторія фізики напівпровідників). З 1951 член Головної редакції ВРЕ.

Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників. Вул встановив природу крайового ефекту при пробої твердих діелектриків та особливості пробою стислих газів в різко неоднорідних полях; розвинув основи теорії фільтрації аерозолів (1937). Відкрив (1944) новий сегнетоелектрик - титанат барію BaTiO₃ (Державна премія СРСР, 1946), що поклало початок багатьом наукових робіт та практичним застосуванням в області сегнетоелектрики. Ряд робіт присвячено дослідженням р-n-переходів в напівпровідниках та основам теорії напівпровідникових приладів.

Під керівництвом Вула створені перші в СРСР лабораторні зразки напівпровідникових приладів. Вперше запропонував використовувати р-n-переходи в якості нелінійних конденсаторів, що знаходить широке застосування в параметричних підсилювачах. У 1962 спільно з іншими здійснив перший в СРСР напівпровідниковий лазер

(Ленінська премія, 1964).