Ви є тут

Сергій Войтко: “Я звик до напруженої роботи ще під час навчання на РТФ”


Сергій Васильович Войтко

Завідувач кафедри міжнародної економіки доктор економічних наук, професор Сергій Васильович Войтко у 2006 р. отримав звання "Молодий викладач-дослідник НТУУ "КПІ", у 2007–2016 рр. шість разів був переможцем конкурсу "Викладач-дослідник НТУУ "КПІ", у 2015 р. визнаний  лідером НТУУ "КПІ" з наукових досягнень студентів. Він автор більше 500 публікацій, серед яких 28 монографій, підручників, посібників. На прохання редакції він ділиться секретами своїх успіхів.

Більше десяти років тому мені вдалося отримати звання "Молодий викладач-дослідник". Я тоді був ще кандидатом наук і мав певні наукові здобутки. Перший успіх надихнув. Згодом мені виповнилося 35 років і я почав брати участь уже в конкурсах на здобуття звання "Викладач-дослідник". Оскільки доробок науковців-дослідників старшого віку набагато вищий, аніж у тих, кому до 35 років, перемагати в конкурсі вдавалося вже не кожний рік. Та я не опускав руки і працював, поступово підвищуючи власні показники з наукової діяльності. Звик я до напруженої роботи ще під час навчання на радіотехнічному факультеті.

Я випускник КПІ 1996 р. У моєму дипломі про вищу освіту записано: "Інженер-конструктор-технолог. Спеціальність "Конструювання та технологія радіоелектронних засобів". Після закінчення навчання, у зв'язку з трансформаційними процесами в економіці України, що відбувалися в 90-ті роки, довелося реалізувати свої знання, вміння та навички інженера-радіотехніка у малому бізнесі. У моїй роботі були тісно пов'язані проектування радіоелектронної апаратури та економіка підприємства. Тому вивчав багато літератури з економіки та менеджменту. Успішна діяльність фірми та накопичений досвід у певний момент наштовхнули мене на думку зайнятися економікою на професійному рівні. Маючи певний виробничий досвід, вступив до аспірантури, а з 2000 року почав працювати викладачем КПІ на кафедрі економіки та організації машинобудівного виробництва, яку в 2002 році було перейменовано на кафедру міжнародної економіки.

Теми моїх дисертацій безпосередньо пов'язані з економікою предметної сфери моєї інженерної освіти. Кандидатська дисертація мала назву "Планування стратегічних змін на радіоелектронних виробництвах", докторська – "Управління розвитком наукомістких підприємств". Усі мої наукові доробки стосуються сфери високих технологій та наукомістких виробництв. Давно маю бажання змінити на краще стан підприємств радіотехнічної промисловості України. Тому наукову школу вирішив формувати саме на основі підготовки кандидатів і докторів наук за проблематикою економіки та управління в наукомістких, високотехнологічних сферах підприємницької діяльності. Подібною проблематикою займаються і мої магістри-дипломники. Маю надію, що зможемо змінити стан як радіоелектронної промисловості, так і інших високотехнологічних галузей.

Наша кафедра співпрацювала з Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством фінансів, іншими організаціями та відомствами, виконуючи науково-дослідні роботи, з актуальних проблем, зокрема, для Чорнобильської зони і для телекомунікаційної сфери. Мої інженерні знання та навички допомагають знайти спільну мову з керівниками промислових підприємств. До речі, нещодавно я підготував і видав практичний посібник для студентів РТФ та ФІОТ “PIC-контролери та MPLAB: програмування на асемблері”.

Тепер знову повернуся до конкурсу "Викладач-дослідник". Не можу сказати, що докладаю якихось особливих зусиль, намагаючись перемагати в конкурсі. Повсякденна робота над науково-дослідними темами, керівництво дипломними роботами студентів, підготовка та захист дисертаційних робіт моїх аспірантів і докторантів – усе це складові рейтингу для конкурсу. Робота з оформлення навчально-методичних матеріалів і документів з навчальних дисциплін, яка згодом реалізується у вигляді підручників і навчальних посібників, також додає балів. У підсумку участь у конкурсі надає можливість оцінити свої досягнення порівняно з досягненнями інших, а перемога дає і моральне задоволення, і матеріальну винагороду.

Швидко плине час – у КПІ я перебуваю вже 27 років: студент, аспірант, викладач… завідувач кафедри. За цей час багато чого змінилося в організації навчального процесу. Електронний кампус, ректорський контроль, болонська система оцінювання, академічна мобільність, рейтингування викладачів, кафедр, факультетів (інститутів) – це тільки частина тих удосконалень, які здійснені за останні десятиліття. Впровадження цих удосконалень вимагає певних зусиль кожного з викладачів, необхідності працювати інтенсивніше. Зрозуміло, що не всім подобається міняти звичні методи та підходи. Водночас, наслідком зростання вимог до викладачів і внутрішньої акредитації кафедр є підвищення результативності наукової діяльності викладачів і науковців. А завдяки цьому зростають позиції нашого університету в різноманітних рейтингах вишів світу.

У своїй діяльності як керівник кафедри виходжу з того, що саме кафедра є тією рушійною силою, яка визначає успішність наскрізної підготовки від бакалавра, магістра до доктора філософії та доктора наук. Професорсько-викладацький склад нашої кафедри залучає до наукової діяльності вже студентів бакалаврату. Маємо пристойні результати – сім стипендіатів Президента України за останні 7 років, призові місця на всеукраїнських фахових олімпіадах і конкурсах, десятки грантів на навчання за кордоном і навіть отримання нашою випускницею ступеня доктора філософії у США. Окрім успіхів, були й позитивні "невдачі" – окремі закордонні виші відмовляють нашим студентам у наданні гранту на навчання, аргументуючи своє рішення тим, що рівень підготовки студентів у нашому університеті вищий аніж у них. 

Усвідомлюю, що сучасні успіхи кафедри значною мірою пов'язані з результатами діяльності моїх попередників на посаді завідувача – професорів А.Е.Розенплентера, В.Г.Герасимчука, О.А.Гавриша. Адже "традиції" перемог студентів і викладачів на різноманітних конкурсах заклали саме вони. Приміром, бували роки, коли зразу три працівники отримували звання "Викладач-дослідник" і "Молодий викладач-дослідник", у 2012 та 2016 році відразу дві студентки отримали Стипендію Президента України. Свою мету я бачу в продовженні та розвитку хороших традицій наукової та навчальної діяльності кафедри задля внеску в загальний розвиток університету.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій