У кабінеті директора ММІ проф. Миколи Івановича Бобиря висить фотографія, з якої дивляться на нас славні ветерани КПІ – учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни. У кожного на грудях десятки нагород, які свідчать про героїчне минуле цих людей.

Гортаю теку, в якій зберігаються матеріали про наших ветеранів. Найперший аркуш – список учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, які працювали на ММІ. Серед них – Л.Г.Лубінець, М.В.Василенко, О.Ф.Домрачев, М.М.Мухін, Г.О.Спину, Е.С.Уманський, П.Й.Сємідєл та інші – усього більше 20 осіб.

15 квітня 2011 р. у Центрі культури та мистецтв НТУУ "КПІ" відбулася чергова конференція трудового колективу університету. Її відкрив голова профкому співробітників В.І.Молчанов, який повідомив, що з 781 обраного делегата (з яких 113 студенти) у залі на початок засідання було зареєстровано 630, у тому числі 94 студенти.

Коли говорять про життєві досягнення чоловіка, на думку передусім спадає фраза, що сприймається швидше як тост: збудував дім – посадив дерево – виростив сина…

Природна енергійність, широка ерудиція і  незвичайні організаційні здібності Василя Микитовича Киричкова – кандидата технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України – не дозволили йому обмежитися такими "буденними" речами.  У життєвому доробку цієї непересічної особистості – справи ґрунтовніші й масштабніші.

Мабуть, небагато у світі університетів мають власний гімн. Наш Київський політехнічний – один із цих небагатьох.

«Кто там студенческий марш
запевает?
Чья там колонна идёт впереди?
Это друзья молодые шагают.
Это идет КПИ!
Мы идем, над нами небо голубое.
Мы поём, для нас открыты все пути.
Мы всегда горды тобою,
Орденоносный КПИ!»