Писаржевський Лев Володимирович (1874-1938) – видатний учений у галузі фізичної хімії, академік АН СРСР, лауреат Премії ім.Леніна, завідувач кафедри в КПІ в 1908-1912 рр. В 1912 році залишив інститут на знак протесту проти реакційної політики міністра народної освіти Л. А. Кассо.
Відповідно до даних Київського охоронного відділення, за Писаржевським велося пильне стеження. В одній із довідок, складених на прохання слідчого та доданих до чергового донесення, говорилося: "В отчете по наружному наблюдению в гор.Киеве по партии социалистов-революционеров за апрель 1909 г. имеются указания, что профессор Киевского политехнического института Лев Владимирович Писаржевский, 37 лет, 19 апреля взят в наблюдение по агентурным сведениям как видный член партии". Листи, одержувані Писаржевським, перлюстровалися. Готувався обшук. Після подій 1911 поліція зажадала від нього негайно покинути Київ. Лев Володимирович переїжджає в Москву і разом з Володимиром Олександровичем Вагнером стає засновником і редактором природночо-історичного журналу для самоосвіти "Природа". Співробітниками журналу (так позначалася редакційна колегія) стали колишні професора Московського університету та інші видатні вчені-природознавці, які гаряче відгукнулися на події 1911: В. І. Вернадський, Н.К. Кольцов, Л. А. Тарасевич, Н.М.Кулагін, М.А.Мензбір, Н.А.Умов, П. П. Лазарєв. [1]
З 1927 році Л.В.Писаржевський – директор Українського інституту фізичної хімії (з 1934 – Інститут фізичної хімії АН УРСР). Одночасно в 1929-1934 рр. – професор Тбіліського політехнічного інституту.
Л.В. Писаржевський створив основи електронної теорії окисно-відновних реакцій, запропонував теорію гальванічного елемента, яка пояснила походження електродних потенціалів, створив електронну теорію каталізу. У підручнику “Введення в хімію” (1926) вперше весь матеріал було викладено з позиції електронної теорії будови атомів і молекул.