Василь Петрович Іжевський (04[16].06.1863, Рязань, - 23.10.1926, Київ) - професор кафедри металургії, організатор металургійної спеціальності і кафедри металургії Київського політехнічного інституту (1903). В Київському політехнічному інституті працював з 1889 до 1926, з 1912-професор.
Основні праці присвячені питанням доменного виробництва. Розробив методику розрахунку матеріального і теплового балансу доменної печі, працював у галузі електрометалургії. Ним розроблені декілька конструкцій електричних печей (1901-1907). Запропонував нагрівання сталі перед гартуванням у соляних ваннах, розробив газогенератор оригінальної конструкції (1919-1923). Запропонував спеціальні хімічні реактиви для виявлення мікроструктури залізовуглецевих сплавів.
Серед його вихованців - видатні вчені та інженери, зокрема, віце-президент АН СРСР акад. В.П. Бардін, проф. Н.П. Чижевський та В.Є. Васильєв.
Основні праці: «Електрометалургія сталі і заліза» (1904), «Отримання зернистого перліту при відпалюванні сталі у вакуум-електричній печі» (1910), «Система обліку доменного балансу» (1912), «Тепловик чи реторта внутрішнього горіння» (1921).