«Що спільного між космічним ліфтом і нанотрубками, заростанням внутрішніх перетинів трубопроводів і пам’яттю дерев, баченням на відстані й опрісненням води? На перший погляд, нічого... Однак фізико–хімічна інформатика, що викладається в одному з технічних вузів Києва, дозволяє об’єднати настільки різні речі. Цікаво, що подібний курс більше не читається ніде у світі, хоча тільки один розділ цієї науки, присвячений так званим комплексонам, охоплює 1047 джерел з різних наукових журналів. Це свідчить про величезний інтерес учених та інженерів до цього напряму».
Такий трохи інтригуючий початок мала стаття в газеті «Дзеркало тижня», що розповідала про наукову та викладацьку діяльність проф. кафедри прикладної фізики ФТІ Олександра Терентійовича Богороша. А нещодавно стало відомо, що за результатами конкурсу 2007 року серед викладачів–дослідників НТУУ «КПІ» названо і Олександра Терентійовича. Він люб’язно погодився розповісти про свою роботу та відповісти на запитання кореспондента «КП».
– Олександре Терентійовичу, які предмети викладаєте студентам КПІ?
– «Управління властивостями матеріалів та їх прогнозування. Фізико-хімічна інформатика» (цей курс дійсно викладається лише в НТУУ «КПІ»), «Локальні методи аналізу» і «Нові речовини і матеріали», а також на кафедрі біотехніки та інженерії «Неперервні лінії таблетування, пресування та маркування лікарських засобів».
– Очевидно, щоб створити авторські курси, потрібно мати чималий науковий доробок?
– З 1969 р. працюю в системі академічних інститутів України та Росії, проводжу разом з колегами дослідження в галузі керованого синтезу речовин із заданими властивостями, у т.ч. з 1999 р. – з нанофізики і наноелектроніки. Останні роки – з фінансуванням у середньому від 100 до 300 тис. грн на рік. Спільно надруковано понад 570 наукових праць, третина – за кордоном (в Ізраїлі, Єгипті, Литві, Іспанії, США, Франції та Росії). За сумісництвом постійно працював у мережі вищих навчальних закладів, зокрема з 1975 року – в Київському політехнічному інституті, де підготовив докторську дисертацію, а також за кордоном (Варшавська політехніка, Будапештський, Харбінський та Оксфордський університети).
Досвід 30-річної роботи в МОН України та сумісництво з викладанням у вищих навчальних закладах дозволяє розписувати години і хвилини щоденно. Тому встигаю, а затребуваність надає додаткових сил.
– Кілька слів, будь ласка, про сферу Ваших наукових інтересів.
Фізико-хімічна інформатика, прогноз та керований синтез – Кількома словами не скажеш. Спільні наукові дослідження за моєю участю присвячено прогнозуванню та керуванню властивостями й парагенезисом синтезованих сполук, поліморфізму. Розроблено теорію хвильової нуклеації зародкоутворення та росту кристалів, яка має прикладне значення. Але найважливішими і цікавими є дослідження в галузі фізико-хімічної (або технологічної) інформації на основі системного аналізу полікристалічних масивів. Так, на основі хвильових ефектів, систематизації фазового складу природних і синтезованих сполук із залученням кристалоструктурних методів можна розробляти прилади для дешифрування об’єктів на відстані, діагностувати сховані порожнини та товщини полікристалічних відкладень. Розроблено технології підвищення моторесурсу двигунів внутрішнього згоряння на ходу, зміцнення сопла ракет тощо. На всі розробки отримано авторські свідоцтва.
– Заглянувши на сайт кафедри ПФ ФТІ, знайшла довгий список відомих учених, з якими Вам доводилося працювати за різними напрямами, і подій та заходів, у яких брали участь. Дуже коротко, враховуючи незначні обсяги нашої газети, – робота з якими науковцями найбільше запам’яталася?
– У різні роки довелося співпрацювати з академіками АН СРСР Н.В.Біловим, В.А.Бабешком, Ж.І.Алфьоровим, НАН України Б.Є.Патоном, І.К.Походнею, В.І.Толубинським, О.С.Повареним, Л.А.Кульським, В.В.Скопенком, В.П.Семиноженком, М.З.Згуровським, Б.С.Стогнієм, А.П.Шпаком, М.Г.Находкіним, А.Г.Наумовцем, а також з членами-кореспондентами РАН В.О.Малюсовим і І.В.Меліховим, професорами І.М.Федоткіним, І.С.Гулим, Б.А.Маліцьким, В.П.Соловйовим, Ю.О.Храмовим, В.П.Ройзманом (Україна), Майклом М. Редді, Едісоном Л.Севеллом (США), Дж. Мурманом (Великобританія), Єжи Вижиковським (Польща), Кен Тєрао (Японія), Сепеши Ласло (Угорщина), Фан Лі Бінем (Китай), Гансом Х.Хорстом (ФРН), К.Классоном (Швеція), Альгімантасом Бубулісом (Литва), В.М.Соколом (Ізраїль) та багатьма іншими, у т.ч. при виконанні фундаментальних досліджень з кінетики кристалізації полікомпонентних систем, проведенні системного аналізу результатів, прогнозуванні технології отримання матеріалів із заданими властивостями для різних прикладних задач у різних галузях виробництва.
На основі фізичних моделей, завдяки тому, що природа єдина, розроблено й опубліковано в «Стратегічній панорамі» математичні моделі соціально-економічних процесів із прогнозуванням ринкових показників України на 10 років уперед, де також виявлено пріоритетні напрями міжнародного співробітництва в умовах сучасних ринкових відносин.
– Назвіть, будь ласка, студентів, які під Вашим керівництвом досягли помітних результатів у науковому пошуку.
– Наприклад, студент 6-го курсу ФТІ (гр.ФФ-21) Павло Шабатин виконував дослідження, що стосуються виявлення мікротріщин в навігаційних аерокосмічних приладах для запобігання катастрофам. У 2007 році він рішенням Об’єднаної українсько-російської науково-технічної ради Міжнародної програми «Нанофізика і наноелектроніка» за досягнуті успіхи в дослідженнях у галузі нанофізики і наноелектроніки і участь у конкурсі молодих учених був нагороджений грамотою Представництва українсько-російського фонду підтримки освіти і науки (Алфьоровський фонд) в Україні. Грамоту студенту особисто вручив у присутності Надзвичайного і Повноважного Посла Росії в Україні В.С.Черномирдіна, віце-прем’єр-міністра України Д.В.Табачника і президента НАН України Б.Є.Патона лауреат Нобелівської премії в галузі фізики, академік РАН, віце-президент РАН, депутат Державної думи РФ Жорес Іванович Алфьоров.
– Над чим працюєте нині?
– Я науковий керівник двох науково-дослідних тем з нанофізики і наноелектроніки, у т.ч. управління та прогнозування властивостей сполук, виявлення мікротріщин у навігаційних приладах. Разом із колегами розробляємо нові методи локальних досліджень за допомогою вторинних відбитих електронів.
Тож не викликає сумніву, що багатогранність поглядів проф. О.Т.Богороша як викладача-дослідника пояснює різнобічність наукових праць та їх світове визнання.