Професор кафедри конструювання верстатів та машин Юрій Миколайович Кузнєцов пропрацював у нашому університеті 46 років. Пройшов шлях від асистента до професора, академіка АН вищої школи України. За час роботи в НТУУ “КПІ” оприлюднив 680 наукових праць, серед яких близько 350 винаходів і “ноу-хау”, 2 стандарти СРСР та 47 книжок: монографії, підручники, навчальні посібники та довідники. Він є автором першого в СРСР напівавтомата для обточування природних алмазів ПОА-ІК. Юрій Миколайович брав участь у міжнародних технічних ярмарках у Болгарії, Німеччині, Польщі та Кореї. Він заснував і розвиває наукову школу з розробки затискних механізмів та пристроїв автоматичного маніпулювання різними об’єктами технологічного оснащення автоматизованих верстатів і гнучких технологічних систем, а також створив спеціальний диференційно-морфологічний метод пошуку нових технічних рішень.
Проф. Ю.М.Кузнєцов відповідає на запитання нашого кореспондента.
– Як Ви стали переможцем конкурсу “Викладач-дослідник” у 2007 році?
– Звання “Викладач-дослідник” мені присудили за досягнення в науковій, методичній і педагогічній роботі.
В науковій роботі нові результати було отримано при виконанні держбюджетної теми “Створення вузлів і механізмів для надшвидкісної і прецизійної обробки на верстатах нового покоління з паралельною кінематикою”.
На основі теоретичних досліджень процесу затиску заготовок та інструментів і динамічних явищ цих процесів, що спостерігаються на високих обертах шпинделя верстата (від 10 тис. об./хв. для токарної групи до 100 тис. об./хв. для свердлильно-фрезерувальних верстатів), коли відцентрові сили неврівноважених часток досягають великих значень, запропонований новий методологічний підхід до створення прецизійних високошвидкісних затискних патронів.
Моя методична і педагогічна діяльність ведеться за трьома напрямками: металорізальні верстати та їхні механізми, інтелектуальна власність, методологія технічної творчості.
По першому напрямку видано перший в Україні навчальний посібник “Технологічне обладнання з паралельною кінематикою”. По ньому вже четвертий рік викладають предмет з аналогічною назвою в Кіровоградському національному технічному університеті та другий рік у КПІ – на кафедрі конструювання верстатів та машин.
По другому напрямку написано підручник “Патентознавство та авторське право”, зміст якого відповідає програмі для магістрів, яку я розробив ще в 1997 році, видано монографію “Дипломне проектування з інтелектуальної власності”, яка присвячена 110-річчю НТУУ “КПІ” і є підсумком моєї десятилітньої праці у цьому напрямку.
З методології технічної творчості підготував два посібники: “Теорія розв’язання творчих задач”, присвячений сучасним методам пошуку нових рішень (технічних та інших) в різних галузях, і “Прогнозування розвитку технічних систем”.
На мою думку, дисципліна “Прогнозування розвитку технічних систем” має викладатися всім магістрам інженерних та економічних спеціальностей. Мабуть, настав час створити в КПІ кафедру з методології інженерної творчості та патентознавства, залучивши до її роботи найкращих фахівців у цій галузі. У нас їх достатньо.
– Які досягнення у Вашій винахідницькій діяльності, на Ваш погляд варто особливо відмітити?
– За останні три роки отримано три повних патенти України на винаходи та 14 патентів на корисні моделі.
Використання нового підходу і методу морфологічного аналізу дозволило створити високошвидкісний затискач для токарних верстатів з різними системами керування, який здатен працювати без втрати сили затиску на 10-15 тис. об./хв. Для свердлильно-фрезерувальних верстатів створено прецизійний високошвидкісний гідромеханічний затискний патрон, який за рахунок введення урівноважених кульок здатний перевищувати показники свого прототипу – затискного пристрою фірми Sandvic Coromant.
Для одношпиндельних і багатошпиндельних і токарних автоматів створено прецизійний цанговий патрон з розширеним діапазоном відхилень.
Зараз розробляються робочі креслення для виготовлення дослідних зразків.
– Ваші студенти беруть участь у науково-дослідній та винахідницькій роботі? Розкажіть, будь ласка, про їхні досягнення.
– У роботі над держбюджетною тематикою беруть участь студенти 3–6 курсів кафедри “КВ та М”. Практично всі вони є співавторами винаходів і корисних моделей, на які вже отримано патенти та оформлено заявки на отримання охоронних документів. Усього на корисні моделі, зроблені за участю студентів, отримано 11 патентів. Хочу особливо відзначити роботи студентів 4-го курсу О.В.Грисюка (8 винаходів і корисних моделей, 2 отримані патенти, 1 стаття у фаховому виданні) та М.С.Забарного (3 корисні моделі та 1 стаття у фаховому виданні).
– Що Ви хотіли б побажати молоді?
– Перш за все – не забувати слова першого ректора В.Л.Кирпичова: “Політехнічний інститут є вищий навчальний заклад, призначений для підготовки інженерів, тобто, як показує сама назва, людей-геніїв, здатних продукувати нове...”. По-друге, не треба ніколи розчаровуватись, якщо ви відкрили те, що було вже відкрито. Це тільки підтверджує, що ви дійсно здатні винаходити і творити нове. Інколи найсумнівніші ідеї згодом стають реальністю і починають працювати, тому не треба боятися фантазувати і намагатися втілювати свої фантазії. По-третє, пам’ятати, що запорукою успішного втілення в життя нових ідей є поєднання наполегливості у досягненні мети (“бажаю”), об’єктивного пізнання світу (“знаю”), наполегливої праці (“вмію”).
Я переконаний, що серед нашої талановитої, освіченої та працездатної молоді є багато українських едісонів та кулібіних. Вони ще покажуть на що здатні.
– Що Ви хотіли б побажати вашим колегам-викладачам?
– Бажаю не зупинятися на досягнутому та більше уваги приділяти молоді. Передавайте свій досвід молоді та збагачуйтесь від неї, на перший, погляд химерними ідеями. На мою думку, від химери до винаходу – один крок.
Молодим колегам бажаю дихати в спину своїм попередникам, щоб у номінації “Молодий викладач-дослідник” було якомога більше переможців. За молоддю майбутнє нашого університету й України.
Щодо конкурсу “Викладач-дослідник – 2007”: кількість викладачів дослідників, на мій погляд, э дуже малою для НТУУ “КПІ”, який отримав статус дослідницького університету. Вважаю, що варто ретельніше й вимогливіше підходити до планування і нормування другої половини робочого дня науково-педагогічного працівника. Я готовий поділитися своїми ідеями щодо цього.