Леон Боровський (Leon Borowski) народився в 1884 р. у місті Гумани на Поділлі у сім‘ї лікаря. Гімназію закінчив там же в 1903 р. У Київському політехнічному інституті в 1913 р. одержав диплом інженерно-будівельного факультету.
Став повітовим інженером у Таращі (Київської губернії), а потім, до 1918 р., вів військово-дорожні роботи на Київщині.
Після утворення незалежної Польщі переїхав до Варшави, як і багато інших поляків – випускників КПІ. Із 1920 р. почав працювати в Окружній дирекції публічних робіт, спочатку як референт, радник, потім – завідувач дорожнього відділу. Після реорганізації Дирекції до 1939 р. керував комуникаційно-будівельним відділом Воєводської палати. Одночасно викладав будівництво доріг у Державній дорожній школі, потім у Варшавській політехніці, де спочатку був асистентом, а пізніше доцентом. У 1939 р. став завідувачем кафедри будівництва доріг і земельних робіт цього навчального закладу. Став першим головою Союзу дорожніх інженерів. Сприяв створенню Спілки членів польських дорожних конгресів, яка організувала 4 конгреси. Видавав місячник Спілки, перетворений у 1931 р. у «Дорожні вісті».
У часи німецької окупації з 1939 р. спочатку ніде не працював, потім улаштувався робітником у магістраті Варшави. У 1942 р. став читати лекції в професійній будівельній школі й у Вищій технічній школі у Варшаві. Під час варшавського повстання в 1944 р. був переселений німцями в село поблизу міста Сісерневице, де залишався безробітним до звільнення Польщі.
У 1945 р. став інспектором дорожнього департаменту Міністерства комунікації. Відновив читання лекцій у Варшавській політехніці. У 1946 р. одержав звання професора і повністю заглибився в наукову і навчальну діяльність у політехніці. У 1947 р. став членом Державної ради комунікації, у 1950 – радником у справах дорожної техніки в Міністерстві комунікації. Створив Інститут будівельної техніки, був головою наукової ради цього інституту. У 1949 р. був обраний членом Наукового варшавського товариства. Також був членом Товариства інженерів і техніків комунікації (в рамках Головної технічної організації), де обирався членом головного товариського суду цього суспільства. Опублікував у технічній пресі багато статей з дорожньої справи. Вважався одним з видатних польських фахівців у галузі будівництва автомобільних доріг.
Помер у Варшаві в 1951 р.