Ви є тут

Буквар Тараса Шевченка


Видання - 1861. Буквар Тараса Шевченка

Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього надзвичайна доля,
Та доля Україною була.
(Д. Павличко)

Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний та громадський діяч. Він був людиною універсальних талантів та інтересів. Усе його життя присвячене українському народові. Він мріяв про ті часи, коли Україна стане незалежною, коли в Україні будуть поважаться мова, історія, коли люди стануть щасливими.

Літературна спадщина Шевченка – це 240 поезій, з них – понад 20 поем; драма “Назар Стодоля”; 20 повістей (до нас дійшло 9); щоденник;  автобіографії; фрагменти двох незакінчених драм. Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу. Мистецька спадщина Шевченка-художника:  210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 автопортрети;  27 офортів, з яких – 6 серій “Живописна Україна”;  понад 230 олівцевих рисунків ландшафтів України;  ескізи, етюди, начерки – на 360 сторінках рукописів та альбомів.

Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка – “Буквар південноруський” для навчання дітей грамоті українською мовою у недільних школах, складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів.  “Буквар”  вийшов відносно великим накладом (10 тис. примірників) на кошти самого автора. При чому гроші від продажу цієї книги часто йшли на потреби недільних та сільських шкіл. Цей факт  засвідчує, яку велику увагу Шевченко приділяв проблемам освіти. Водночас ця книга була найдешевшою серед подібних видань і була доступною для широких верств населення. Шевченко реалізовував її за ціною 3 копійки.

Від часу появи “Букваря” пройшло вже  150 років (1861).  Тарас Шевченко замислював створити серію підручників, які давали б учням народних і недільних шкіл початки знань. “Думка єсть за “Букварем” напечатать лічбу і ціни і величини такої ж, як і “Букварь”. За лічбою – етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може, вбгаю в 10 копійок”, – ділився задумами Шевченко в листі до М. К. Чалого 4 січня 1861 р. Смерть поета перешкодила здійсненню цих планів.

Недільні школи – це були безплатні школи для дорослих у дореволюційній Росії, які працювали в неділю й святкові дні й надавали початкову освіту. Відкривалися вони прогресивною громадськістю в кінці 50-х – на початку 60-х років ХІХ ст. Одна з перших недільних шкіл заснована у 1858 р. у Полтаві. 8 січня 1860 р. за ініціативою російського хірурга М.І. Пирогова недільна школа була відкрита вчителями Пирятинського повітового училища. У березні 1860 р. недільну школу відкрито вчителями і гімназистами при Полтавській гімназії, а слідом за нею вони почали відкриватися у багатьох містах і селах. У 1862 р. в Україні їх було понад 110. Викладання в багатьох із них провадилося українською мовою. Але того ж таки 1862 р. царський уряд вирішив закрити недільні школи, а багатьох організаторів і викладачів цих шкіл було заарештовано.

Т.Г. ШевченкоСправа впровадження Шевченкового “Букваря” в народні школи натрапила на опір з боку шкільної адміністрації  і вищого духівництва, зокрема чернігівського єпископа Філарета і київського митрополита Арсенія. Головним управлінням цензури “Букварь южнорусскій” був відхилений як навчальний посібник.

“Буквар южнорусскій” має такі розділи: азбука, склади, цифри, лічба, текстовий матеріал, на якому вчаться читати. Буквар містив фольклорні твори: приказки та прислів’я, народні думи, на яких Т.Г. Шевченко прагнув формувати юні душі майбутніх освічених співвітчизників.

Як матеріал для читання Шевченко подав уривки з перекладених ним українською мовою “Давидових псалмів” (12, 53, 93, 149), в яких ідеться про братні взаємини між людьми і висловлюється віра в те, що гнобителів спіткає кара “за діла їх криваві, лукаві”, повністю наводить у своєму перекладі псалом 132:

Чи є що краще, лучче в світі,
Як укупі жити,
З братом добрим добро певне
Познать, не ділити?..

Автор  подає фольклорні тексти – прислів’я, які орієнтували на засвоєння народних і християнських цінностей:  Брехнею увесь світ пройдеш – та назад не вернешся; З дужим – не борись, А з багатим – не судись; Гості першого дня – золото; Другого – срібло, А третього – мідь, Хоч додому їдь!

Серед включених до “Букваря” матеріалів було дві думи: “Дума про Пирятинського поповича Олексія” і “Дума про Марусю попівну Богуславку”.

Як тільки був надрукований “Букварь”, Шевченко негайно почав розсилати його в різні губернії України. З цього приводу в листі до Ф.Л.Ткаченка він писав: “Посилаю тобі 10 моїх “Букварів” на показ, а с контори транспортів ти получиш їх 1000, і не розв’язувавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами? То йому й передай. А він нехай як знає продасть, а грошики положить в касу воскресної школи. От що... Дай один “Букварь” редактору “Губернских ведомостей” і попроси його, щоб він напечатав, що такий-то і такий “Букварь” продається по три копійки в пользу воскресних школ”.

Отже, незважаючи на те, що Шевченко не працював у системі освіти й не мав творів, у яких би спеціально розглядалися педагогічні проблеми, тим не менше є підстави говорити про його значний інтерес до освітянських питань, а також про те, що в нього склалася певна система педагогічних поглядів. Ці погляди знайшли часткове відображення в його поетичних творах, значною мірою у творах прозових (повістях та Щоденнику). Своєрідною їхньою реалізацією стало написання й видання “Букваря южнорусского”.

Підготувала А.Ф.Нечипоренко, ст. викладач кафедри української мови, літератури та культури

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій