Ректор, доктор технічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Лауреат премії В.М.Глушкова НАН України

Продовжувач славних ректорських традицій

КПІ за свою 111-річну історію неодноразово долав гострі суспільні кризи і завжди був попереду у формуванні високоякісного людського потенціалу – інженерів, учених, керівників виробництва, державних діячів. За всю історію КПІ його очолював цілий ряд видатних ректорів, які визначили традиції як високої якості підготовки інженерів, так і високого гатунку рівня наукових досліджень і розробок цього навчального закладу. Про них неодноразово публікувалися статті в «Київському політехніку». Перш ніж зупинитися докладніше на діяльності нинішнього ректора, згадаємо для прикладу про визначний внесок трьох його попередників на цьому відповідальному посту.

Першим ректором КПІ (1898–1902) був видатний учений і блискучий організатор Віктор Львович Кирпичов, який заклав засади вищої технічної освіти, де фундаментальна підготовка з математики, фізики, хімії та загальноінженерних дисциплін (які викладалися із застосуванням новітнього дослідницького обладнання) поєднувалася з отриманням професійних навичок на виробництві та в наукових закладах.

Олександр Сергійович Плигунов очолював КПІ з 1944 року протягом 25 років і зробив великий внесок у розбудову інституту в тяжкі повоєнні роки. Він спрямував зусилля на відновлення навчально-матеріальної бази, виконання важливих для країни наукових досліджень та підготовку висококваліфікованих інженерних кадрів для народного господарства.

Ректор КПІ у 1971–1987 роках Григорій Іванович Денисенко зумів організувати колектив КПІ на підготовку висококласних інженерів, які забезпечили успіх створення вітчизняної техніки в роки так званої холодної війни. Масштабність цих завдань визначила також необхідність суттєвої розбудови матеріально-технічної бази КПІ, яка за роки його праці на посаді ректора збільшилась утричі. Завдяки проведеній розбудові, КПІ в наступні роки зміг розвиватися як найбільш потужний в державі вищий технічний навчальний заклад.

Наповнення необхідним для незалежної України змістом підготовки фахівців, збереження і розвиток наукових шкіл, організація міжнародної співпраці здійснювалися ректорами П. Таланчуком та М. Згуровським.

Мені довелося в різний час працювати в КПІ, у тому числі і в 60-ті роки минулого сторіччя, і я добре бачу позитивний процес росту авторитету цього флагмана української освіти. Працюючи в останні десятиріччя разом з М. Згуровським з різних наукових програм, в різноманітних комісіях і комітетах, у тому числі і створених при державних органах нашої країни та в міжнародних організаціях, що координують діяльність учених-кібернетиків у сфері розробки комп’ютерних технологій і розв’язанні проблем інформатизації різних напрямів людської діяльності, я особисто переконався в ефективності і конструктивності його діяльності і як ученого, і як організатора науки. Очевидно, що це дає мені моральне право більш докладно зупинитися на етапах його зростання як ученого й організатора освіти і науки.

М. Згуровський є ректором Київської політехніки з 1992 року. Він народився у 1950 році в м. Скала-Подільська Тернопільської області, у 1975 році закінчив Київський політехнічний інститут, де потім працював на різних посадах, а з 1992 року – ректором.

Можливо, формула успіху М.Згуровського на посаді ректора закладена в тих головних принципах, яких він дотримується у своїй діяльності і які він сам сформулював так: «Завжди пам’ятати, що вийшов з КПІ, йому зобов’язаний своїм становленням і формуванням, а тому повинен за будь-яких обставин і посад працювати на його розвиток і престиж, підтримувати і захищати своїх колег по альма-матер; поважати честь і гідність кожної людини незалежно від її громадського статусу чи посади, не ставити себе вище над нею, намагатися розуміти точку зору кожного, хто приходить до мене; стверджувати повагу й шану до ветеранів і старших, завдяки яким створено усе, що ми маємо сьогодні, які є носіями мудрості і унікального досвіду для нового покоління; успадкувати від моїх попередників на посту ректора усі кращі для КПІ підходи; бачити в кожному студентові талановиту особистість, а в кожному співробітнику – однодумця і соратника; бути вдячним за виконане й уміти прощати помилки і слабкості».

Безсумнівно, що завдяки його енергійній діяльності як ученого й організатора вищої освіти, КПІ у 1995 році став першим в Україні Національним технічним університетом, а у 2007 році – також першим у нашій державі отримав статус університету дослідницького типу. Відзначимо, що М. Згуровський одним з перших у країні зрозумів, що створення дослідницького університету – це, можливо, чи не єдиний шлях, щоб залишитися першим серед кращих університетів у державі та конкурувати на рівні зі світовими ВНЗ.

Модель дослідницького університету грунтується на відпрацюванні механізмів функціонування сучасних форм інтеграції науки, освіти та інновацій, підготовці дослідників і висококваліфікованих фахівців для наукоємних галузей вітчизняної економіки, здійсненні інноваційної діяльності в ринкових умовах через науковий і технологічний парки університету, розвитку економіки, побудованої на знаннях.

Варто відзначити, що за останні 18 років КПІ став фактично лабораторією з розробки та напрацювання важливих документів з питань освіти, в тому числі Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», «Про науковий парк «Київська політехніка», «Про наукові парки», постанов уряду та рішень Міністерства освіти і науки. КПІ став одним з перших в Україні, хто підписав Велику хартію університетів, хто був організатором та активним учасником міжнародних конференцій з питань реформування вищої освіти нашої країни та її гармонізації з європейською освітньою системою.

Базисом науково-педагогічної діяльності дослідницького університету є наявність висококваліфікованих досвідчених та молодих викладачів. Їхня кількість в Національному технічному університеті України «КПІ» складає більш як 2600 осіб, з них 350 докторів наук, 1400 кандидатів наук, у тому числі 20 % молодих викладачів. На штатних посадах науково-дослідних підрозділів університету працюють 780 співробітників, з них 34 доктори наук та 206 кандидатів наук. Студентський склад університету перевищує 38 тис. осіб, аспірантів і здобувачів наукового ступеня кандидата наук – майже 800 осіб, докторантів і здобувачів наукового ступеня доктора наук – 48 осіб. Обсяг фінансування наукових досліджень і розробок складає майже 50 млн грн щорічно і є найбільшим серед технічних університетів Міністерства освіти і науки України.

У складі НТУУ «КПІ» сьогодні працюють науковий та технологічний парки, 8 навчально-наукових інститутів, 18 факультетів, 13 науково-дослідних інститутів і науково-дослідних центрів, конструкторських бюро. Підготовка фахівців ведеться за 54 напрямами та 123 спеціальностями. Також плідно працює створена у 2001 році філія КПІ у м. Славутичі.

У рейтингу вищих технічних навчальних закладів України «Компас» НТУУ «КПІ» займає перше місце. Наукові здобутки вчених НТУУ «КПІ» щорічно відзначаються  Державними преміями України в галузі науки і техніки.

Проект «КПІ – дослідницький університет», безсумнівно, є одним із ключових проектів, запропонованих і реалізованих Михайлом Захаровичем як ректором Київської політехніки. Водночас кількість інших проектів його діяльності як ученого і керівника закладу перевищує десяток. Серед них проекти:

• науково-технологічного розвитку України за умов світової економічної глобалізації;
• створення і розбудови науково-освітньої інформаційно-комунікаційної мережі «Уран» та її входження до європейської мережі «GEANT»;
• створення суперкомп’ютерного центру університету та Світового центру даних з його використанням;
• створення першого в Україні державного політехнічного музею;
• створення і розбудови інноваційного середовища на базі університету згідно із Законом України «Про науковий парк «Київська політехніка»;
• створення спільно з Національною академією наук України навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу»;
• створення світового центру даних «Геоінформатика і сталий розвиток» та інші.

Відзначимо, що в кадровій політиці М. Згуровський завжди орієнтується на збереження досвідченого, кваліфікованого науково-педагогічного і допоміжного персоналу та залучення талановитої молоді. І це забезпечує подальший розвиток університету та збереження кращих традицій. Ректор М. Згуровський завжди намагається тримати руку на пульсі життя університету. Для цього він постійно ініціює різноманітні соціологічні дослідження серед працівників та студентів КПІ, результати яких пізніше відображаються у прийнятті виважених рішень.

У своїх міркуваннях щодо подальшого розвитку освіти ректор НТУУ «КПІ» переконаний, що варто переорієнтовувати вектор діяльності на фундаменталізацію підготовки, відходячи від її вузькотехнічного характеру. Фундаментальний підхід був притаманний КПІ протягом усієї його історії. Він грунтувався на нерозривному зв’язку навчання з науковими дослідженнями та впровадженні їх результатів. Саме ця фундаментальність освіти свого часу забезпечила світове лідерство розробок наших колишніх студентів, потім всесвітньо відомих учених та інженерів. Саме з нею пов’язані численні перемоги наших нинішніх студентів на світових олімпіадах з математики і програмування.

М. Згуровський в Міністерстві освіти України

Визнанням заслуг як науковця і організатора освіти стало те, що 18 листопада 1994 року Указом Президента України Л. Кучми № 690/94 Згуровського Михайла Захаровича призначено міністром освіти України. Як відомо, той період був непростим для країни і для сфери освіти зокрема. Перед новопризначеним молодим міністром освіти України постало завдання надзвичайної складності. Сформована за умов колишньої союзної цілісності та підпорядкованості диспропорціям військово-промислового комплексу, система освіти України вже не відповідала об’єктивним потребам молодої незалежної держави. Зменшувалися об’єктивно і економічні можливості утримувати її.

Становлення незалежної України потребувало не просто реформування, а принципового реконструювання, розбудови – за умов збереження кращих традицій успадкованої системи освіти, що формувалася протягом багатьох поколінь, – сучасної національної системи освіти України.

Міністерство освіти України під керівництвом М. Згуровського розгорнуло системну роботу з формування нормативно-законодавчого поля України, в якому ставало можливим розпочати вирішення завдань щодо створення сучасної національної системи освіти незалежної України.

Було прийнято низку принципово важливих Законів України: «Про освіту», «Про середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», підготовлено Закони України «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково-технічну діяльність» (спільно з Міністерством науки України). Було створено Державну акредитаційну комісію, розроблено концепцію гуманітарної підготовки молоді, підписано Лісабонську конвенцію про визнання системи кваліфікацій України.

Низка положень нового законодавчого поля мали винятково важливе значення для здійснення реформ у системі освіти.

Наприклад, Закон України «Про освіту» передбачав перехід до двоступеневої системи вищої освіти (бакалавр, магістр), надавав можливості вищим навчальним закладам здійснювати широке міжнародне співробітництво, в тому числі – міжнародне економічне співробітництво.

За ініціативою Міністерства освіти України до положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» було включено визнання наукової діяльності як невід’ємної складової навчального процесу у вищій школі.

За часів М. Згуровського Міністерство освіти України суттєво інтегрувало діяльність установ системи освіти та інститутів НАН України.

Одними з перших нормативних актів, підписаних новопризначеним міністром у грудні 1994 року, була рамкова Угода про співробітництво з НАН України та спільний наказ про створення в НТУУ «КПІ» фізико-технічного факультету подвійного (НАН України та Міносвіти України) підпорядкування.

У жовтні 1995 року було підписано спільний наказ Міносвіти України та Президії НАН України «Про поглиблення співробітництва між установами НАН України та Міністерства освіти України», яким було фактично визначено стратегію подальшої інтеграції освіти і науки України на багато років вперед.

Аналогічна постанова була прийнята також і з Академією педагогічних наук України.

Можна із впевненістю сказати, що за період діяльності М. Згуровського на посаді міністра освіти було закладено основні засади сучасної національної системи освіти незалежної України.

Інститут прикладного системного аналізу

З метою проведення в Україні передових наукових досліджень, вирішення проблем міждисциплінарного характеру та цільової підготовки висококваліфікованих кадрів у сфері прикладного системного аналізу, новітніх інформаційних технологій та комп’ютерних наук М. Згуровським разом зі мною було висунуто пропозицію про створення Навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу» (ІПСА). ІПСА було створено у складі Кібернетичного центру НАН України у 1997 році за Постановою Кабінету Міністрів України. Створення інституту подвійного підпорядкування – НАН України та Міністерству освіти і науки України – пов’язане із втіленням концепції інтеграції науки і освіти.

В інституті сконцентрований потужний науковий потенціал. Наукові відділи – математичних методів системного аналізу, прикладного нелінійного аналізу, чисельних методів оптимізації, інформаційних ресурсів – мають давні наукові традиції.

Інститут виконує актуальні фундаментальні та прикладні дослідження в галузі розвитку методології системного аналізу складних взаємопов’язаних об’єктів і процесів соціальної, економічної, екологічної та технологічної природи; розробляє методи прогнозування та передбачення поведінки складних систем з урахуванням багатофакторних ризиків, прийняття рішень у таких системах на множині суперечливих цілей, при неточності і нестачі вихідної інформації; здійснює розвиток теорії оптимального управління та диференційних ігор, методів нелінійного аналізу й оптимізації, теорії нескінченно вимірних динамічних систем, методів оцінювання і управління нелінійними системами з розподіленими параметрами, методів аналізу керованих марківських процесів; розвиває теорію інформаційно-аналітичних систем та методи управління великими базами даних.

Платформою для вирішення цього класу задач є новий запропонований М. Згуровським напрям досліджень, що отримав назву «системна математика». Він являє собою комплекс взаємопов’язаних розділів математики (класичних та новостворених), які забезпечують можливість розв’язувати сучасні міждисциплінарні проблеми різної природи.

На основі застосування системної математики в інституті під керівництвом М. Згуровського отримано фундаментальні результати в галузі глобального моделювання процесів сталого розвитку в контексті якості і безпеки життя людей, аналізу глобальних загроз, системних досліджень задач керування складними змішаними системами. У галузі прикладних досліджень розроблено інструментарій технологічного передбачення та сценарного аналізу у вигляді відповідної інформаційної платформи, що є комплексом математичних, програмних, логічних і організаційних засобів та інструментів. Це дозволяє визначити послідовності застосування окремих методів якісного та кількісного аналізу, встановити взаємозв’язки між ними, а також у цілому забезпечити формування самого процесу побудови сценаріїв майбутніх подій.

У практичному аспекті результати досліджень застосовано для вирішення багатьох завдань розвитку економіки України. Зокрема, на замовлення Національного космічного агентства України були виявлені пріоритетні галузі споживання космічної інформації, що надається системами дистанційного зондування Землі. Для металургійного комбінату «Arcelor Mittal» (Кривий Ріг) на етапі короткострокового передбачення були створені альтернативні сценарії підвищення ефективності функціонування логістичної системи комбінату щодо забезпечення всіх етапів металургійного виробництва. На замовлення Державного агентства України з інвестицій та інновацій розроблено стратегічний план розвитку АР Крим та м.Севастополь.

Інститут активно співпрацює з науковими установами НАН України – Відділенням інформатики, Відділенням наук про Землю, Відділенням фізики і астрономії, вищими навчальними закладами, бере участь у вирішенні проблем м. Києва та АР Крим.

Слід підкреслити, що фундаментальні і прикладні наукові дослідження та розробки в інституті здійснюються, як і передбачалося при його утворенні, у поєднанні з

навчальним процесом та підготовкою високопрофесійних молодих фахівців. В інституті навчається більше тисячі студентів. Підготовка бакалаврів і магістрів здійснюється за напрямами «Системний аналіз», «Інформатика», «Комп’ютерні науки». Активно працюють аспірантура та докторантура. З 1999 року Інститут щорічно на високому науковому рівні проводить міжнародну науково-технічну конференцію «Системний аналіз та інформаційні технології» за активною участю студентів та аспірантів».

Цільова підготовка студентів старших курсів передбачає обов’язкову участь у наукових дослідженнях. Магістерські дипломні роботи фактично є магістерськими дисертаціями і становлять основу майбутніх кандидатських дисертаційних робіт.

В інституті видається міжнародний науковий журнал «Системні дослідження та інформаційні технології», головним редактором якого є М. Згуровський.

За ініціативою М. Згуровського інститут виступає організатором та співорганізатором багатьох наукових конференцій та семінарів, зокрема щорічно проводить Міжнародну науково-практичну конференцію «Системний аналіз та інформаційні технології».

Інтеграція в інституті навчального і наукового напрямів дала можливість здійснювати унікальні дослідження та реалізувати методологію підготовки аналітиків практичної орієнтації, рівень освіти яких відповідає рівню міжнародних стандартів.

Про високий міжнародний авторитет інституту свідчить, зокрема, хоча б той факт, що в останній час щорічно на конкурсній основі студенти університетів США приїздять до Києва на стажування і для проведення спільних семінарів і конференцій в Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова та в Інститут прикладного системного аналізу. Ця практика співробітництва стала традиційною і ефективною.

Співпраця з НАН України

Співпраця Київської політехніки з науковими закладами НАН України має глибокі історичні корені. Відомо, що плеяда науковців – фундаторів КПІ – мала пряме відношення до створення і становлення Академії наук України. Так, декан механічного та інженерного факультетів КПІ Степан Прокопович Тимошенко сформував перший склад Відділення механіки, створив нинішній Інститут механіки АН України, який носить його ім’я. Можна назвати ще одного видатного науковця КПІ – Євгена Оскаровича Патона та створений ним Інститут електрозварювання. Знані академіки Г.С. Писаренко, С.В. Серенсен, К.К. Симінський та багато інших професорів КПІ поєднували свою працю в КПІ з керівництвом відповідними академічними інститутами. Ця традиція завдяки М. Згуровському продовжується і нині. В НТУУ «КПІ» сьогодні активно працюють академіки В.Г. Бар’яхтар, В.М. Локтєв, А.М. Самойленко, І.М. Коваленко, В.С. Дейнека та інші.

Сьогодні формами співпраці КПІ з НАН України є також такі:

• підготовка та подання до державних органів управління проектів законодавчих актів, державних цільових програм;
• підготовка магістрів для академічних інститутів через реалізацію принципів створеного спільно з Президією НАН України Відділення цільової магістерської підготовки за 9-ма напрямами підготовки;
• створення і спільна праця колективів з підготовки підручників, монографій і навчальних посібників;
• спільне виконання наукових проектів і завдань державних науково-технічних програм;
• діяльність філій кафедр університету в наукових установах НАН України та науково-дослідних підрозділів подвійного підпорядкування.

Міжнародне співробітництво

М. Згуровський – активно працюючий і всесвітньо визнаний учений, він є членом багатьох українських і закордонних наукових товариств, членом Наукового комітету світової системи даних (WDS, Париж, Франція), членом правління Світової мережі знань про освіту і наукові обміни (EDNES, Страсбург, Франція), національним представником України в Міжнародній раді науки (ICSU, Париж, Франція), членом виконавчої ради Комітету по даних у науках і технологіях (CODATA, Париж, Франція), членом керівників Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті (Москва, Росія), президентом Мережі університетів країн Чорноморського регіону (BSUN, Констанца, Румунія), президентом Центрально-Східно-Європейського інституту сталого розвитку.

Експертами Київської політехніки разом з ученими НАН України розроблено Державну науково-технічну програму впровадження і застосування грід-технологій на 2009–2013 роки, які затвердженні урядом України 23 вересня 2009 року. Сформовано і затверджено Президією НАН України Координаційну науково-технічну раду програми, до складу якої входять представники майже всіх відомств України. М. Згуровський є заступником голови цієї координаційної ради. В рамках цієї програми фахівці НТУУ «КПІ» беруть участь у проекті з оброблення даних Великого адронного колайдера у ЦЕРНі. Спільно з фахівцями Інституту теоретичної фізики імені М.М.Боголюбова НАН України вчені КПІ беруть участь у європейській програмі EGI (European Grid Initiative), для виконання цього завдання виділено 200 обчислювальних ядер університетського кластеру для відповідних обчислень. НТУУ «КПІ» бере участь у розвитку міжнародної навчальної грід-мережі разом із ученими Російської Федерації, Болгарії і Казахстану.

За безпосередньою участю М. Згуровського посилилося співробітництво вчених України та Росії у сфері геоінформатики. За участю Світових центрів даних Росії та України (останній відкрито в КПІ) організовано Східноєвропейський регіональний кластер Світової системи даних. Це важливий крок до єдиного інформаційного простору для наукових досліджень.

Багатогранність М. Згуровського як ученого, державного діяча і педагога виявилася і у встановленні відносин з Університетом Сока (Японія). Йдеться про проект під назвою «Україна–Японія: різні долі, спільні надії», в якому М. Згуровський дискутує з відомим філософом Д. Ікедою про минуле, сьогодення, майбутнє двох народів.

Інноваційні проекти

М. Згуровським за завданням уряду напрацьовані пропозиції стосовно формування системи державного управління та механізмів державної підтримки інноваційної діяльності в Україні. Базисом цих пропозицій став науковий аналіз стану інноваційної діяльності в країні, що дозволив виявити її ключові проблемні аспекти. Серед запропонованих заходів – використання досвіду передових країн стосовно запровадження в Україні інноваційних середовищ на базі дослідницьких університетів, які мають формуватися за принципом інтеграції освіти, науки та інноватики. Для практичної апробації цієї пропозиції Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка». Діяльність інноваційного середовища, створеного згідно з цим законом, можна розглядати як загальнодержавний пілотний проект. Здійснення масової інноваційної діяльності за зразком наукового парку «Київська політехніка» передбачає поєднання інтересів основних учасників інноваційного процесу. Зокрема, високотехнологічні компанії з метою збереження конкурентоспроможної присутності на ринках зацікавлені в оновленні своєї продукції, що створюється науковцями університету на засадах інновацій. Розробники інноваційних рішень, які працюють у науковому парку, за допомогою його фахівців оформлюють нові розробки як об’єкти права інтелектуальної власності, здійснюють супровід їх впровадження і отримують матеріальне заохочення у формі роялті за впровадження своїх новацій. Викладачі університету готують висококваліфікованих фахівців, забезпечуючи кадрове супроводження реалізації інноваційних розробок. Науковці та викладачі університету мають також можливість за допомогою інноваційного бізнес-інкубатора, що входить до складу наукового парку, організовувати малі підприємства для тиражування інноваційної продукції.

Прикладами успішної діяльності наукового парку є новації щодо вирішення проблеми водопостачання регіонів Східної України, зокрема міста Алчевська, на основі вітчизняних технологій очищення шахтних вод, створення парогазотурбінних установок «Водолій» для виробництва електричної та теплової енергії, розробки аварійнорятувальної техніки тощо.

З урахуванням дворічного позитивного досвіду роботи наукового парку «Київська політехніка» під керівництвом його президента М. Згуровського у 2009 році був прийнятий Закон України «Про наукові парки».

Політехнічний музей: знати про свою історію – значить дбати про майбутнє

Одним із проектів державного масштабу стало утворення згідно з постановою Кабінету Міністрів України на базі КПІ першого в Україні Державного політехнічного музею, який відроджує, зберігає і пропагує досягнення вітчизняних наукових та інженерних шкіл. За 11 років його становлення і розвитку з експозиціями музею ознайомилися більше 200 тисяч осіб, серед яких школярі, студенти, науковці, викладачі, гості КПІ і України з інших країн світу.

З ініціативи президента НАН України академіка Б.Є. Патона і ректора Київської політехніки академіка М.З. Згуровського з 2001 року започатковані наукові читання з циклу «Видатні конструктори України», які проводить Державний політехнічний музей. Пріоритет надається видатним особистостям, життєвий та науковий шлях яких пов’язаний з Україною. Як перший підсумок цієї роботи видано серію книжок і розпочато видання багатотомного видання за матеріалами проведених читань з метою ознайомлення широкої науково-технічної громадськості та студентської молоді з визначними здобутками видатних науковців, конструкторів і технологів, створення цілісної історичної картини розвитку науки і техніки в Україні.

Продовжуючи розвиток Державного політехнічного музею, за ініціативою М. Згуровського нещодавно створено новий відділ історії авіації і космонавтики, в якому розміщено понад 400 експонатів.

М. Згуровський – заслужений діяч науки і техніки України. Він узагальнив базові положення теорії системного аналізу, сформулював основи системної математики, запропонував новий підхід до теорії екстремальних задач для нелінійних операторних, диференціально-операторних рівнянь. М. Згуровський – автор і співавтор понад 300 наукових праць і винаходів, у тому числі 38 монографій і підручників, виданих у Німеччині, Польщі, Японії, Україні та інших країнах світу. В його науковій школі – 9 докторів і більше 40 кандидатів наук.

Упродовж останніх років М. Згуровський очолює Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України і Громадську раду при Держінвестицій України, входить до складу багатьох інших рад і комісій, створених указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, розпорядженнями багатьох міністерств і відомств України. За пропозицією Міноборони та МОН розпорядженням Кабінету Міністрів України М. Згуровському надані повноваження генерального конструктора зі створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними силами.

М. Згуровський – доктор технічних наук, професор, академік НАН України, дійсний член АПН України, член президії НАН України, іноземний член Російської академії наук, Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України, Білоруського національного технічного університету, Санкт-Петербурзького державного технічного університету та інших університетів.

Він має державні нагородиУкраїни, Італії, Естонії, В’єтнаму. Лауреат трьох Державних премій України в галузі науки і техніки, премій імені видатних учених України – В.М.Глушкова та В.С.Михалевича.

Закінчуючи розповідь про М. Згуровського як видатного ученого і організатора освіти, який цими днями відзначає своє 60-річчя від дня народження, хочеться побажати йому від імені його колег і численних шанувальників його таланту міцного здоров’я та подальших успіхів на благо нашої країни.

І.В.Сергієнко, академік НАН України, генеральний директор Кібернетичного центру, директор Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України