Тетяна Луківна Лацинська

12 листопада 2006 року трагічно пішла з життя Тетяна Луківна Лацинська.

Більша половина життя цієї чудової жінки проходила на очах співробітників НТУУ “КПІ”, адже у стінах Київської політехніки вона працювала майже 40 років. Весь її життєвий шлях – як на долоні.

Тетяна Луківна прийшла на роботу до КПІ у 1967 році, маючи двох малолітніх дітей – 4-х та 7-ми років. Та в неї вистачало сил ще й будувати будинок. З ранку до вечора вона в турботах: діти, робота, господарство, літня матуся – весь цей тягар ліг на плечі тендітної жінки.

Скільки треба було мати сил, щоб виростити дітей, дати їм вищу освіту, виховати внуків та дочекатись правнука. Ця мила, доброзичлива та мудра жінка завжди знаходила потрібні слова та вихід із, здавалося б, найскрутніших ситуацій.

Тетяна Луківна, в силу своєї посади, досвіду і людських якостей, спілкувалася зі співробітниками практично всіх підрозділів університету. Не було таких приймальних (чи й позаурочних) годин, щоб до неї не збиралася маленька черга: вона надавала поради і професійні консультації, співчувала, просто вислуховувала.

Користуючись загальною повагою, вона залишалась скромною, привітною, миловидною жінкою, висококваліфікованим співробітником, надійним другом.

Такою вона залишиться в нашій пам’яті назавжди.

Колектив департаменту економіки і фінансів


Анатолій Олександрович Матвeєв

Керівництво навчально-методичного комплексу “НТУУ ”КПІ” – МУФ” та ректорат Міжнародного університету фінансів глибоко сумують у зв’язку з передчасною смертю на 74 році життя почесного президента МУФ, заслуженого працівника освіти України, завідувача кафедри загальноекономічних і гуманітарних дисциплін, академіка Української академії наук національного прогресу, професора Університету Ньюпорт (штат Колорадо, США), кандидата економічних наук, доцента Анатолія Олександровича Матвeєва.

А.О. Матвeєв закінчив Київський політехнічний інститут у 1960 році, працював на керівних посадах у Науково-дослідному інституті економіки Держплану України, Українській філії Інституту планування Держплану СРСР, Держплані УРСР, інституті Укрдіпроенерго, завідувачем лабораторії Інституту управління при Раді Міністрів УРСР.

У 1993 році ініціював утворення і став одним із засновників Міжнародного університету фінансів, ректором якого працював з моменту заснування до 2004 року, після чого обійняв посаду почесного президента Університету.

За визначні досягнення в освітній та науково-педагогічній діяльності нагороджений Премією Платона 1-го ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Світла пам’ять про Матвeєва Анатолія Олександровича збережеться в наших серцях на довгі роки.

Наталія Іванівна Очкіна

Факультет соціології з глибокою скорботою повідомляє, що 10 грудня 2006 року на 57 році життя перестало битися серце нашої дорогої Наталії Іванівни Очкіної.

25 років свого прекрасного життя вона присвятила НТУУ “КПІ”. З 1981 року працювала на кафедрі політекономії. З 1988 року очолила методичний кабінет кафедри філософії. А з 1996 року брала найактивнішу участь у створенні факультету соціології, де обіймала посаду завідуючого лабораторією факультету.

Наталія Іванівна стала справжньою берегинею факультету, матір’ю та близьким другом для кожного, хто мав щастя працювати поруч з нею.

Хист до творчості та активної організаторської діяльності допомогли Наталії Іванівні розкрити себе і як викладача. Студенти факультетів лінгвістики та менеджменту і маркетингу довго будуть пам’ятати Наталію Іванівну, яка розкривала їм глибини та принади філософії.

Жодна проблема факультету або людина не залишалися поза її увагою і турботою. Все вирішувалось вчасно і на вищому рівні. Всі співробітники та викладачі факультету запам’ятають цю чудову людину, чарівну жінку на все життя. Жодне свято, а чи то сумна подія на факультеті, наукова конференція тощо не проходили без її безпосередньої участі. Кожен, хто потрапляє на 5-й поверх 7-го корпусу, дивується охайності та затишку на факультеті. Немає куточка, в який би не вклала свою любов та душу його чудова господиня.

Вічна пам’ять Вам, Наталіє Іванівно!


Віктор Гаврилович Стеблянко

На 67-му році життя перестало битися серце Віктора Гавриловича Стеблянка, доцента кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем факультету прикладної математики.

Народився Віктор Гаврилович 25 травня 1939 року у м. Харкові. На його долю випало голодне дитинство, лихоліття війни та важкі повоєнні роки. В юні роки сформувалися основні риси його характеру – любов до рідного краю, працелюбність, людяність, допитливий розум, бажання вчитися.

Після закінчення у 1957 році Горлівського гірничого технікуму працював на шахті, з 1958 року по 1961 рік служив у лавах Радянської Армії, після служби продовжував працювати в шахтоуправлінні ім. Артема тресту Дзержинськвугілля.

Студентом КПІ став у 1962 році. Навчався на факультеті електроприладобудування та обчислювальної техніки, який закінчив у 1967 році за спеціальністю “Математичні обчислювально-лічильні прилади та пристрої”.

Після закінчення інституту працював у КПІ на кафедрі обчислювальної техніки спочатку керівником наукового підрозділу, а згодом доцентом кафедри; з 1990 року – на кафедрі спеціалізованих комп’ютерних систем факультету прикладної математики.

У цей час повністю розкрився науковий та педагогічний талант В.Г.Стеблянка, вміння на високому науково-методичному рівні викладати студентам навчальний матеріал.

Віктор Гаврилович був знаним у своїй галузі фахівцем, автором численних наукових праць з математичного та програмного забезпечення ЕОМ, зокрема теорії проектування трансляторів.

В.Г.Стеблянко був всебічно обдарованою людиною, любив та добре знав мистецтво, літературу, у повсякденному житті займав активну громадську позицію. Мав теплі дружні стосунки з колегами та співробітниками університету, його поважали та цінували студенти.

Чесний, порядний, чуйний товариш, завжди готовий допомогти, він любив і шанував свою родину.

Співробітники факультету прикладної математики, його друзі та колеги висловлюють глибоке співчуття рідним та близьким Віктора Гавриловича, сумують разом з ними.

Пам’ять про Віктора Гавриловича Стеблянка назавжди збережеться у наших серцях.


Вшанування пам’ятi О.М.Бялiка

Наприкінці січня на інженерно-фізичному було вшановано пам’ять професора О.М.Бяліка, який рік тому пішов з життя. Одній із кращих аудиторій факультету в 9-му корпусі було присвоєно його ім’я.

На урочистостях при відкритті пам’ятної дошки були присутні викладачі та студенти, дружина Олега Михайловича – Раїса Сергіївна, співробітники університету, декани та проректори КПІ, представники НАН України.

Із спогадами про життя та діяльність О.М.Бяліка, його значний внесок у розвиток КПІ на посаді проректора, декана, зав. кафедри виступили ректор університету академік НАН України М.З.Згуровський, колеги, друзі, студенти.

Під час урочистостей було виконано гімн факультету, показано фільм про життєвий та творчий шлях Олега Михайловича, прозвучали його вірші. Світла пам’ять про професора О.М.Бяліка збережеться на довгі роки.


Рейтер Ліон Григорович

17 лютого 2006 року на 68 році життя помер доцент кафедри загальної та неорганічної хімії ХТФ, заслужений викладач НТУУ “КПІ” Рейтер Ліон Григорович.

Видатний учений, талановитий викладач, просто прекрасна, інтелігентна, чуйна людина. 42 роки свого життя після закінчення аспірантури в Університеті ім. Т.Г.Шевченка присвятив він КПІ, науці, студентам, людям. Лише один запис у трудовій книжці в 1963 році. Більше 160 наукових праць, перший в Україні підручник з загальної та неорганічної хімії для хімічних спеціальностей ВНЗ українською мовою, тисячі студентів, багато послідовників, в душах яких він запалив вогник любові до хімії – це тільки частина величезних здобутків Ліона Григоровича Рейтера.

Співробітники кафедри з вдячністю і повагою пам’ятають і будуть пам’ятати цього прекрасного педагога, вченого, друга.


Олександр Аврамович МАКСИМЕНКО

3 лютого 2006 року пішов із життя колишній заступник керівника адміністративно-господарського відділу Київської політехніки Максименко Олександр Аврамович.

Народився він 23 серпня 1914 року в селі Підгірці Обухівського району Київської області. Після закінчення школи розпочав роботу на заводі “Арсенал”. Потім навчання у Київському артилерійському училищі, робота в Броварах у виконавчій владі. У 1941 році, як і багато інших патріотів, пішов на війну і в грудні 1946 р. був демобілізований у званні старший лейтенант. За свої ратні подвиги командир батареї О.А.Максименко був нагороджений орденом Червоної зірки та 6-ма медалями.

Після демобілізації він прийшов працювати до КПІ. До своїх обов’язків ставився з великим сумлінням і відповідальністю. За роки роботи в КПІ він отримав 15 подяк від керівництва. У 1976 р. отримав звання “Ветеран праці”.

Славна пам’ять про О.А.Максименка назавжди збережеться в серцях політехніків.

Apr 12, 2006 || Автор: Друзі, колеги


Олексій Іванович Некрашевич

30 березня 2006 року на 77-му році життя раптово помер ветеран праці, заслужений діяч освіти України, відомий фахівець з фізичної культури Некрашевич Олексій Іванович.

Олексій Іванович працював у Київському політехнічному інституті на кафедрі фізичного виховання з 1961 року. З 1977 по 1989 рр. та з 1993 по 1996 рр. – на посаді завідувача кафедри. Безпосередньо брав активну участь у створенні факультету фізичного виховання і спорту. З відкриттям факультету з 1996 по 2003 рр. був заступником декана з навчально-методичної роботи і завідувачем кафедри підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту. Пішов з життя не тільки відомий в Україні фахівець, а Людина та Вчитель з великої літери.

Народився Олексій Іванович в м.Семипалатинську в освіченій інтелігентній сім’ї. Батько працював головним інженером Маріупольського металургійного комбінату, мати закінчила фундуклеївську гімназію і виховувала сина чуйним та добрим до людей.

У роки Великої Вітчизняної війни 16-річний О.І.Некрашевич разом зі своєю матусею переховував від німців та врятував єврейську дівчинку, за що йому присвоєно почесне звання “Праведник Бабиного Яру” і занесено до книги пам’яті жертв Бабиного Яру.

Співробітники факультету та друзі висловлюють глибоке співчуття сім’ї покійного.


Катерина Яківна Куліш

Ректорат та профспілкова організація співробітників НТУУ “КПІ” з глибоким сумом сповіщають про смерть начальника відділу матеріально-технічного постачання НТУУ “КПІ” Куліш Катерини Яківни, яка наступила на 59 році життя після тяжкої тривалої хвороби, і висловлюють щире співчуття рідним та близьким покійної.


Владислав Петрович Вінницький

Колектив інституту висловлює щире співчуття рідним та близьким

11 червня 2006 року на 69 році передчасно пішов з життя доктор технічних наук, професор кафедри засобів телекомунікацій Інституту телекомунікаційних систем НТУУ “КПІ” Владислав Петрович Вінницький.

Колектив інституту висловлює щире співчуття рідним та близьким покійного.