Корольов Сергiй Павлович. Біографічна довідка

Сергій Павлович КОРОЛЬОВ (1907-1966) – радянський учений і конструктор у галузі ракетобудування й космонавтики, головний конструктор перших ракет-носіїв, штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики, академік АН СРСР (1958), член президії АН СРС

Україна. “Космічні” музеї Житомира

Піонер космонавтики С.П. Корольов усе життя мріяв про небо, зірки і космос. З його ім’ям пов’язані віхи нашої історії. Тож ФАКС вирішив вшанувати роковини великого вченого, зокрема, відвіданням музеїв у м.Житомирі.

Корольов Сергій Павлович: Барельєф на фасаді

Сергій Павлович навчався в КПІ лише два перших роки свого студентського життя, здобувши тут базову, фундаментальну підготовку. У 1926 році він перевівся до Московського вищого технічного училища (тепер – Московський державний технічний університет ім. М.Баумана), яке закінчив у 1929 році, взявши за тему дипломного проекту власну реальну розробку легкомоторного двомісного літака СК-4. Над цим літаком Сергій Корольов почав працювати ще в КПІ, а на час захисту диплома він уже проходив льотні випробування.

КОРОЛЕВ [Из книги К.П.Феоктистова “Семь шагов в небо”]

В наше время новая техника создается огромными коллективами, большим числом специалистов в самых различных областях. В этих условиях возник новый тип создателя техники – организатор и руководитель крупных исследований и разработок.

Мої зустрічі з ним... [С.П. Корольов]

...4 жовтня 1957 року застало мене у Москві молодим спеціалістом (через рік після закінчення КПІ) науково-дослідного інституту, пов’язаного з виконанням космічних програм. Пізнього вечора того дня гуртожитська братія з пагорка на околиці міста, затамувавши подих, спостерігала за яскравою зіркою, що швидко переміщувалася на темному небі, – то був перший штучний супутник Землі.

Из письма С.П. Королева матери Марии Николаевне 24 октября 1929 г.

«...Только в утро моего отъезда из Коктебеля, когда я провожал авто, увозившее моих товарищей на старт, только в это утро я почувствовал, как мне трудно уезжать одному в то время, когда все еще остаются. Одно утешение, что полеты кончаются в воскресенье и я в сущности говоря ничего не теряю, а работы в Москве много – надо спешить в Москву скорей.