Продовження. Початок у № 34 від 30.11.2017 р.
Нагадуємо: “КП” почав розповідати про видатних учених, чию пам’ять увічнено в погруддях, встановлених у фойє Державного політехнічного музею при КПІ ім. Ігоря Сікорського. В попередній подачі ми писали про академіків Є.О.Патона та І.П.Бардіна. Цю присвячено академікам С.П.Корольову та М.М.Боголюбову.
За погруддям І.П.Бардіна – бюст академiка, двiчi Героя Соцiалiстичної Працi СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА КОРОЛЬОВА (12 січня 1907 – 14 січня 1966). Це видатний вчений, конструктор, головний організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї СРСР, штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики, лауреат Ленiнської премiї (1957), кавалер золотої медалі ім. К.Е. Цiолковського.
У 1924–1926 рр. Сергій Корольов навчався в Київському політехнічному інституті, на механічному факультеті, що привабив його насамперед славетним професорсько-викладацьким складом і наявністю планерного гуртка.
У 1926 р. перевівся у Московське вище технічне училище на аеромеханічний факультет, спеціальність – літакобудування (згодом цей факультет виокремився в самостійний авіаінститут). Водночас закінчив Московську школу льотчиків. Дипломний проект – розробку легкомоторного літака "СК-4" – виконав під керівництвом А. М.Туполєва. Літак був побудований і пройшов льотне випробування.
У 1929 р. зустрічався з К. Е. Ціолковським, який порадив йому зайнятися розробкою техніки для польотів у космос і подарував книгу "Космічні ракетні поїзди". Молодий інженер зацікавився ідеєю створення літальних апаратів ракетного типу. З 1931 р. працював у Групі вивчення реактивного руху. Від 1933 р. – у новоутвореному Реактивному НДІ, де в 1934 р. очолив відділ ракетних літальних апаратів. Цього ж року вийшла його праця "Ракетный полет в стратосфере".
У 1938 р. він був заарештований, звинувачений у "контрреволюційній троцькістській діяльності" і засуджений до 10 років ув'язнення. Покарання відбував на Колимі. Після перегляду справи в 1940 р. працював у конструкторських бюро особливого режиму при НКВС СРСР.
У 1945 р. направлений до Німеччини для ознайомлення з трофейною ракетною технікою (ФАУ-2). З 1946 р. – головний конструктор балістичних ракет далекої дії.
Завдяки накопиченому досвіду та конструкторському таланту, розробляв перші бойові ракети в СРСР. Під його керівництвом послідовно створюються перші в Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 – копія німецької А-4/Фау-2; створена на її основі значно вдосконалена Р-2; оперативно-тактична Р-11 та її, знову ж таки, перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ; ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою у світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже всі названі ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери. У 50-ті рр. ХХ ст. С.П.Корольов брав участь у будiвництвi наземних випробувальних служб космодрому Байконур, очолив розробку перших космiчних лiтальних апаратів у СРСР, керував запуском першого у свiтi штучного супутника Землi (1957 р.), брав участь у пiдготовцi i запуску автоматичних мiжпланетних станцiй "Луна - 1", "Луна-2", "Луна-3" (1959 р). Остання передала фотознiмки зворотної сторони Мiсяця.
С.П. Корольов був ініціатором створення і фактичним лідером неофіційної Ради головних конструкторів, яка об'єднувала головних конструкторів тогочасної ракетної галузі.
Створив першу у світі міжконтинентальну балістичну ракету Р-7, перший вдалий пуск якої відбувся 27 серпня 1957 року. Р-7 стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв, які забезпечили низку досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики. Під його керівництвом відбулися запуски перших у світі штучних супутників Сонця, польоти автоматичних міжпланетних станцій до Марса й Венери. Очолював розробку і запуски супутників серій "Электрон", "Молния", "Космос", першої автоматичної міжпланетної станції "Зонд" (1964 р.). Керував створенням ракет-носіїв "Спутник", "Молния", "Восток", розробкою і запуском пілотованих космічних кораблів "Восток", "Восход".
Зірковий час С.П.Корольова – 12 квітня 1961 р., коли він керував першим в iсторiї людства польотом людини в космос. Того дня на кораблі "Восток" космонавт Юрій Гагарін зробив один виток навколо планети Земля й успiшно повернувся на Землю.
У 1962 р. пiдготував i провiв перший груповий полiт кораблiв "Восток-3" i "Восток-4", а в 1963 роцi пiдготував i провiв другий груповий полiт кораблiв "Восток-5" i "Восток-6". На кораблі "Восток-6" перша радянська жінка-космонавт Валентина Терешкова здійснила єдиний на сьогоднішній день самостійний політ у космос, який тривав майже три доби.
У 1964 р. затвердив проект ракетного комплексу "Союз", розроблений фахiвцями пiд його керiвництвом.
У 1965 р. керував польотом корабля "Восход-2", у ходi якого космонавт Олексiй Леонов уперше в iсторiї космонавтики вийшов у вiдкритий космос.
Як керівник радянської програми з вивчення Місяця він підготував політ автоматичної міжпланетної станції "Луна-9" на поверхню супутника Землі для його вивчення, яка в подальшому вдало здійснила м'яку посадку на Місяць.
Корольов виховав численних послідовників – учених та інженерів.
* * *
Далі праворуч у фойє встановлено погруддя доктора математичних наук, академіка АН СРСР (1953) і АН УРСР (1948), лауреата Державної премії (1947), Героя Соціалістичної Праці (1969) МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА БОГОЛЮБОВА (8 серпня 1909 – 13 лютого 1992). Він радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики.
Уже в 14 років він брав участь у семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 р. написав першу наукову працю. У 1925 р. в 16-річному віці був прийнятий до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова. У 1928 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1930 р. Президія АН УССР присудила йому вчений ступінь доктора математики honoris causa.
Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Наукові результати М.М. Боголюбова дали можливість ученим побудувати струнку теорію коливних процесів у нелінійних системах. До таких процесів відносяться вібрації різних машин, електромагнітні коливання та ін.
Його наукові праці 1945–1947 рр. в цій галузі збагатили радянську науку новими відкриттями в математичній фізиці і стали широко відомими не лише в СРСР, а й за кордоном. Вони мають велике прикладне значення, їх результати застосовуються для розв'язання важливих актуальних питань з радіотехніки, питань статичної і динамічної стійкості синхронних машин, поздовжньої стійкості літаків, прикладної механіки тощо.
На початку 50-х років минулого століття вчений звернувся до задач квантової теорії поля. Дав чітке доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій (1955–1956).
У 1946 році йому вдалося розвинути послідовну мікроскопічну теорію надтекучості і розробити особливі математичні способи, які тепер є основою нового методу. Все це дало йому змогу повністю розв'язати й питання про надпровідність.
На початку 50-х років М.М.Боголюбов розв'язав рівняння для задач надпровідності, складене англійським ученим Фреліхом. За праці з проблем надпровідності його було відзначено Премією ім. Ломоносова (1957 p.). За розробку нового методу в квантовій теорії поля і статистичній фізиці, що привів, зокрема, до обґрунтування теорії надтекучості і теорії надпровідності, у 1958 р. він був удостоєний Ленінської премії.
У січні 1965 році на сесії повноважних представників урядів держав-членів Об'єднаного інституту ядерних досліджень у місті Дубно його було обрано директором цього інституту. В 1966 році став першим директором створеного ним Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Києві, одночасно (1963–1988) був академіком-секретарем Відділу математики АН СРСР. У 1983–1989 рр. очолював Математичний інститут ім. В.А. Стєклова у Москві.
Головною складовою його таланту було вміння виділяти загальні елементи у, здавалося б, найбільш різнорідних царинах фізики. Вчений говорив: "Єднальною ланкою у мене була математика, бо мій підхід чи до проблем механіки, чи до проблем фізики – математичний". Наукові інтереси вченого охоплювали настільки різні галузі, що зарубіжні вчені взагалі певний час мали припущення, що Боголюбов – це збірне ім'я, псевдонім, за яким приховано декілька фізиків і математиків.