Ім’я Миколи Миколайовича Бенардоса (1842-1905) добре відоме фахівцям у галузі зварювання. Із самого початку використання спосіб електродугового зварювання металів вугільним (не плавким) електродом одержав назву “способу Бенардоса”. Із методів електродугового зварювання спосіб Бенардоса першим набув широкого застосування і сьогодні є одним із найпоширеніших.
М.М. Бенардос свого часу був відомий не тільки як винахідник способу з’єднання металів безпосередньою дією електричного струму, але й як автор оригінальних акумуляторів і способів їхнього виготовлення, проекту будівництва гідроелектростанції на р. Неві, способу передачі електроенергії на великі відстані, методу гальванізації великих площ, тигельного електропаяння. Йому належать також оригінальні винаходи і проекти в галузі транспорту, у сільськогосподарському виробництві.
Розквіт творчої діяльності М.М.Бенардоса припадає на період інтенсивного розвитку електротехніки – 60–70-ті роки XIX століття, коли захоплення електрикою в Росії і в усьому світі було загальним. У ці роки М.М.Бенардос спочатку в Москві, а пізніше в Петербурзі і Кінешмі займається дослідженням електричної дуги.
Споруджуючи свій пароплав, що переходить мілини, Микола Миколайович спершу застосував електричну дугу для розігріву до пластичного стану краю сталевих листів, які потім зварювалися ударами молота. Таке ковальське зварювання з нагріванням кромок металу за допомогою дуги дало можливість винахіднику виготовити великі сталеві конструкції у власних майстернях у садибі ‘’Привольне”, де не було печей для нагрівання великих конструкцій.
Незабаром М.М.Бенардос помітив, що іноді, при тривалому впливі дуги, кромка металу оплавляється, рідкий метал двох кромок зливається в загальний шов і, застигаючи, утворює монолітне з’єднання навіть без наступного проковування. Так було винайдено електрозварювання.
Оскільки тоді не було генераторів, здатних виробляти великі струми, М.М.Бенардос застосував як основне джерело живлення батарею акумуляторів з підзарядкою від генератора.
У 1881 році М.М.Бенардос демонстрував новий спосіб з’єднання металів у Парижі – в лабораторії журналу “Электрисьен”, де застосував дугове зварювання при виготовленні акумуляторів.
Для організації виробництва необхідні були приміщення, дороге електротехнічне й інше устаткування. Значних коштів вимагало патентування. У 1885 році фінансувати підприємство з виконання зварювальних робіт погодився інженер С.А.Ольшевський. Протягом 1885–1887 рр. спосіб електродугового зварювання й устаткування для його здійснення, і деякі типи зварених з’єднань були запатентовані в усіх промислово розвинених країнах. Усі закордонні патенти були видані на ім’я Бенардоса й Ольшевського. (Перший російський патент у 1885 р. Бенардос отримав одноосібно.)
До цього часу Бенардос настільки вдосконалив новий спосіб зварювання металів, що його можна було застосовувати при виготовленні й ремонті найвідповідальніших конструкцій. У Петербурзі було організовано товариство “Електрогефест” (так Бенардос назвав свій винахід) і відкриті показові майстерні, в яких виконувалися різноманітні зварювальні й допоміжні операції, а також виготовлялося майже все необхідне устаткування для монтажу зварювальних апаратів.
У 1887 році про зварювання за способом Бенардоса були зроблені доповіді в науково-технічних товариствах і на з’їздах фахівців різних галузей промисловості Франції, Англії, Німеччини, США. Як правило, доповідали ті, хто ознайомився з роботами Бенардоса безпосередньо в Петербурзі. Протягом декількох років новий спосіб з’єднання був упроваджений більш ніж на 100 заводах Західної Європи.
М.М.Бенардос особисто впроваджує свій спосіб на багатьох заводах Росії і за кордоном. Компанія “Електрогефест”, заволодівши правами на винахід, нещадно експлуатує самого автора. У важких матеріальних умовах Бенардос удосконалює устаткування і технологію, усуває недоліки, шукає нові шляхи застосування дуги для обробки металів. З метою захисту зони зварювання і поліпшення якості шва винахідник запропонував використовувати горючі гази, розробив електроди, різноманітні за формою і конструкцією, у тому числі трубчасті електроди, заповнені різними сипучими компонентами, розробив ряд пристосувань для автоматичного регулювання довжини дуги в процесі зварювання, тримачі різних конструкцій для ручного зварювання неплавким (вугільним) і плавким (металевим) електродами, розробив багато типів зварних з’єднань.
Але широке застосування винаходу не принесло М.М.Бенардосу багатства. Не маючи коштів для проживання в столиці, у 1899 році він виїхав з Петербурга і поселився у місті Фастові поблизу Києва. Важко хворів, але продовжував винаходити. У 1905 році, у 63-річномі віці М.М.Бенардос помер.
Розвиток електрозварювання на початку XX століття загальмувався, але в 30–40-х роках, коли розробка нових методів з’єднання була поставлена на наукову основу, настало справжнє торжество зварювання над іншими способами нероз’ємних з’єднань – клепанням і ковальським зварюванням – методам електрозварювання почали довіряти виготовлення будь-яких найвідповідальніших металоконструкцій.
Сьогодні є кілька десятків способів електрозварювання, що застосовуються в промисловості й будівництві. Але спосіб “Електрогефест”, створений 125 років тому М.М.Бенардосом, по праву стоїть під першим номером.