Для забезпечення ефективної реалізації права кожного на доступ до інформації, права на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово та в інший спосіб, Верховна Рада України 13 січня 2011 року прийняла Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі – Закон), який набрав чинності 10 травня 2011 року.
Основною метою цього Закону є визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.
Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Одна з вкрай важливих речей, яка передбачена п.5 ч.2 ст.6 Закону, це те, що не може бути обмежено доступ до публічної інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпоряджання державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Крім того, згідно з ч.2 ст.19 Закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Важливим є те, що заклади освіти самі по собі не є розпорядниками публічної інформації. Лише якщо їм були делеговані владні повноваження відповідними суб'єктами згідно із законом або якщо вони отримують фінансування з Державного або місцевого бюджету, то вони є розпорядниками в частині відповідної інформації (про виконання делегованих обов'язків або щодо використання бюджетних коштів).
Таким чином, наприклад, заклади освіти, які є бюджетними установами (тобто утримуються за рахунок бюджету), але які не виконують делеговані владні повноваження, є розпорядниками лише в частині інформації про використання бюджетних коштів.
Розпорядниками, що виконують делеговані повноваження, зокрема, є вищі навчальні заклади, яким державні органи управління освітою делегували свої окремі повноваження (ст. 46 Закону України "Про освіту").
Частина третя статті 13 Закону передбачає, що на розпорядників інформації, які не є суб'єктами владних повноважень, поширюються вимоги Закону лише щодо оприлюднення та надання інформації за запитами. Інші обов'язки розпорядників інформації, визначені в статті 14 Закону, на них не поширюються.
Таким чином, як наголошується в Науково-практичному коментарі до Закону України "Про доступ до публічної інформації" за загальною редакцією Д. Котляр, ці розпорядники не зобов'язані:
- вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
- вести облік запитів на інформацію;
- визначати місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями;
- мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про доступ до публічної інформації" в НТУУ “КПІ” у складі адміністративно-кадрового управління було створено сектор контролю за документацією, яка надходить до університету.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону на офіційному веб-сайті університету (за посиланням http://kpi.ua/public) з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів, розміщено відповідні форми запитів, що містять стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
За час роботи сектору до університету надійшло 7 запитів про доступ до публічної інформації (2 з них через мережу Інтернет). Тематика запитів стосувалася: стипендіального забезпечення, дотримання державних стандартів освіти, розпорядження бюджетними коштами при фінансуванні об'єктів м. Києва з підготовки та проведення в Україні "Євро-2012", кадрові питання та питання, що стосуються програм факультетів. На всі запити було надано обґрунтовані відповіді у термін, передбачений ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. Крім того, ця інформація надавалася безкоштовно, згідно з вимогами ст. 21 даного Закону.
Варто також зазначити, що хоча Закон України "Про доступ до публічної інформації" і містить деякі недосконалі моменти, однак в цілому положення українського Закону визнаються сьогодні одними з найпрогресивніших у світовій практиці. Так, за результатами міжнародного рейтингу, який проводили у співпраці іспанська Access Info Europe та канадський Centre for Law and Democracy, український Закон посів дев'яту позицію серед 86 країн світу, випередивши такі країни, як США, Канада та Німеччина.
Даний Закон є суттєвим кроком уперед у відкритості вищих навчальних закладів, що повністю фінансуються за рахунок державного бюджету. Зокрема, Закон України "Про доступ до публічної інформації" покликаний запобігти проявам корупції, оскільки зобов'язує відкрити інформацію щодо використання бюджетних коштів та державного майна.