Розвиток КПІ у найближчому майбутньому має ґрунтуватися на платформі, побудованій університетом протягом двох останніх десятиріч. Головне, що вдалося зробити за цей час:

  • КПІ здійснив трансформацію від моделі великого політехнічного інституту часів централізованої економіки до технічного університету європейського зразка, який п'ять років поспіль визнається роботодавцями України як лідер української вищої школи і який за незалежною оцінкою авторитетної міжнародної рейтингової організації QS входить до 4% кращих університетів світу, а за рейтингом Webometrics – до 5% кращих університетів світу. Для цього відповідно до потреб нової країни в КПІ було створено 10 нових факультетів та інститутів, понад 30 нових кафедр, відкрито понад 100 нових спеціальностей і спеціалізацій, зроблено багато інших перетворень;
  • завдяки проведеній децентралізації управління, демократизації університетського життя, забезпечення прозорості роботи усіх ланок КПІ було створено атмосферу взаємної довіри та поваги до праці педагога і вченого, унеможливлено конфлікти і суперечності в колективі, забезпечено мотивування до активної роботи всіх студентів і співробітників університету;
  • КПІ створив одну з кращих у країні систему самоврядування, як студентського, так і всього колективу. Через механізм колективних угод, демократичну виборчу систему керівників підрозділів та студентських лідерів університет започаткував свій, особливий підхід до напрацювання та прийняття важливих рішень, контролю за їхнім виконанням, що забезпечило нестримний і постійний поступ університету відповідно до прийнятої стратегії.

І, нарешті, КПІ суттєво змінив свій зовнішній вигляд. Будівлі, обладнання, лабораторії це ще не зовсім університет. Музей, пам'ятники, картинні галереї, меморіальні дошки, зала вченої ради, маятник Фуко, навіть куранти на головному корпусі й інші знаки шани історії сторічного КПІ – все це, що нині оточує студентів і співробітників, створює особливу атмосферу проникнуту університетським духом – духом академізму, відчуттям належності до славетної історії і великих справ наших попередників.

На наступному етапі розвитку КПІ необхідно: привести у відповідність до нових викликів і вимог суспільства зміст та форми роботи університету, зробивши особливий акцент на їх якісних характеристиках, продовжити інтегрування КПІ в європейський і світовий освітньо-науковий простір шляхом подальшого наближення до стандартів і критеріїв групи університетів світового класу. Для цього потрібно:

1. Продовжити розвиток і вдосконалення моделі діяльності університету. Виходячи з тенденцій розвитку європейської і світової систем вищої технічної освіти та розвитку національного ринку праці, КПІ має продовжити удосконалення головної концепції діяльності університету, поступово зменшуючи розрив між освітньою, науковою та інноваційною компонентами своєї роботи. Кафедрам, факультетам, інститутам належить формувати такі спільні освітньо-наукові середовища, в яких наука передавала б освіті останні досягнення, визначаючи її передовий зміст, а освітня компонента наповнювала б наукову сферу і високотехнологічний ринок праці талановитою молоддю, з якої виростуть майбутні вчені, керівники виробництва і бізнесу. В цих середовищах практично має зникати межа між дослідженням і дипломною чи курсовою роботою, між викладачем і вченим.

Університети такого типу у світі називають дослідницькими. Звичайно, КПІ як дослідницький університет має пріоритетно зберігати всю академічну, фундаментальну складову як визначальну для себе, але при цьому він повинен працювати одночасно за трьома взаємопов'язаними напрямами: навчання, наукові дослідження, інноваційне впровадження високих технологій і виведення їх на ринки.

КПІ має послідовно покращувати кількісне співвідношення між базовим рівнем підготовки (бакалавр) і вищими рівнями (магістр, доктор філософії, доктор наук) на користь вищих рівнів, поступово наближаючись до моделі кращих технічних університетів світу (МІТ, КАЛТЕК, Паризька Еколь Політехнік, Аахенський, Віденський, Магдебурзький технічні університети та інші).

Для забезпечення такої підготовки необхідно впроваджувати прогресивні технології наукомісткого, інноваційного навчання, поглиблювати інтеграцію з ринком праці, покращувати фінансове, матеріально-технічне та методичне забезпечення нашої роботи, постійно здійснювати самоаналіз якості підготовки фахівців.

2. Фундаментальність підготовки. КПІ має підсилювати роль фундаментальної освіти. Без фундаментальних знань неможливе розуміння природи оточуючих процесів і явищ. Людина, що отримала глибоку фундаментальну освіту, здатна формулювати складні задачі, керувати процесами, комплексно, системно оцінювати усі наслідки тих чи інших управлінських рішень – і лише вона здатна створювати умови для сталого розвитку суспільства. Фундаменталізацію підготовки фахівців університету повинен здійснювати за фізико-технічною моделлю, яка передбачає синтез глибоких загальнонаукових природничих знань та інженерного мистецтва.

3. Забезпечення міждисциплінарності, системності, комплексності підготовки і гармонізації роботи КПІ з ринком праці має лягти в основу стратегії розвитку університету на наступному етапі. Проникнення інженерії в медицину, біологію, охорону навколишнього середовища, економіку, в суспільну сферу вимагатиме від КПІ підсилення міжфакультетських та міжкафедральних зв'язків, реконфігурації програм, гнучкості навчальних траєкторій. Наочним прикладом вдалого втілення цієї стратегії вже сьогодні є діяльність міжуніверситетського медико-інженерного факультету, який навколо комплексної програми "Здоров'я людини" об'єднав роботу понад 30 інженерних кафедр КПІ. Навколо комплексної програми "Молодіжний мікросупутник", яку виконує ФАКС, нині об'єдналися зусилля фахівців з КПІ, Дніпропетровського національного університету, Харківського авіаційного інституту в таких галузях, як механіка, матеріалознавство, математика, фізика, екологія, ІТ-сфера, мікроелектроніка, телекомунікаційні системи, системний аналіз – усього представники 20 галузей знань. Такі проблемно-орієнтовані підходи будуть надзвичайно затребуваними економікою і суспільством у найближчому майбутньому.

4. Важливим елементом стратегії подальшого розвитку КПІ є врахування не лише нинішнього, а й майбутнього стану розвитку наук, технологій та виробництва. Так, за результатами аналітичних прогнозів провідних наукових центрів світу (Оксфордський університет, Міжнародна рада з науки, американська компанія Ранд Корпорейшн та інші) протягом найближчих двох десятиліть найбільш затребуваними будуть фахівці в галузі "альтернативної енергетики і нових заощадливих видів транспорту", нанотехнологій і нових матеріалів, комплексу наук, які забезпечують якість життя і здоров'я людини (біомедичної інженерії, біотехнологій, фармації та інших), фахівці у сфері змін клімату, фахівці в галузі нових інформаційних і космічних технологій.

На думку експертів, попит на системних аналітиків і фахівців-комп'ютерників, які вмітимуть обробляти й аналізувати дані різної природи для бізнесу, наукових досліджень, нових видів техніки, у найближче десятиліття зросте у декілька разів. Ці світові тенденції КПІ має враховувати у процесі еволюційного вдосконалення змісту і напрямів підготовки.

5. Надзвичайно важливою для КПІ є підсилення прямої взаємодії технічної освіти і ринку праці. Якраз у результаті такого партнерства та з урахуванням світових тенденцій до розвитку наук і технологій мають сформуватися нові вимоги до змісту, структури і обсягів підготовки фахівців за інженерними спеціальностями.

На сьогодні університет зробив вже низку суттєвих кроків у цьому напрямку. КПІ уклав угоди більш ніж з 3500 підприємствами України, але серед великих, системоутворюючих підприємств у базових галузях промисловості наш університет має лише декілька партнерів. Так, університетом укладено угоди з лідерами в галузі космічних і авіаційних технологій – КБ "Південне" і АНТК ім. Антонова, із групою компаній ДФ – лідером хімічної і титанової промисловості, з групою компаній ДТЕК – лідером паливно-енергетичного комплексу України. На наступному етапі КПІ має суттєво розширити перелік таких стратегічних партнерів, узгоджуючи з ними навчальні плани за певними спеціальностями, програми наукових досліджень та інновацій відповідно до потреб базових галузей промисловості.

6. КПІ має докорінно покращити навчально-лабораторну і дослідницьку базу університету. У цих питаннях – як в Україні, так і в КПІ – спостерігається наростання відставання від передових університетів світу. Наприклад, ще у 2005 році КПІ і МГУ ім. М.В.Ломоносова мали приблизно однакові суперкомп'ютери. КПІ мав кластер із продуктивністю 3 Тфлоп, МГУ – 9. Натепер продуктивність суперкомп'ютера КПІ піднялася до 6,9 Тфлоп, а суперкомп'ютера МГУ – до 1,3 Петафлоп, тобто за темпами оснащення цим видом сучасної техніки МГУ випереджає КПІ у 600 разів.

Оновлення навчально-лабораторного обладнання КПІ повинен здійснювати за усіма інженерними напрямами, і особливо за тими пріоритетними навчально-науковими програмами, де університет ще може зберегти лідируючі позиції у світі. Так, за програмою "Нові речовини і матеріали" КПІ найближчим часом має придбати газорідинний хроматограф з мас-спектрометричним детектором та спектрометр ядерного магнітного резонансу. Придбання цього обладнання дозволить отримати проривні результати при дослідженні структури речовин і тонких особливостей їхніх хімічних та термічних перетворень, що важливо для створення матеріалів з новими властивостями.

За цією ж програмою КПІ має продовжити оснащення центру "Наноелектроніка і нанотехнології", придбавши наступну чергу обладнання для синтезу матеріалів з новими властивостями.

За програмою "Здоров'я людини" КПІ має придбати обладнання для отримання і дослідження ліпідних оболонок, у які вбудовуються лікарські препарати і магнітні наночастинки. Це дозволить ефективніше утримувати ліпосоми в пухлині в повному обсязі й у результаті підвищити ефективність лікування хворих до 20 %.

За програмою "Нові інформаційні і телекомунікаційні технології" надзвичайно актуально продовжити розвиток високопродуктивного обчислювального кластера університету, в 5-6 разів збільшивши його продуктивність і довівши її до 35-40 Тфлопс. Це дозволить вирішувати надскладні задачі матеріалознавства, фізики, хімії, нанотехнологій, які до цього не вирішувалися в принципі, зберегти участь України у міжнародному проекті "Аліс" з обробки даних для великого адронного колайдера та забезпечить умови рівноправної кооперації КПІ в європейській Грід-мережі.

Усього ж у переліку переоснащення науково-лабораторного обладнання КПІ зазначено понад 100 великих позицій. Джерелами фінансування мають бути державний бюджет України, кошти великих підприємств, міжнародні гранти.

7. КПІ повинен у 1,5-2 рази підвищити підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації за фундаментально-природничими та інженерними напрямами, розширити присутність наукових видань у світових наукометричних базах. Нині лише для відновлення природних втрат наукових шкіл КПІ готує щорічно 15-20 докторів і 70-90 кандидатів наук. Для суттєвого ж розвитку цих шкіл необхідно ці цифри принаймні подвоїти.

8. За рахунок поєднання науки, передової освіти та бізнесу необхідно створити острів інноваційного прориву в країні за напрямами, де КПІ має потужні напрацювання. Це насамперед зелена енергетика, нові речовини і матеріали, наноелектроніка і нанотехнології, біомедична інженерія і біотехнології, нові інформаційні технології. Необхідно розвивати інноваційні структури на базі та за участі університету (Наукового парку, стартапів, технопарків, спільних із бізнесом центрів тощо). Створивши науковий і технологічний парки та оволодівши механізмами їхньої роботи, КПІ має зберегти незаперечні лідерські позиції в Україні в галузі інноваційної діяльності і на цій основі зробити інноваційні прориви у зазначених вище напрямах хайтеку.

9. Охорона та управління інтелектуальною власністю, комерціалізація знань мають стати новим, дуже важливим завданням для КПІ. Університет ще ніколи не вводив нематеріальні активи в свою економіку, не ставив їх на баланс, не здійснював їхню комерційну реалізацію. А це в передових дослідницьких університетах світу приносить не менше третини їхню бюджету. Незважаючи на те, що в Україні ще практично немає досвіду такої роботи, не розроблене ефективне законодавство, що її регламентує, КПІ має першим опанувати цю нову справу, суттєво підвищивши економічну ефективність своєї роботи. Потребує вдосконалення система стимулювання винахідницької діяльності та трансферу технологій, зокрема через реалізацію ліцензійних договорів.

10. У міжнародній діяльності КПІ повинен розширити співпрацю з університетами-партнерами, втілюючи програми академічної мобільності. Насамперед університет має значно збільшити кількість студентів, які навчаються за програмами подвійних дипломів з університетами розвинених країн. У 2012 році їх було вже близько 200. КПІ повинен в 3-5 разів підвищити ефективність участі своїх підрозділів у зарубіжних грантах, зокрема в проектах Європейського Союзу, 7-й рамковій програмі ЄС, програмах "TEMPUS" та "ERASMUS MUNDUS" й інших. КПІ необхідно суттєво підвищити якість підготовки кадрів, спроможних організовувати і виконувати міжнародні проекти. Університет має подолати мовний бар'єр в контактах із зовнішнім світом, суттєво покращивши мовну підготовку наших студентів, науковців і викладачів, розширити навчання іноземних студентів англійською мовою, ширше залучати кожну кафедру університету та особливо студентів до міжнародної діяльності.

11. КПІ потрібно автоматизувати та інформатизувати всі технології навчання та управління університетом, забезпечити успішне впровадження і подальший розвиток електронного кампусу КПІ, функціонування інформаційних сайтів кафедр, інститутів і факультетів, включаючи їх англомовні ресурси.

12. КПІ має суттєво покращити матеріальну базу університету, зробивши особливий наголос на якості створюваної інфраструктури. Гуртожитки, місця загального користування, деякі аудиторії, системи енергозабезпечення, інші елементи інфраструктури потребують радикальної модернізації. Важливим завданням для КПІ буде корінна перебудова системи енергоспоживання, енергозаощадження та обслуговування інфраструктури. З нинішнім станом цієї системи, яка споживає понад 40 % консолідованого бюджету КПІ, в наступні роки університет існувати не зможе. Університет має принаймні у два рази зменшити витрати, зведені до 1 кв. метра площ, які сплачує за обслуговування інфраструктури та за енергоносії.

КПІ повинен додатково побудувати два нових гуртожитки, декілька навчальних корпусів. Це насамперед корпус ФАКС, корпус видавничо-поліграфічного інституту, додаткові корпуси ФІОТ та факультету прикладної математики, актуальним є будівництво корпусу фізико-технічного інституту.

13. За умов економічної і соціальної нестабільності суспільства соціальний захист членів колективу університету набуває особливого значення. Соціальний захист повинен мати більш чітке, адресне призначення, стати більш дієвим та ефективним. Він має бути спрямований на підтримку атмосфери творчості, співпраці та взаємодопомоги серед членів нашого колективу; впровадження механізмів мотивації співробітників-новаторів, які забезпечують прискорений розвиток університету; поглиблення принципу "безсуб'єктності" в управлінні персоналом; захист гідності і академічних свобод студентів, викладачів, науковців та співробітників, свободи їхнього волевиявлення. Мають бути продовжені програми інвестиційного будівництва житла, програми допомоги соціально незахищеним членам колективу, інвалідам, хворим, ветеранам, багатодітним сім'ям, батькам-одинакам.

14. КПІ належить першим в Україні напрацювати та втілити в життя європейську модель університетської автономії і академічних свобод. Чому це так важливо саме тепер і чому це буде ще більш важливим у найближчому майбутньому?

Тому що і увесь світ, і Україна постали на початку нового століття перед новими, нечуваними раніше викликами і кризами. Найгострі-шою з них є криза моралі, криза толерантного, гармонійного співіснування людей у світі й в Україні зокрема. Ця головна криза тягне за собою інші – фінансову, економічну, соціальну. Як подолати ці виклики? Як знайти відповіді на нові, складні питання? Ці відповіді не лежать у площині стандартних рішень. Перед новими проблемами стають безсилими великі капітали, фінансові, природні чи адміністративні ресурси, безпомічними виглядають навіть уряди країн і цілих континентів.

Відповіді дадуть нові, невідомі раніше знання, які можуть бути напрацьовані лише у вільних академічних середовищах, у центрах незалежної університетської думки, одним з яких в Україні завжди був Київський політехнічний інститут. А держава має бути зацікавленою в існуванні таких центрів незалежної думки, щоб вони могли породжувати ідеї в їх істинному сенсі. Держава має озброюватися цією істиною, новими, нестандартними ідеями задля прогресу своєї країни.

І, нарешті, управління університетом має ґрунтуватися на системі базових принципів, які університет схвалив ще у 1992 році і яких він дотримувався весь цей час. Вони такі: керівники університету мають завжди пам'ятати, що вийшли з КПІ, йому зобов'язані своїм становленням і формуванням, а тому повинні за будь-яких обставин працювати на його розвиток і престиж, підтримувати і захищати своїх колег по Альма-матер, поважати честь і гідність кожної людини незалежно від її громадського статусу чи посади, не ставити себе вище за неї, намагатися розуміти точку зору кожного; стверджувати повагу й шану до ветеранів і старших за віком, завдяки яким створено все, що університет має сьогодні і які є носіями мудрості й унікального досвіду для нового покоління; успадкувати від своїх попередників усі кращі для КПІ підходи; бачити в кожному студентові талановиту особистість, а в кожному співробітникові – однодумця і соратника; бути вдячними за виконане й уміти прощати помилки та слабкості.

Втілення цієї стратегії дозволить колективу КПІ гідно витримати усі виклики, які постали перед університетом та суспільством, і ще з більш вагомими досягненнями пройти наступний відрізок часу.

Стратегія затверджена конференцією трудового колективу КПІ 24 жовтня 2011 року.