Вітчизняні науковці глибоко стривожені катастрофічним зменшенням кількості школярів, що цікавляться природничими науками, зокрема фізикою. Адже це, перш за все, веде до зменшення кількості абітурієнтів/студентів технічних спеціальностей та фахівців, потрібних для відновлення й розбудови країни. Тим більшої уваги, підтримки й наслідування заслуговують молоді КПІшники – учасники та переможці предметних конкурсів і змагань.
Міжнародний конкурс із фізики IPhyC (International Physics Competition) щороку збирає тисячі претендентів з усього світу, які прагнуть долучитися до фахової спільноти, отримати нові знання, познайомитися та позмагатися з колегами. "Протягом тисячоліть люди прагнули зрозуміти, як працює природа, чи то відкриваючи принципи руху, розгадуючи таємниці енергії та матерії, чи досліджуючи квантовий світ. IPhyC підтримує цей дух відкриттів і дає учасникам можливість перевірити свої знання з фізики та дізнатися більше про цей захопливий предмет", – зазначають організатори.
З великою приємністю приєднуємося до привітань цьогорічним переможцям IPhyC – представникам КПІ ім. Ігоря Сікорського, які посіли місця в переліку найкращих із 960 фіналістів. Це Редріх Путятін, аспірант кафедри технічних та програмних засобів автоматизації ФАПІЕ, та Олександр Мацибора, студент першого курсу кафедри штучного інтелекту НН ІПСА.
На фото: Редріх ПутятінБез науки – нудно, з наукою – тяжко
"Срібна відзнака серед усіх учасників у старшій віковій категорії, друга відзнака серед учасників із України. Я приблизно серед найкращих 300 із-поміж фіналістів", – поділився новиною Редріх Путятін одразу після підбиття підсумків олімпіади. Молодий науковець охоче поспілкувався з "Київським політехніком" і розповів про свій шлях у КПІ (в публікації побажав зберегти свої словотвори): "На бакалавраті я навчався за спеціяльністю "Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології", до якої потім доточили робототехніку. Під час вступу вибір був непростим, та й катедра тоді називалася геть непривабливо – автоматизації хімічних виробництв. Я ж хотів на фізтех: прикладна фізика чи математика. Але зрештою куратор на підготовчих курсах переконав мене. Звісно, розглядав й інші виші, але, походивши на курси в КПІ, зрозумів, що хочу навчатися саме тут". Отож, майбутні абітурієнти, знайомтеся з університетом особисто, відчуйте його дух, не пошкодуєте.
Під час навчання Редріх зацікавився автоматичним керуванням електростатичним зневоднюванням нафти. Цій темі присвятив бакалаврську роботу та магістерську дисертацію. Нині аспірант продовжує розвивати цей напрям: досліджує оптимальні режими роботи електрозневоднювача, модельнопередбачливе керування, застосовуючи рекурсивні нейромережі. Він сподівається "поєднати подальше дослідження, що саме по собі дуже математичне, з технологією, де ці висновки можна було б застосувати".
Згадав співрозмовник і про перебіг конкурсу: "Це всесвітнє змагання для старших школярів і студентів. Я почувався дідом, бо найстарша вікова категорія мала опис "1-й курс коледжу/університету і старші". Участь дає можливість пригадати (або й вивчити) теорію, повправлятися у розв'язуванні задачок за обмежений час, підтягнути англійську мову та їхню фізичну термінологію, а також прочитати найновішу статтю з фізики на якусь цікаву тему. Не можу сказати, що тут просто вестимуть за ручку, бо складність навчальних матеріялів, які вони пропонують для підготовки, на два порядки перевищує складність задач, які пропонували на змагання.
Усе відбувалося віддалено. Відбірковий етап – від дитячих задачок на рівномірний прямолінійний рух до рівня розвиненого вступника. Жодного контролю за виконанням, понад місяць часу. На мою думку, він потрібен не для того, щоб когось відсіяти, а щоб зацікавити якомога більше людей. Наступний тур – півфінал – уже під наглядом викладача в авдиторії, на все лише година. Фінал – як дистанційний іспит, тільки крім вебки треба ще одну камеру поставити, яка показуватиме всі потенційні місця для списування. 30 задачок, на кожну по 1-2 хвилини, залежно від того, тестова вона чи з відкритою відповіддю, розв'язання нікого не цікавило.
Ну й про задачки... На півфінал дали наукову статтю про дослідження природи чорних дір, гравітаційні хвилі, гармоніки, закон площ Гокінга... Її треба було завчасно прочитати, а тоді давати відповіді на нехитрі запитання: другий закон динаміки ЧОРНИХ ДІР, яка гармоніка швидше згасає, чим ця стаття краща за попередні тощо.
Була на фіналі одна задачка, яка мене вбила. Калькулятори, до речі, заборонені були у фіналі. Так от, було запитання про маятник, і зрештою треба було обчислити 2π*√(1/g). Хто забув, то g = 9,81. От і обчисліть це на папері. З точністю до двох знаків після коми! Виявилося, що буде 2,01 (можливо, вони би прийняли й 2,00). А смішно те, що ходив колись жарт: π2 = g. Якби я його згадав, міг би розв'язати правильно!". Ну, що тут скажеш: жарти у математиків – не зовсім і жарти.
У молодого науковця багато планів, "до яких не дотягується" за браком часу: теорія подібності для створення автоматичних регуляторів, композиція числа (комбінаторика), мнемоніка для викладання технічних дисциплін, українська технічна й математична термінологія тощо. А поки що він "тримається за катедру, за спеціяльність". "Вибір вдалий, – каже аспірант, – є що робити з моєю любов'ю до математики й фізики. Мрію написати хороші підручники з різних предметів за нашим напрямом (є нестача саме сучасних і саме українською мовою). Взагалі люблю викладати. Навіть не знаю, що більше: науковити чи викладати. Без науки – нудно, з наукою – тяжко. Без викладання – нудно, з викладанням – "голодно", хочеться сказати, бо це вам не програмістом працювати. Та нічого, прорвемося".
А ще дослідник творить вірші: "Переважно пишу, за класифікацією Ростислава Семківа, експериментальні й/або важкі інтенсивні тексти. Щастить друкуватися в журналах ("Легіт", "Пнябзик"). Якщо вам цікаво, як виглядає поезія, умовно, "від математика для математиків", то це я. Загалом, поза університетом віршування і є справою мого життя".
Принагідно Редріх схвально відгукується про свою кафедру та її керівництво, зокрема за активну співпрацю з підприємствами та широкі можливості для участі в міжнародних дослідницьких проєктах. "Це й сучасна наука, і гідна платня викладачам", – наголошує він.
На фото: Олександр МацибораУвійшов до 5% кращих серед близько 5600 учасників
Років тридцять тому, відкриваючи один з гуманітарних факультетів КПІ, його декан проголосив: тут навчають на президента. Та часи швидко змінюються, і сьогодні про таку діяльність починають мріяти й технарі. Саме ті молоді люди, які обрали навчатися у своїй країні у важкий для неї час та прагнуть докластися до її становлення й розквіту.
Олександр Мацибора – хлопчина, який дуже любить фізику. За підсумками IPhyC він здобув відзнаку Silver Honour і увійшов до 5% кращих з-поміж приблизно 5600 учасників. Його результат – 3-тє місце серед представників України. Це досягнення підтверджує високий рівень підготовки та мотивації студента, який лише розпочинає свій академічний шлях.
Олександр опановує спеціальність "Комп'ютерні науки", КПІ об'єктивно вважає одним із найкращих технічних ВЗО, а кафедру ШІ обрав, бо, на його думку, це чи не найактуальніша технологія нинішнього, а може і наступних століть. І вже намагається знайти їй застосування, приміром, нещодавно на хакатоні EDTH 2026. У найближчі 10-15 років мріє набути досвіду та зробити кар'єру в фінансовій корпорації, згодом, за сприятливих обставин, – відкрити ІТ компанію, а потім, чом би й ні, і про президентство можна задуматись. От хай так і буде!
На прохання редакції студент поділився своїм баченням, як відроджувати зацікавлення школярів природничими науками: "Перш за все, щось зробити своїми руками – хоч машинку на радіокеруванні, щоб уроки не перетворювались на механічне запам'ятовування, а стали мотивацією в чомусь розібратися і застосувати/перевірити на практиці. Цікавими для споглядання/розуміння/запам'ятовування є наочні демонстрації фізичних процесів, бо сухі формули складно сприймаються. І, звісно, варто знайти однодумців – гуртки/заняття за інтересами. Це не лише обмін знаннями, досвідом, тощо, а й мотивація помірятися силами – взяти участь у змаганнях, олімпіадах, конкурсах – та визначити, що потрібно покращити. Не зайвим буде й просування себе через TikTok, Instagram тощо". До сказаного хочеться додати: і не забувати відзначати, ставити за приклад тих небагатьох, хто, всупереч моді останніх років, щиро цікавиться фундаментальною наукою і заглиблюється в неї.
Як бачимо, наші люди талановиті і доводили це неодноразово. Тож державі варто прикласти реальні зусилля для розвитку точних наук і підтримки здібних дітей, щоб у перспективі країна отримала перевагу в технологіях й інноваціях.
Редріх Путятін, аспірант кафедри технічних та програмних засобів автоматизації ФАПІЕ КПІ ім. Ігоря Сікорського, показав хороший результат на Міжнародному конкурсі з фізики The International Physics Competition (IPhyC).
ℹ️ IPhyC — глобальне наукове змагання, яке щороку збирає учасників з десятків країн світу, яке проходить у три етапи. Його завдання виходять за межі стандартної навчальної програми та часто базуються на сучасних дослідженнях у галузях астрофізики, фізики конденсованих середовищ та інших напрямах.
За підсумками змагання Редріх Путятін показав високий результат серед 900 учасників, увійшовши до:
🔹 топ 5% усіх учасників конкурсу
🔹 топ 30% фінального раунду найкращих учасників міжнародного рейтингу
🔹 лідерів серед представників України — 2-ге місце📌 Це не лише особисте досягнення, а й пряме підтвердження високого рівня підготовки в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Потужна інженерна і фізико-математична база дає молодим фахівцям змогу успішно конкурувати на міжнародному рівні.
🤝 Вітаємо Редріха й бажаємо нових наукових звершень!