Призначення іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук – це матеріальна підтримка наукової діяльності молодих дослідників та створення можливостей і стимулів для реалізації наукових експериментів в Україні у межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. У 2025 році серед 47 молодих дослідників-стипендіатів, що отримують персональну щомісячну підтримку від держави, було і двоє молодих науковців КПІ.
Один із них – доктор технічних наук, доцент кафедри технології електрохімічних виробництв ХТФ Георгій Васильєв. Він працює над науково-технічною розробкою засобів корозійнобезпечної експлуатації систем тепловодопостачання житлово-комунальної інфраструктури – сфери, від якої безпосередньо залежить комфорт і безпека мільйонів українців.
Суть дослідження, як розповів дослідник, полягає у створенні пристрою ультразвукового захисту теплообмінного обладнання від корозії та накипу. Мова йде про новий підхід: використання ультразвукової вібрації для модифікації поверхневих шарів на металі, що дозволяє одночасно зменшити корозійні процеси та уповільнити утворення відкладень. У межах роботи планується виготовити дослідний зразок апарата та провести його лабораторні випробування.
Дійсно, практичне значення цієї розробки складно переоцінити. В Україні функціонують десятки тисяч котелень і тисячі кілометрів теплових мереж. Корозія та накип є однією з ключових причин втрат енергії та передчасного виходу обладнання з ладу. Запропоновані рішення, відзначають фахівці, дозволять підвищити ефективність теплообміну, зменшити витрати енергоносіїв, продовжити термін служби обладнання та знизити ризики аварій. У підсумку це означає більш надійну інфраструктуру та економію ресурсів на національному рівні.
"Мій професійний шлях у КПІ, – ділиться стипендіат, – розвивався поступово: від студента до доцента, а з 2025 року – професора кафедри технології електрохімічних виробництв. У 2023 році я захистив докторську дисертацію у віці 34 років, після чого розширив сферу своїх наукових інтересів, зосередившись на перспективному напрямі адитивного електрохімічного виробництва. Сьогодні працюю над створенням електрохімічного 3D-принтера для промислового застосування та керую підготовкою аспірантів, які формують нове покоління інженерів-дослідників".
Важливим етапом становлення молодого науковця стало залучення його до роботи в науково-дослідній частині університету, а згодом – участь у міжнародних проєктах, зокрема Open4UA програми Erasmus+. "Цей досвід відкрив можливості співпраці з Міністерством освіти і науки України, – каже молодий доктор наук, – де нині я долучений до команди, що працює над трансформацією наукової сфери. Серед ключових напрямів – проведення державної атестації наукових установ і закладів вищої освіти, удосконалення системи фінансування науки та створення національної системи дослідників".
"Досвід наукової роботи дозволив мені глибше зрозуміти виклики, з якими щодня стикаються дослідники, – додає науковець. – Саме тому моя мотивація – не лише розробляти нові технології, а й формувати умови, у яких наука зможе розвиватися ефективно. Йдеться про створення середовища, що сприятиме успіху вчених і впровадженню їхніх розробок у виробництво".
У майбутньому вчений бачить свою діяльність на перетині науки, освіти та державної політики. На його переконання, розвиток інновацій, підтримка дослідників і впровадження сучасних технологій мають стати основою відбудови України та формування економіки з високою доданою вартістю.