Шановні політехніки! Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна, яка забрала життя кожного п’ятого українця.
Незважаючи на таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа) і тісне військово-економічне співробітництво між Німеччиною та СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря.
Цього дня рано-вранці відбулося зухвале бомбардування Києва. Від ворожої атаки ледь врятувався тодішній студент КПІ - Борис Патон. Саме 22 червня 1941 року майбутній геній сучасності мав захищати свою дипломну роботу.