Інститут енергозбереження та енергоменеджменту

Контактна інформація:
Адреса ІЕЕ: вул. Борщагівська, 115, корпус 22, кiмн.506, 03056, Київ, Україна

Телефони для довiдок: 204-83-08, 204-93-75
E-mail: iee[at]iee.kpi.ua
URL: https://iee.kpi.ua
Директор НН ІЕЕ: д.т.н., професор, Вовк Оксана Олексіївна

Кафедри Інституту енергозбереження та енергоменеджменту

Випускові кафедри:

• Кафедра автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів - АЕМК
• Кафедра геоінженерії - ГІ
• Кафедра електропостачання - ЕП

Загальна кафедра:

• Кафедра охорони працi, промислової та цивільної безпеки - ОППЦБ

Від гірничого факультету до інституту енергозбереження та енергоменеджменту

Для відбудови зруйнованої під час війни гірничо-видобувної промисловості у 1946 році в Київському політехнічному інституті було відкрито гірничий факультет. Біля витоків факультету стояли академіки О.Н.Щербань, Н.А. Стариков, В.Б.Сологуб, чл-кор. АН УРСР П.С. Кучеров, професори М.М. Жуков, Є.Я. Іванченко, А.Г. Михайлов, В.В. Царицин, В.І. Кравець, В.М. Винославський, доценти О.М. Кузнєцов, І.П. Філь, П.Ф. Рибченко, О.О. Вопілкін та ін.

У 1963 році гірничий факультет було переведено до складу факультету автоматики та приладобудування КПІ, а в 1967 році – створено факультет гірничої електромеханіки і автоматики. В 1972 році з електроенергетичного факультету на кафедру електрифікації гірничих робіт (кафедра електропостачання) було передано підготовку студентів за спеціальністю “Електропостачання промислових підприємств, міст та сільського господарства ”.

Багато праці й душі в становлення факультету і його розвиток вклали його декани: доценти О.М. Кузнєцов, Г.К. Розкішний, В.В. Смірнов, професори В.І. Кравець, В.М. Винославський, О.А. Пирський та директор інституту А.В. Праховник.

Визначний вклад у становлення факультету внІс проф. В.М. Винославський, який був його деканом протягом 30 років. Учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни, заслужений працівник вищої школи України, добра і чуйна людина – він усього себе віддав факультету, його розбудові.

На кафедрі електропостачання під керівництвом проф. В.М. Винославського було створено наукову школу з електропостачання: досліджуються проблеми створення засобів регулювання напруги (В.М. Винославський, П.Ф. Рибченко, С.Н. Карпов), оптимізації режимів електроспоживання (В.Я. Пащук, А.В. Праховник, І.С. Рябенко), систем електропостачання гірничих підприємств (О.І. Соловей, В.З Шишков), апаратів бездугової комутації (В.М. Міщенко, В.М. Кононцов), розробляються підсистеми електропостачання в системах АСУП для великих промислових об’єднань (В.Д. Лепорський, А.В. Праховник, В.Ф. Скриль). У 70-80-ті роки під керівництвом проф. А.В. Праховника було створено науковий напрям з управління електровикористанням. У 2005 р. за підручник “Перехідні процеси в системах електропостачання” Державної премії були удостоєні проф. В.М. Винославський (посмертно), доц. Л.І.Несен та доц. В.В.Прокопенко.

У 1989 р. кафедру електропостачання зі своїм контингентом студентів і матеріальною базою було переведено на факультет електроенергетики та автоматики, а факультет перейменовано на гірничотехнічний. На кафедрі було створено науково-інженерний центр енергозбереження, який пізніше було перетворено в Інститут автоматики та енергетики “Енергія”.

На кафедрі автоматизації гірничої промисловості розвивались дослідження в галузі систем керування та автоматизації машин і технологічних комплексів (М.Г. Попович, Г.М. Янчук, Г.І. Данильчук). Під керівництвом – проф. В.М. Чермалиха розроблено і впроваджено автоматизовані електроприводи з напівпровідниковими перетворювачами.

На кафедрі технології та механізації гірничих робіт під керівництвом професорів В.В. Царицина та О.А. Пирського сформувались наукові напрями зі створення ефективних технологій, схем механізації гірничих робіт, вивчення властивостей гірських порід та створення інструменту для їх руйнування.

У 1989 р. було поновлено кафедру гірничої електромеханіки (зав. кафедри проф. С.П. Шевчук) з підготовкою фахівців з гірничої електромеханіки, а з 1995 року розпочалась підготовка фахівців для міського підземного будівництва та гірничого виробництва за спеціальністю “Електромеханічне обладнання енергоємних виробництв” з відповідним перейменуванням кафедри.

Кафедра технології і механізації гірничих робіт з 1991 року починає підготовку фахівців з екології та охорони навколишнього середовища та шахтного і підземного будівництва. У 1993 році на базі кафедри створено кафедру підземного будівництва на чолі з проф. В.Г. Кравцем для підготовки фахівців за спеціальностями “Шахтне та підземне будівництво” та “Розробка родовищ корисних копалин” і кафедру інженерної екології. На кафедрі інженерної екології здійснюється підготовка фахівців зі спеціалізацій “Екологія гірництва”, “Екологія енергетики” та “Екологічні технології, обладнання та моніторинг видобутку питної води з підземних родовищ”.

Як один із заходів реалізації “Комплексної державної програми з енергозбереження” в 1997 році в НТУУ “КПІ” створено Інститут енергозбереження та енергоменеджменту на базі кафедр електропостачання, теплотехніки та енергозбереження та НДІ “Енергія”. До ІЕЕ у 1998 р. було приєднано гірничотехнічний факультет. Інститутом були підготовлені пропозиції щодо відкриття в Україні нової спеціальності “Енергетичний менеджмент”.

У 1997 році за допомогою Європейського Співтовариства в ІЕЕ створено Центр підготовки енергоменеджерів. Головними напрямками діяльності Центру є підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка на базі вищої освіти фахівців з енергозбереження, еко- та енергоменеджменту.

У 2009 році започатковано Комплексну програму університету “Енергетика сталого розвитку”, в рамках якої створено Навчально-науковий центр “Енергетика сталого розвитку”, що є структурним підрозділом у складі Департаменту науки та інноватики НТУУ “КПІ”. Центр створено для узагальнення світового та національного досвіду розробки енергоефективних технологій, пристроїв і систем з метою їх впровадження для підвищення рівня енергетичної незалежності та екологічної безпеки як в масштабах об’єкту або групи об’єктів, так і в масштабах регіону та країни.

Нині до складу інституту входять сім кафедр: автоматизації управління електротехнічними комплексами, геобудівництва та геотехнологій, інженерної екології, електропостачання, електромеханічного обладнання енергоємних виробництв, теплотехніки та енергозбереження, охорони праці, промислової та цивільної безпеки. В ІЕЕ працюють понад 130 викладачів – професорів, доцентів, старших викладачів та асистентів. В інституті навчається понад 1400 студентів денної та заочної форм навчання. Інститут має комфортабельний гуртожиток на 900 місць.

За період свого існування інститут підготував понад 10000 інженерів та магістрів. Кафедри інституту готували фахівців для багатьох країн: Албанії, Алжиру, В’єтнаму, Іраку, Куби, Йорданії, Заїру, Непалу, Нігеру, НДР, Сирії та ін.

Випускники та викладачі інституту захистили понад 30 докторських та 270 кандидатських дисертацій. Викладачами та співробітниками опубліковано понад 10000 наукових праць, з них – 150 підручників, навчальних посібників та монографій.

Випускники інституту працюють на підприємствах та в організаціях різних галузей господарства України, країн СНД, Азії, Європи та Америки. Серед випускників – відомі керівники підприємств, об’єднань, міністерств, відомств, відомі політики та громадські діячі.

Спеціальності, освітні програми та рівні вищої освіти ІЕЕ

о - очна форма
з - заочна форма

Наука на ІЕЕ

Основними напрями наукової діяльності в інституті енергозбереження та енергоменеджменту є:

1. Формування енергетичної політики сталого розвитку
2. Розробка інструментарію енергозбереження та управління ефективністю енерговикористання
3. Розвиток і вдосконалення систем забезпечення електричною енергією
4. Стратегічне планування розвитку підземного простору мегаполісів.
5. Створення ресурсо- та енергозберігаючих технологій геотехнічного будівництва та видобутку корисних копалин
6. Розробка способів імпульсно-хвильового руйнування гірських порід
7. Інжиніринг та автоматизація електротехнічних комплексів
8. Мехатроніка енергоємних виробництв
9. Дослідження й протидія небезпечним виробничим факторам, що виникають при застосуванні нових виробничих технологій та матеріалів.