У 1981—1985 рр. було завершено першу чергу в розбудові матеріально-технічної бази інституту. Серед збудованого — великий навчальний корпус, актовий зал, спортивний комплекс, дитячий комбінат для дітей студентів і співробітників, студентський сімейний гуртожиток, два житлові будинки для викладачів тощо.
Наприкінці 1985 р. у навчальних корпусах було 217 потокових і 278 групових аудиторій на 24,8 тис. місць, 520 навчальних лабораторій і кабінетів. Отже, було створено умови для переходу інституту на однозмінний режим роботи. Але матеріально-технічна база розвивалась з великими труднощами. Не вистачало будівельників, матеріалів, доводилося залучати матеріальні й трудові ресурси вузу, відривати їх від мети безпосереднього призначення. Це певною мірою деформувало навчальний процес, але іншого шляху не було. І співробітники, і студенти усвідомлювали, що за умов існуючих засад у підході до вищої школи така допомога з їхнього боку необхідна, і вони підтримували своєю участю курс на зміцнення і розвиток матеріальної бази вузу.
У навчально-методичній роботі 1981-1985 рр. головна увага приділялась координації і узгодженому вивченню дисциплін гуманітарного, загальноінженерного, фундаментального і профілюючого циклу. З цією метою на факультетах було створено підсекції, які очолювали викладачі відповідних дисциплін. На першому етапі вони внесли певну послідовність і організованість у навчальний процес, з їхньою допомогою було розроблено програми безперервного теоретичного і практичного навчання студентів, підвищення світоглядної спрямованості навчальних дисциплін, впровадження САПР у курсове і дипломне проектування, посилення економічної, конструкторської і технологічної підготовки.
Велика увага приділялась різним формам підвищення кваліфікації викладачів, використанню методів активного навчання. Саме цьому були присвячені науково-методичні конференції «Кафедра — головна ланка навчально-виховного процесу у вузі», «Активізація розумової діяльності студентів — необхідна умова підвищення якості їхньої професійної підготовки». Було започатковано підготовку 138 інженерних кадрів за прямими угодами з підприємствами і міністерствами. Наприкінці 80-х років такі договори укладено з фахівцями 28 спеціальностей. Кафедрами, які очолювали Р. М. Марєш, В. О. Остаф'єв, А. О. Одинцов, В. П. Тараненко, А.І. Петренко, Ю. М. Калніболотський, Ю.І. Якименко, започатковано нові форми співдружності освіти з наукою і виробництвом.
Прискорення науково-технічного прогресу стимулювало підготовку та перепідготовку інженерних кадрів з таких напрямів, як системи автоматизованого проектування, лазерна технологія, робототехніка, мікропроцесорні системи та ін. Зроблено спробу індивідуального навчання через залучення до навчального процесу наукових співробітників та аспірантів, за якими закріплялись три-чотири студенти. Однак ця форма навчання, незважаючи на свою привабливість, подальшого розвитку не набула. Прагнення формалізувати індивідуальну роботу студентів і викладачів на кафедрах без урахування їхніх реальних можливостей, адміністрування у цій справі практично призвели до дискредитації самої ідеї. Спроба залучити таким чином до індивідуальної роботи із студентами кадровий і науковий потенціал вузу виявилась невдалою.
У підготовці інженерних кадрів гостро постало питання впровадження в навчальний процес ОТ. Незважаючи на задовільний стан з обчислювальною технікою (порівняно з іншими вузами), ряд спеціальностей практично не могли реалізувати це завдання.
Використання ОТ у навчальному процесі за 1985 р.
| Студентські обчислювальні зали (класи) | 73 |
| Великі ЕОМ і ЕОС середньої потужності, шт. | 84 |
| Машинний час великих ЕОМ і ЕОМ середньої потужності, відведений у навчальному процесі на одного студента денної форми навчання, год. | 9,6 |
| Лічильно-клавішні обчислювальні машини разом, шт. | 2799 |
| З них використовувались у навчальному процесі (встановлені в студентських обчислювальних залах, класах, лабораторіях), шт. | 2032 |
| Автоматизовані робочі місця на базі терміналів, міні- і мікро-ЕОМ | 10 |
| Обчислювальні й управляючі комплекси на базі міні- і мікропроцесорів | 250 |
З метою повнішого використання парку ЕОМ було створено факультетські та кафедральні лабораторії ОТ, студенти оволодівали її основами, безпосередньо працюючи на ЕОМ.
Вживались заходи щодо підвищення якості дипломного проектування. Якщо 1981 р. 64,2 % дипломних проектів були реальними, то 1984 р.— 82,4 %. У 1981—1985 рр. кількість дипломних проектів, виконаних з використанням ЕОМ, зросла на 10 %.
Починаючи з III курсу, в КПІ набуло поширення комплексне дипломне проектування. З метою прищеплення студентам навиків інженерної і управлінської праці, підвищення їхньої творчої активності на факультетах було сформовано групи з трьох-чотирьох чоловік, які у позалекційний час під керівництвом викладачів, наукових співробітників і аспірантів виконували конкретні виробничі завдання.
Значна увага приділялась організації виробничої практики. 1985 р. 4 тис. студентів-практикантів працювали на штатних оплачуваних посадах підприємств, як правило, з прогресивними технологіями і новим обладнанням (на заводах «Арсенал», ім. Лепсе, «Червоний екскаватор», «Київприлад», ВАЗ, Лєсковсько-му комбінаті твердих сплавів, Ленінградському ВО «Джерело» та ін.).
Удосконаленню процесу навчання і вихованню студентів сприяли різні форми підвищення кваліфікації викладачів з педагогіки і психології, конструкторсько-технологічної підготовки і обчислювальної техніки; організація економічних семінарів і проведення семінарів-зустрічей викладачів-ветеранів з молодими викладачами; активізація роботи методичних семінарів на кафедрах. У 1981 — 1985 рр. було видано 265 підручників і навчальних посібників. Такі з них, як «Телебачення» (доц. Р. М. Домбругов), «Опір матеріалів» (проф. Г.С. Писаренко, Е. С. Уманський), «Перетворювальна техніка» (проф. І. М. Чиженко, В. С. Руденко, В. І. Сенько), удостоєні державних премій.
Інтенсивніше, ніж у попередні роки, розвивались наукові дослідження. Хоча за показниками економічної ефективності КПІ у число передових не увійшов, проте у 80-ті роки було одержано вагомий економічний ефект.
Дістали певного розвитку такі форми залучення студентів до творчої діяльності, як студентські спеціалізовані бригади і студентські проектно-конструкторські і технологічні бюро. У кожній бригаді і бюро, як правило, працювали п'ять-шість студентів, які виконували конкретні виробничі завдання під керівництвом викладачів і наукових співробітників інституту, а також, що важливо, виробничників. Усе це сприяло розвитку у студентів інтересу до інженерної праці, до творчої діяльності.
Кількість ССБ 1982 р. становила 25, 1985 р.— 116, де працювало понад тисячу студентів. Лише 1984 р. ними написано 305 курсових і 123 дипломних робіт, виконано 93 розрахунково-графічні і 103 лабораторно-експериментальні роботи, подано 10 раціоналізаторських пропозицій і заявок на винаходи, вироблено продукції на 210 тис. крб. [22, с.1]. Так, ССБ кафедри, високих напруг за угодою з Київським ВО «Реле і автоматика» розробила високовольтну вимірювальну апаратуру для системи електроживлення обчислювального рентгенівського томографа; ССБ кафедри прикладної математики брала активну участь у розробці програмного забезпечення автоматизованого робочого місця проектувальника мікро-ЕОМ в Інституті кібернетики ім. Глушкова АН УРСР [23, с. 3].
Студенти КПІ були учасниками різних виставок. Так, на виставці радіотехнічної творчості, організованій 1982 р., СНО було представлене понад ЗО діючими конструкціями, виготовленими окремими студентами і авторськими колективами факультетів електронної техніки, радіотехнічного, електроакустичного, зварювального, елект-роприладобудування і обчислювальної техніки. 1983 р. на ВДНГ СРСР було направлено шість експонатів, розроблених студентами спільно з співробітниками КПІ.
Однак якщо тенденція до розвитку нових форм в організації навчального процесу, наукових: досліджень в інтеграції з виробничими і науковими колективами простежувалась досить чітко, то удосконалення методів виховної роботи відбувалося повільно і не завжди ефективно. Складність полягала в тому, що доводилося працювати в умовах звичних для тих років застійних стереотипів та ідеологічних обмежень.
З нагоди святкування 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні активізувалась робота з воєнно-патріотичного виховання студентів, чому сприяли походи по місцях бойової і трудової слави, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, офіцерами — випускниками КПІ. 1983 р. до 40-річчя битви за Дніпро і визволення Києва було відкрито музей бойової слави КПІ [24, с.1]. Студенти брали участь у пошуковій роботі по створенню «Літопису Великої Вітчизняної війни», «Вахті пам'яті», встановили пам'ятник полеглим воїнам на Клухорському перевалі (Кавказ), організували шефство над ним.
У складі клубу ДТСААФ 1985 р. працювало 13 секцій військово-технічних і військово-прикладних видів спорту і 40 секцій на факультетах: стрілецька, воєнізованого багатоборства, радіоклубу «Політехнік», дельтопланування, мотоспорту, суддів автомобільного спорту, парашутистів-укладальників, біатлону, авіамодельного спорту.
Студенти КПІ брали участь у спорудженні народногосподарських об'єктів у складі СБЗ. За підсумками роботи кращими за 1985 р. визнано СБЗ факультетів: механіко-машинобудівного, хімі-ко-технологічного, гірничої електромеханіки й автоматики, інформатики й обчислювальної техніки, електроакустичного, електронної техніки. Протягом 1980—1985 рр. було сформовано 316 СБЗ, з них 19 — безоплатної праці. Трудове загартування на будівельних об'єктах Сахалінської, Тюменської, Кустанайської, Брянської, Ворошиловградської областей і Києва одержали 9 тис. студентів, освоєно 30,6 млн крб. [25].
Важливу роль у естетичному вихованні студентів КПІ відігравали художня самодіяльність, клуби і аматорські об'єднання. При клубі працювало 11 колективів: народна самодіяльна капела бандуристів, танцювальний колектив «Політехнік», ансамбль скрипалів, вокальна студія, народний естрадний театр аматорів, жіночий джаз-оркестр, ритм-балет, студія художнього слова, духовий оркестр, підготовча група танцювального ансамблю. Загалом в 73 інститутських і факультетських колективах художньої самодіяльності займалося понад 2 тис. чоловік. Щорічно близько 1000 студентів були учасниками факультетських та інститутських турів конкурсу «Золотий інтеграл». 1985 р. народний естрадний театр «ЕТА» став лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості.
Активізувалась робота по фізичному вихованню студентів. Тільки протягом 1985 р. було підготовлено сім майстрів спорту, понад 370 кандидатів у майстри та першорозрядників, 5399 значкістів ГПО, 6004 спортсменів масових розрядів. У секціях з 42 видів спорту 1985 р. займалося близько 11 тис. студентів і співробітників.
У 80-х роках провадилась значна науково-дослідна робота за пріоритетними спрямуваннями науки і техніки. Підвищувалися рівень та ефективність досліджень, розширювались масштаби впровадження закінчених розробок у народне господарство, використання їх у навчальному процесі, розвивалась наукова творчість студентів. Було здійснено ряд організаційних заходів, включаючи створення 1979 р. на базі науково-дослідного сектора науково-дослідної частини. У цей час запроваджено нові умови оплати праці середньооплачуваним категоріям співробітників.
1984 р. науково-дослідну частину було віднесено до першої категорії щодо оплати праці. Перехід на ці умови всіх її співробітників здійснювався за рахунок зменшення чисельності персоналу і вивільнення таким чином частини фонду заробітної плати. Було визначено й погоджено з відповідними установами основні напрями наукових досліджень на 1981—1985 рр. і у перспективі до 1990 р. Серед них: створення нових методів підвищення продуктивності і якості продукції в машинобудуванні шляхом розробки нових і удосконалення існуючих конструкцій, обладнання засобів механізації і автоматизації виробництва; розробка радіо- і звукотехніч-них, електро- і гідроакустичних засобів одержання і обробки інформації, створення нових елементів і пристроїв радіоелектронної техніки; підвищення ефективності режимів електричних систем і установок; розробка методів, систем і засобів комплексного використання відновлених джерел енергії; дослідження і розробка технології одержання нових і удосконалення існуючих матеріалів, що мають підвищені експлуатаційні властивості; розробка теорії хімічних та хіміко-технологічних процесів і створення на їх основі речовин, матеріалів і композицій (біологічно активних препаратів, нових видів силікатних матеріалів) за допомогою комплексного використання нових і традиційних видів сировини, безвідходної технології, а також методів математичного моделювання і оптимі-зації; підвищення ефективності, надійності, теплоенергетичного і тепловикористовуючого обладнання, розробка принципів безвідходної технології; створення систем автоматизації наукових досліджень, проектування в радіоелектроніці, машинобудуванні, хімічній промисловості та обчислювальній техніці; створення технічних засобів, математичного і метрологічного забезпечення для систем автоматики, зв'язку і передачі інформації, вимірювальної і обчислювальної техніки; розробка автоматизованих і автоматичних систем управління технологічними процесами і промисловими установками; розробка автоматизованих систем організаційного управління і обробки інформації в машинобудуванні, приладобудуванні, енергетиці, радіоелектроніці, будівництві і транспорті; вивчення проблем автоматизації управління вищою школою та навчальним процесом.
Тематика наукових досліджень загалом відповідала існуючим у КПІ науковим напрямам. За кожним із них було затверджено наукових керівників, провідну кафедру і підрозділи — співвиконавці робіт, забезпечено координацію їх діяльності. За всесоюзним, республіканським, регіональним і галузевим планами і програмами виконувалося майже 80 % науково-дослідної роботи. Значно розширилася мережа наукових лабораторій, впроваджувались у практику єдині форми технічної документації з госпдоговірних і держ-бюджетних тем. На всіх рівнях (кафедра, факультет, ректорат) діяла система контролю за виконанням і впровадженням наукових досліджень.
Удосконалювались і розвивались творчі зв'язки з галузевими міністерствами, підприємствами, науковими установами в рамках виконання госпдоговірних науково-дослідних робіт, угод на передачу наукових досягнень, договорів про науково-технічне співробітництво. Створювались галузеві наукові лабораторії та навчально-науково-виробничі об'єднання, проводились науково-технічні конференції й семінари. Співробітники підприємств і НДІ залучались до навчального процесу, підвищували свою кваліфікацію на курсах у КПІ, а професорсько-викладацький склад проходив стажування на передових промислових підприємствах.
У 80-х роках за цикл наукових праць з механіки, машинобудування, медицини, хімії, перетворювальної техніки, інформаційно-вимірювальної техніки та інших галузей 35 вчених КПІ були удостоєні звань лауреатів державних премій. Серед них академіки АН УРСР, Г.С. Писаренко, І.М. Чиженко, члени-кореспонденти П.Р. Родін, К.Г. Самофалов, О.О. Пащенко, професори М.А. Павловський, Е.С. Уманський, О.А. Крупа, В.С. Руденко, В.С. Коваленко, Я.К. Трохименко, М.Ю. Ільченко, В.О. Остаф'єв, М.Г. Попович, доценти О.Я. Бокринська, Р.М. Домбругов та ін.
У ці роки інститут став основною організацією по здійсненню програм Держкомітету по науці і техніці СРСР, завдань Держплану СРСР, а також цільових комплексних програм Мінвузу СРСР («САПР», «Автоелектропривід», «Електричні та електрохімічні методи обробки деталей та інструментів», «Роботи», «Автоматизація управління процесом механообробки», «Автоматизація наукових досліджень»). У своїй практичній діяльності КПІ планомірно перейшов на програмно-цільовий метод організації науково-дослідної роботи.
Велика увага приділялась взаємозв'язку наукових досягнень з запитами виробництва. У тісній співдружності з НДІ і промисловими підприємствами щорічно виконувалось 650—750 госпдоговір-них робіт. Вчені активно співпрацювали з багатьма провідними промисловими підприємствами і академічними інститутами Києва. Тільки у 1980—1985 рр. за завданням 80 підприємств і організацій міста виконувалось понад 260 госпдоговірних тем. Було виконано 332 договори про науково-технічну співдружність. Спільно з підприємствами Києва впроваджено 267 робіт, що дали економічний ефект на суму 24,5 млн крб.
Тривалі творчі зв'язки з постійним замовником стали міцною базою для спільної організації галузевих лабораторій, однією з прогресивних форм наукового співробітництва. Лише у 1976—1985 рр. спільно з 14 міністерствами організовано 20 із 22 існуючих у КПІ лабораторій. Останні відіграли позитивну роль у прискоренні впровадження завершених досліджень. Якщо 1981 р. економічний ефект від цього становив 12,2 % загального економічного ефекту, то 1983 р.— 31,4 %. Було впроваджено розробки галузевих лабораторій конструкції тегоюприводів, автоматизації управління електричними мережами»: вищих класів напруги, інформаційно-керуючих систем.
1976 р. КПІ став ініціатором організації навчально-науково-виробничих об'єднань (на громадських засадах), таких як «Кібернетика і метрологія», «Електроніка», «Гідропривод». До складу одного з них, створеного на базі заводу «Арсенал», увійшло 11 виробничих об'єднань, 5 інститутів АН УРСР, 2 галузевих НДІ, 3 вузи. Проте, не одержавши права організації наукової діяльності на госпрозрахунковій основі, вони не дістали розвитку і в подальшому втратили свою актуальність.
Розширилося співробітництво КПІ за угодами на передачу науково-технічних досягнень і надання допомоги підприємствам та організаціям у використанні передового досвіду. Протягом 1975— 1985 рр. кількість таких угод збільшилася у п'ять разів. Від впровадження робіт на основі таких форм співробітництва річний економічний ефект становив близько 2 млн крб. Крім цього, склались умови для скорочення строків впровадження результатів науково-дослідної роботи на декількох підприємствах, у цілій галузі, при мінімальних затратах засобів і часу на їх виконання.
Потреби промисловості у вузівських розробках вивчались також за листами, що надходили від підприємств. Одержані дані дали змогу виявити найперспективніші щодо подальшого використання роботи. Починаючи з 1975 р., проводився постійний аналіз діяльності підрозділів вузу (факультетів, філій, кафедр) стосовно розробки і спільної реалізації з зацікавленими підприємствами перспективних і річних планів науково-дослідної роботи, а також планів впровадження.
З метою розширення впровадження результатів завершених досліджень спільно з Радою ректорів Київського вузівського центру 1982 р. видано «Збірник завершених науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів м. Києва, що рекомендуються для впровадження в галузях народного господарства країни», до якого було включено 376 розробок (75% з них — роботи КПІ). Збірник було направлено 30 галузевим міністерствам і численним підприємствам країни. Одержані запити підприємств використовувались для розширення масштабів впровадження на основі договорів на передачу науково-технічних досягнень і угод про науково-технічне співробітництво.
Для прискореного впровадження розробок у народне господарство КПІ частково використовував свою матеріальну базу. На дослідному заводі було створено дільницю з малосерійного випуску корозіометричних установок. Щорічно підприємствами Мінхімпрому СРСР направлялось 60—70 виготовлених установок такого типу. У 1975—1980 рр. спільно з промисловими підприємствами і організаціями впроваджено в народне господарство 1584 розробки з економічним ефектом 142,7, у 1981 —1986 рр.— відповідно 1574 і 203,1 млн крб.
Інститутом розроблено і впроваджено у виробництво комплекс устаткування для виготовлення карт жакардового ткацтва; спеціалізовані пристрої з сейсморозвідувальної інформації; високонадійні гідрофабналабіринтові патрони ГЛП-І і II; агрегати ВС-150 для сушіння казеїну; струмно-стабілізаторні газопальникові пристрої; прилади для визначення якості металу методом термічного аналізу, неруйнуючого контролю рівнів механічних напруг зварних з'єднань. Почалось застосування технологічних процесів лазерного зміцнення металорізального інструменту, електромагнітного перемішування. Запропоновано безканальний спосіб будівництва теплотрас, різноманітні конструкції високоефективних цангових патронів, п'єзоелектричні двигуни, вимірювачі швидкості корозії та ін.
З метою широкого залучення співробітників до прискореного використання досягнень науки і техніки і впровадження їх у виробництво проводились огляди-конкурси, конкурси по виконанню завдань цільових комплексних науково-технічних програм з розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, а з 1980 р.— практикувалась участь у конкурсах Мінвузів СРСР і УРСР на кращі наукові роботи студентів. У 1980—1985 рр. на них було представлено 64 роботи, за результатами яких одержано 11 премій, 17 дипломів і 14 грамот.
Результати науково-дослідної роботи використовувались у навчальному процесі: при підготовці лекцій, написанні підручників і навчальних посібників, монографій, постановці нових лабораторних робіт, у дипломному і курсовому проектуванні. У 1976— 1980 рр. опубліковано 196 монографій, підготовлено 93 підручники і навчальні посібники; у 1981—1986 рр.— відповідно 197 та 68.
Вдосконалення форм і методів організації виконання і впровадження наукових робіт дали змогу понад ЗО % з них впровадити у рік завершення і близько 50 % — упродовж перших двох років після нього. Тільки у 1981 —1985 рр. впроваджено (за видами розробок) машин, устаткування, приладів — 492, технологічних процесів — 396, методів контролю і випробувань — 120, нових матеріалів — 42, стандартів — 16, методів розрахунку, проектування і дослідження — 315, робіт з автоматизації і механізації технологічних процесів — 96 та ін. Проте такий обсяг не задовольняв потреб промисловості і не відповідав можливостям КПІ. За цей період вуз не досяг широкомасштабного (дрібносерійного чи серійного) впровадження результатів досліджень у народне господарство. Більшість робіт застосовувалось на одному підприємстві-замовнику, що знижувало можливу ефективність досліджень. Для покращення становища необхідно було збільшити обсяг дослідно-конструкторських робіт, організувати випуск дослідних і дослідно-промислових зразків, створити дослідне виробництво, удосконалити конструкторську роботу.
Велика увага приділялась пропаганді наукових досягнень. У 1975—1980 рр. КПІ представив на всесоюзні, республіканські і тематичні виставки різного призначення 248 експонатів, за які одержав 73 нагороди, у 1981—1986 рр.— 442 і 179 відповідно.
Однак практика свідчила про низьку ефективність виставок з погляду прискорення і розширення використання наукових досягнень у народному господарстві.
За ці роки КПІ зробив певний внесок у підготовку і перепідготовку кадрів для промислових підприємств Києва. Так, на курсах інженерно-технічних працівників щорічно підвищували кваліфікацію працівники підприємств з 11 спеціальностей, серед них: з технології машинобудування, порошкової металургії, лазерної обробки металів, основ наукового управління виробництвом та ін. Щорічно близько 150 інженерно-технічних працівників за безпосередньою участю викладачів вузу готувалися до складання кандидатського мінімуму, під керівництвом вчених вузу готували дисертації.
Проведені заходи справили помітний вплив на підвищення результативності наукового пошуку. Актуальність і новизну виконаних досліджень підтвердили численні авторські свідоцтва, медалі і дипломи виставок народного господарства. На жаль, значна кількість інструкцій і наказів зарегламентовували і нерідко стримували організацію виконання і впровадження наукових робіт. Розвивалась паперова творчість, недоліки якої широко відомі.