Профессор кафедры математического анализа и теории вероятностей д.ф.-м.н. Нина Афанасьевна Вирченко - одна из самых известных украинских женщин-математиков. Она автор более 500 научных и научно-методических работ, в том числе 20 книг, изданных на украинском, русском, английском и японском языках. Среди них "Смешанные краевые задачи математической физики" (1985), "Generalized associated Legendre functions and their applications" (2001), "Обобщенные гипергеометрические функции" (2016).
Будучи студенткой Киевского государственного университета им. Т. Шевченка, она стремилась бороться за независимую Украину, из-за чего в 1948-1954 гг. находилась в заключении в спецлагерях Восточной Сибири, а затем - несколько десятилетий под наблюдением КГБ.
Несмотря на это, Нина Вирченко, математик и педагог учила студентов любить Украину и математику. Политехники многих поколений добрым словом вспоминают ее лекции, ее искренность, вдохновение, жажду жизни, доброжелательность и заинтересованность. "Математика - наука молодых. Занятия математикой - это такая гимнастика ума, для которой нужна вся гибкость и выносливость молодости", - говорит она.
И сейчас, имея очень почтенный возраст, Нина Афанасьевна продолжает преподавать и творить. А в конце прошлого года издала сборник "Поэтические аккорды".
Делимся стихами со сборника.
***
Який же край чудовий –
Моя Вкраїна дорога,
А її диво – мова,
Ніби мелодія одна!..
***
Плекала мене Україна
Ростили ліси і поля, –
Любити це все до загину –
Навчала Матуся моя.
Пестила мене моя ненька,
Учила творити добро,
І мріять, боротись за волю,
Дощенту зганяти все зло.
Бо сонце своє найсвітліше,
Земля найрідніша своя,
І небо своє найзоріше –
Так вчила Матуся моя!..
Настала пора і для мене
Плекати й навчати дітей.
Як хочеться, рідненька Нене,
Зростити з них гідних людей!..
1993 р.
Другові
З твоїми зустрінусь очима –
І все зрозуміло за мить.
Чи може це бути з чужими,
Чи можна читати по них?!..
З тобою і вистачить слова,
Щоб справи владнати ураз,
Для інших замало і мови,
І бідний словесний запас.
З тобою нестрашно і в лісі,
На полі, на річці, в степу,
А з іншими лячно і в місті,
Де стільки людей на виду...
З тобою всі квітки пахучі
І пташки співучі усі,
Без тебе, мій друже, гнітючо,
А пташки немовби німі...
З тобою готова і вмерти,
Бо дружба залишиться жить,
Для неї немає і смерті
Немає ні в чому границь.