Ви є тут

До 20-річчя осередку “Просвіта” КПІ. Про українську математичну термінологію

КПІ - 1930. Сторінка з праці М. Кравчука

Якщо хочете працювати для українського народу, ставайте першо класними вченими та пишіть свої праці українською мовою. Тоді мимохіть і чужі почнуть вивчати українську мову, щоб ознайомитись з Вашими роботами.

П.Житецький

Питання становлення української математичної термінології посідають визначне місце в історії математичної освіти в Україні. При дослідженні цих питань треба не забувати про ті несприятливі умови, за яких розвивалась українська наука та культура в дореволюційний період. Тоді ж викладання в усіх навчальних закладах було російською мовою, а підручники та наукові праці з математики українською мовою взагалі не видавалися.

Велику роль для поширення освіти відіграло створене у Львові Товариство ім. Т.Шевченка, у 1892 р. пере йменоване в Наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ). У НТШ було створено три секції: математико-природописно-лікарська, історико-філософська, філологічна. Перша секція постала за ухвалою загальних зборів НТШ 11 травня 1893 р., її головою тоді обрали природознавця Івана Верхратського. До первісного складу секції входило і троє математиків: Петро Огоновський, Володимир Левицький, Клим Глібовський. Від 1897 р. почав видаватись “Збірник математично-природописно-лікарської секції”. За період до 1939 р. членами секції були, окрім вищезгаданих трьох, такі відомі математики: М.Чайковський, В.Стасюк, Н.Садовський, Д.Ґраве, М.Петрович, М.Кравчук, М.Зарицький, М.Крилов, М.Куренський, С.Банах, Д.Ґільберт, А.Айнштайн та ін.

До 80–90-х років ХІХ століття від носяться перші систематичні термінологічні праці в Україні. Саме тоді Володимир Левицький та Іван Верхратський почали друкувати в “Записках НТШ” невеликі словники математичних термінів. А Наукове товариство в Києві в 10-х роках ХХ ст. і термінологічні комісії при деяких наукових установах виконували аналогічну роботу.

Активізація у цій справі посилилась після 1917 р. зі створенням Центральної Ради та проголошенням Української Народної Республіки. До праці взялися численні громадські організації, гуртки та й приватні особи. Збиралась та упорядковувалась народна лексика, записувалась мова різних працівників, ремісників, залізничників, видавались невеликі галузеві словники.

Термінологічна комісія природничої секції Київського наукового товариства (заснована 11 серпня 1918 року) почала проводити велику роботу: протягом 1918-20 рр. тут діяли підкомісії – математична, фізична, зоологічна, геологічна, антропологічна, медична та ін. У 1919 р. було організовано Орфографічно-термінологічну комісію при Академії наук, що мала природничу, технічну, правничу та орфографічну секції.

А 30 травня 1921 року відбулося об'єднання термінологічної роботи в одній установі – саме тоді постав Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ). Головою Інституту був академік А.Ю.Кримський. ІУНМ мав 6 відділів: природничий (9 секцій, у тому числі й математична), технічний (11 секцій), соціально-економічний (6 секцій), мистецький (2 секції), правничий. Після підписання Угоди з Державним видавництвом України на укладання 34-х термінологічних словників у штаті працювали керівник Інституту (Г.Холодний), 12 редакторів, 6 технічних працівників; позаштатних працівників було 223 особи (станом на 1 листопада 1928 р.), серед них – 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ. Найвищим органом ІУНМ був редакторат, який виконував усі наукові та методичні функції. Велику увагу приділялось укладанню термінологічних словників. Кожен словник мав підзаголовок “проект”, містив українсько-російську або російсько-українську частину. У багатьох словниках подавались відповідники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. До кожного терміну подавався рекомендований варіант, вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято.

За два роки було укладено й видано 24 словники з різних галузей науки, техніки, культури. ІУНМ був головною установою, з якою погоджувано більшість термінологічних словників, що готувались іншими науковими установами та окремими авторами.

Велику роботу по збиранню та створенню української математичної термінології проводила і Комісія при Київському товаристві шкільної освіти. Було видано три перші невеличкі термінологічно-фразеологічні збірки (1917 р.) у формі програм (проект арифметичної термінології подав В.Шарко, а алгебричної та геометричної – М.Кравчук), перші елементарні підручники та задачники, зокрема, підручник математики для сільськогосподарських профшкіл (М.Кравчук, І.Білик). Неповна бібліографія за 1927 р. з обсягу підручників і методики елементарної математики містить близько 100 назв.

Кількарічна праця під головуванням професорів М.Кравчука та М.Столярова завершилася виданням три томного «Математичного Словника». Відповідальну роботу по збиранню матеріалів та готування до друку провели Ф.Калинович (для перших двох томів) та Ф.Калинович і Г.Холодний (для третього тому). Слід згадати і збірки Федора (Хведора) (за ред. проф. Крижанівського) при Одеській науково-дослідній кафедрі математики.

Українські математики-методисти О.Астряб, М.Михайлівський, К.Щербина, В.Воропай, Д.Сінцов, В.Павловський, Л.Карета та ін. збагачували математичну термінологію, запроваджували багато нових математичних термінів (приміром, відтинок, рівно біжний, додатній, рівняння і т.д.).

Та на межі 20–30-х років політична ситуація в Україні змінилася, з “українізацією” було покінчено, що призвело до катастрофи і у справі термінології.

Після процесу СВУ, жертвами якого стали провідні діячі української науки й культури (в т. ч. і академік С.Єфремов, керівник ІУНМ Г.Холод ний), ІУНМ було розформовано. Деякі пра цівники Інституту, що вціліли від хвилі репресій, продовжували роботу у Відділі термінології та номенклатури новоствореного Інституту мовознавства. Протягом 1931-33 років було довершено видання 5-ти словників, а також видано серію із 4-х практичних словників.

Та остаточно урвалася робота в 1933 році, що засвідчено статтею активного компартійного діяча А. Хвилі “Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті”. Спеціальна бригада протягом 1933–1935 років переглянула математичну, фізичну, методичну, ботанічну й виробничу термінологію, підготувала 5 бюлетенів, що були фактично списками репресованих термінів. Кожен бюлетень мав гасло «Проти націоналізму в математичній [чи іншій] термінології». Було вилучено близько половини рекомендованих раніше українських термінів, а результати багаторічної праці великого колективу ІУНМ та інших було оголошено «буржуазно-націоналіс тичним шкідництвом» і вилучено з ужитку. У 1936 р. було видано аж один словник, «очищений від шкідницької термінології». Термінологічна робота в Україні припинилася на багато років. Основну більшість словників було знищено або заховано в закритих спецсховищах.

Певний проблиск настав у роки «перебудови» (1985-90 роки) та очевидні прогресивні перспективи після проголошення Незалежності України (24 серпня 1991 р.). Відкриваються спецсховища, багато “забороненої” літератури переводиться до фондів загального користування, посилюється робота з підготовки наукових кадрів і розвитку методології математики і т.д.

Статус єдиної державної мови, наданий українській мові ще 1989 р. і закріплений Конституцією 1996 р., передбачає її використання в усіх сферах народного господарства, науки й культури. Розширення різногалузевого застосування української мови вимагає ретельного вивчення, крім усього ін шого, – і термінологічних та лексико графічних проблем. З'являються друковані й електронні словники. А термінологічні варіації, зумовлені, зокрема, наявністю численних термінів іноземного по ходження, свідчать, що і над українською термінологією в усіх галузях науки потрібно багато й багато працювати. Безперечно, жодна термінологія не є усталеною, у ній завжди існують постійні (сталі) та непостійні елементи. Питання полягає у співвідношенні цих двох типів елементів. Якщо постійні елементи домінують, то маємо стабільність термінології. Головною метою термінологів і лексикографів є нормалізація на ціональної термінології, уникнення надміру великої кількості іншомовних елементів. Виникає потреба у великих сучасних словниках, у т.ч. – й різногалузевих.

Від 90-х років ХХ сторіччя відбувається низка всеукраїнських, регіональних, міжнародних наукових конференцій, присвячених українській науково-технічній термінології (на приклад, Міжнародні наукові конференції «Проблеми української науково-технічної термінології», Львів, 1992 р., 1993 р., 1994 р.), створюються у багатьох вузах, науково-дослідних зак ладах України центри стандартизації наукової та технічної термінології (наприклад, у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, НТУУ «КПІ»), перевидаються старі та створюються нові словники та ін.

Та велика частка роботи над проблемами української математичної термінології, її розвитком, удосконаленням лежить безпосередньо на вчителях, викладачах математики. І найкращими зразками для наслідування є наукові праці українського математика світової слави М. Кравчука (1892-1942). Його «Вибрані математичні праці», видані 2002 р., повинні стати настільною книгою для кожного математика! А підручник Л.О.Дундученка, В.В. Ясінського «Вища математика» (у 2-х томах, виданий у 2006-2007 рр.) – гідне продовження математичних праць М.Кравчука із методичного та термінологічного погляду. Саме ці книги написані воістину живою українською мовою, становлять унікальне явище в навчально-методичній літературі за останнє півсторіччя!

Актуально й нині звучать слова Г.Холодного (1928 р.): «Безперечною аксіомою стає формула, що добра наукова термінологія є ознакою культурної достиглости народу, та для нас не меншу очевидність має формула обернена – розвиткові науки та її засвоєнню у великій мірі повинна сприяти добра наукова мова й наукова термінологія».

***

На завершення подамо деякі ілюстративні приклади математичних фразеологізмів, окремих термінів, слів, виразів, які ще і тепер викликають труднощі при перекладі.

Разложить функцию в ряд – розгорнути функцію у ряд,

функция удовлетворяет условиям – функція справджує умови,

и тем более – і поготів,

впрочем – зрештою,

в виду – з огляду,

вернее всего – певніше за все,

на самом деле – справді,

в случае чего – у разі чого,

довольно много – чимало,

к сведению – до відома,

между тем – проте,

надо полагать – треба припустити,

частные решения – частинні роз в'язки,

по возможности – якомога,

несмотря на то, что – дарма що,

ни под каким видом – ні в якому разі,

по крайней мере – принаймні,

прежде всего – насамперед, передусім,

согласно условию – згідно з умовою,

так же – так само,

удобный случай – нагода,

хотя – дарма що,

курс теории вероятностей – курс теорії імовірностей.

Часто неправильно вживають (перекладають) прізвища математиків:

Вейерштрасс – Ваєрштрас, Лиувилль – Ліувіль, Нейман – Нойман, Эйлер – Ойлер, Гаусс – Гаус, Эйнштейн – Айнштайн.

Запроваджуючи новий термін, викладач повинен записати його на дошці, правильно прочитати, поставити наголос. Звернімо увагу на наголоси, для прикладу, в словах: аргумент, комплексне, ознака, асимптота, косинець,поверхня, визначник, множина, предмет, дециметр, нескінченний, проміжок, завдання, об'єднання, сантиметр, запитання, об'єм, сегмент, знаменник, обсяг, симетрія, кілометр, одинадцять, чисельник.

Не завадило б часом подавати й етимологію (походження) розглядуваних термінів, наприклад: «геометрія» – від грецьких слів – земля і – міряти. Низку таких прикладів наведено в моїй книзі «Нариси з методики викладання вищої математики».

Н.Вірченко, д.ф.-м.н, проф.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій