"Український орден "Сталевий хрест" – це копія нацистського "Залізного хреста", – таку нісенітницю наприкінці минулого року поширювали в соціальних мережах провокатори і невігласи з російських телеграм-каналів, які, як мовиться, чують дзвін, але не відають, звідки він. Отож мета цього тексту – пролити світло на те, чому український "Сталевий хрест" абсолютно неправильно порівнювати з нацистським "Залізним хрестом", у чому їхня відмінність і, взагалі, якими є особливості символів і почесних нагрудних знаків Збройних сил України.
За кваліфікованими роз'ясненнями редакція "Київського політехніка" звернулася до розробника дизайну цієї та інших нагород Української держави, доцента кафедри графіки Навчально-наукового видавничо-поліграфічного інституту КПІ ім. Ігоря Сікорського і, водночас, головного спеціаліста Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача ЗСУ, заслуженого художника України Олексія Руденка.
– Пропоную спочатку зануритися в історію. В основі символів Збройних сил України лежить козацька спадщина, – розповів Олексій Валерійович. – Період творення гербів часів Запорізької Січі тривав від кінця XVI до XVIII століття. На більшості прапорів присутнє зображення хреста. Козацький хрест запорозьких січовиків має чіткі лінії, що розширюються від центру. Якщо розглядати хрест із нагородного ряду ЗСУ, то він є подібним до традиційного церковного хреста у православній традиції, а знак по центру медалі є гербом роду князів Острозьких. Цей знак фігурує на прапорі козаків на картині "Битва під Оршею", де зображено бій між литовсько-русинсько-польським військом під орудою князя Костянтина Острозького та московитськими полками воєводи Івана Челядніна у 1514 році. У 1917 – 1921 роках хрест був одним із головних символів Української Народної Республіки (УНР). Наприклад, Залізний хрест "За зимовий похід і бої" – єдиний бойовий орден війська УНР.
До речі, хрести були основою нагород у США, Великій Британії, Франції, Польщі, Чехії. Саме хрест фігурував і на військових нагородах колишніх Пруссії та Німеччини. Орден "Залізний хрест" (Eisernes Kreuz) у 1813 році створив король Пруссії Фрідріх Вільгельм ІІІ. Цю відзнаку вручали за бойові заслуги під час звільнення королівства Пруссія від наполеонівських військ. Згодом ним нагороджували військовиків Німецької імперії та нацистської Німеччини (до 1945 року). На ордені зображено рік випуску, корону, що символізує владу, ініціали короля та гілку дуба – символ безсмертя та незламності. Випуски 1871 і 1914 років були створені за часів короля Вільгельма І. Їх вручали за заслуги у Французько-пруській та Першій світовій війнах. На версіях нагород тих років можна побачити рік випуску, корону та ініціали короля. У 1939 році нагороду було адаптовано для відзначення військових вермахту. З ініціативи Гітлера вона стала символом нацистської Німеччини. У версії 1939 року основними елементами ордена були визначення року та свастика. За формою "Залізний хрест" Німеччини протягом усіх історичних періодів мав саме заокруглені лінії. Це, якщо коротко, стосовно історії та дизайну.
– Олексію Валерійовичу, переконаний, вам, сину та онуку художників, відомому геральдисту, розробнику ескізів численних державних та відомчих відзнак України, зокрема, знаків ордена Богдана Хмельницького та ордена княгині Ольги, автору виготовлення офіційних символів держави тощо ця робота за дорученням Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного видалася надзвичайно цікавою. Як ви створювали свій авторський "Сталевий хрест", інші споріднені нагороди?
– Очевидно: мистецтво і наука – дві різні "мови" людського мислення. Проте вони взаємопоєднані. Приміром, геральдика – це спеціальна історична дисципліна, що займається вивченням гербів, а також традицій та практики їх використання. Також ця наука вивчає кольорові емблеми, які належать особам, родам, спільнотам. Крім того, вона тісно пов'язана з генеалогією, символографією, емблематикою, фалеристикою (наука про металеві прикраси, що служили військовими відзнаками – авт.), вексикологією (дисципліна, дослідженням якої є прапори, корогви, знамена, штандарти – авт.) тощо. Маю на увазі той факт, що створюючи нову військову відзнаку, використовую не лише власний досвід художника-графіка, а й великий науково-історичний пласт, який протягом життя надбав як дослідник. Так було і зі "Сталевим хрестом", "Хрестом хоробрих", "Золотим хрестом".
Героїчний спротив, честь та звитяга наших воїнів заслуговують на особливі відзнаки. До слова, до Дня Збройних сил України студія СтратКом ЗСУ спільно з телеканалом "Прямий" підготували цикл з п'яти телевізійних програм під назвою "Нагороди Головнокомандувача". Це, так би мовити, про відповідні документальні відеокадри, що можуть допомогти тим, хто цікавиться історією створення низки наших нагород. Також раджу ознайомитись з "Положенням про почесні нагрудні знаки".
– Надане Президентом України право нагороджувати кращих, Головнокомандувач ЗСУ втілив в особливі за дизайном раритети. Вони не відтворюють дизайн державних нагород або відзнак Міноборони України, проте є унікальними нагородами Головнокомандувача. Розкажіть, будь ласка, докладніше у чому їхня особливість?
– Мова про "Хрест хоробрих" – особливу відзнаку, призначену для будь-якого військовослужбовця Збройних сил України, незалежно від віку, статі, звання чи років вислуги. Єдина і головна умова – прояв особистої відваги у бою. Найсміливіші воїни можуть отримати "Хрест хоробрих" тричі – за кожну звитягу до стрічки хреста причіплюється чергова дубова гілка – знак повторного нагородження.
На стрічці наступної за ранжиром відзнаки Головнокомандувача "Золотий хрест" теж можуть розміститися три дубові гілки. Але самої лише сміливості для отримання "Золотого хреста" вже недостатньо. Ця нагорода призначена передусім для сержантів і молодших командирів, які у складний бойовий момент взяли командування на себе і впорались із військовою ситуацією не гірше за офіцерів. У самій назві нагороди слово "золотий" означає, я б сказав, незборимий потяг до лідерства.
Наголошую на тому, що візуальна подібність нагород Головнокомандувача Збройних сил України до відзнак УПА не означає їхнього копіювання ані стилістично, ані змістовно. Вони мають інші атрибути та вручаються за новітніми канонами нагородної справи.