Випускник КПІ 1978 р. к.т.н. Анатолій Сергійович Кочешков – доцент кафедри ливарного виробництва чорних та кольорових металів ІФФ. Читає лекції і веде лабораторні роботи з дисциплін «Спеціальні і особливі способи литва», «Історія технологій художнього литва», «Металургія благородних металів», «Метали, сплави і технології виготовлення художніх і ювелірних виробів», один із засновників спеціалізації «Художнє і ювелірне литво». Напрямок наукови досліджень – формувальні і стрижневі суміші для виготовлення точних виливків. Автор понад 60 друкованих праць. За підсумками 2007 р. А.С.Кочешкову присвоєно звання “Викладач-дослідник”. З ним розмовляє наш кореспондент.
– Розкажіть, будь ласка, про свою роботу.
Моя основна робота – це викладання фахових дисциплін. Наукова робота нерозривно пов’язана з викладанням, тому необхідно йти в ногу з сучасним розвитком науки і технологій. На кафедрі ливарного виробництва я очолюю спеціалізацію “Художнє і ювелірне литво”. За цією спеціалізацією ми навчаємо традиційних технологів-ливарників машинобудування, приладобудування тощо. До речі, корпус комп’ютерного “вінчестера” – цільнолитий алюмінієвий виливок.
Ливарні технології існують близько 7000 років. За цей час основна ідея виробництва виливків не змінилися: форма – розплав – заливання – вилучення деталі, але люди навчилися управляти властивостями металів. Покращилась чистота сплавів, загальна міцність, поверхнева міцність, пластичність, ударна в’язкість, якість поверхні та інші характеристики виливків. Сьогодні від 40 до 80% всіх машин та механізмів робляться з литих деталей, або литих заготовок.
У нас є лабораторія, де студенти вивчають ювелірні технології. Загальний процес – це декілька етапів. Художник робить ескіз моделі, який розглядає художня рада. Коли ескіз затверджений, виготовлюється майстер-модель, тобто висококваліфікований майстер виробляє одиничний виріб. Потім у рідку гуму занурюється майстер-модель, гума полімеризується. Кваліфікований спеціаліст розрізає гуму і вилучає майстер-модель. Всередині залишається порожнина для майбутнього виливка, куди заливається восковий склад. Він твердіє і вилучається з гумової форми. Далі за допомогою спеціального паяльника можна підкорегувати воскову модель. Моделі збираються на стояку у блоки. Циліндр з модельним блоком заповнюється гіпсо-кремнеземистою сумішшю, яка затвердіває, утворюючи форму-моноліт. Далі у спеціальній печі витоплюється модельний склад, а потім заливається рідкий метал. Розбивається гіпсова суміш, і виливки – готові. Далі шліфування, полірування до кінцевого результату.
На лабораторних роботах студенти виготовляють ювелірні вироби, але не зі сплавів благородних металів, а зі сплавів-імітаторів. На мій погляд, було б замало, якби студенти вивчали тільки процеси лиття, цікаві й неметалеві вставки в ювелірні вироби – камені, їх характеристики: твердість, прозорість тощо. При захисті лабораторних робіт кожному студенту дістається справжній камінь-вставка, про який він має детально розповісти. Є також цикл лабораторних робіт, де студенти роблять художні виливки малої пластики – статуетки, кабінетне литво.
Скульптор ліпить скульптуру з глини, далі робиться гіпсова копія – модель, а по ній вже виливок. У ливарній лабораторії кафедри виготовляються великі художні виливки, а це металеві відтворення задумів скульпторів. Наші майстри моделі залишають, фарбують під бронзу. Ми вже маємо майже галерею художніх робіт. В лабораторії ливарного виробництва відлиті майже всі пам’ятники і пам’ятні дошки, що встановлені на території університету. Оскільки ємність печі не дозволяє зробити масивний виливок, пам’ятник відливається по частинах, які потім зварюються. Після того як виріб тонується (нанесення штучної патини), тільки фахівець може побачити, що пам’ятник зроблений з частин, а не суцільний.
Ми також навчаємо студентів технології виготовлення дзвонів. Кожна група виготовляє свій дзвін. Студентам цікаво, і вони мають знати всі етапи цього виробництва.
На лабораторних роботах студенти виливають суцільнолитий ланцюг. Це робиться в разовій піщаній формі, потім вона руйнується. Треба вміти зробити порожнини в піщаній формі таким чином, щоб створити виливок з окремих ланок, а потім лише відрізати від нього ливникову систему.
У нас на кафедрі, крім основного фаху, студенти набувають знань за кількома спеціалізаціями: художнє і ювелірне литво, комп’ютерні технології в ливарному виробництві і технології виготовлення суцільнолитих стоматологічних і ортопедичних протезів.
– Якими дослідженнями Ви займаєтесь?
– Я досліджую фізико-механічні і теплофізичні властивості формувальних сумішей. Науково-дослідна тематика, де я є відповідальним виконавцем,– «Технологія виготовлення виливків з диференційованими властивостями». Тобто, в одному суцільному виливку мають бути «ділянки» з різними характеристиками міцності, твердості, структури тощо. Для того щоб отримати такий виливок, не достатньо використовувати тільки металургійні технології. Має велике значення якість форми, в яку заливається метал. Вона повинна мати, наприклад, певну теплоакомулюючу здатність, для того щоб прискорити чи уповільнити охолодження металу, щоб метал закристалізувався з певною потрібною нам структурою, відповідно, і властивостями.
– А якими дослідженнями займаються студенти у Вас на кафедрі?
– На кафедрі є декілька наукових напрямків: технологічні та фізико-механічні властивості залізовуглецевих сплавів – чавунів, вивчення властивостей спеціальних жаростійких сталей, кольорові сплави (міді, алюмінію), формувальні матеріали і протипригарні покриття.
Для кожного конкретного виливка проектується спеціальна технологія. Для цього треба дуже багато знати і вміти. Студенти займаються дослідницькою роботою за вищеназваними напрямками і не тільки. Ми вивчаємо, наприклад, пористий алюміній. Раніше пори вважалися вадами виливків, а зараз за допомогою пор робиться легкий виливок і при цьому він має унікальні характеристики, наприклад, конструкційні, тепло- та звукоізоляції. Такий матеріал застосовується в будівництві та промисловості.
Починаючи з третього курсу студенти залучаються до науково-дослідної роботи. На третьому курсі студент працює з літературою, на четвертому починає вивчати методики і працювати сам, на п’ятому проводить експерименти. При підготовці дипломної роботи він робить повноцінне наукове дослідження за своєю темою.
– Що б Ви побажали молодим дослідникам?
Шлях науковця складний, нелегкий, але дуже цікавий. Сьогодні проривні технології ґрунтуються на стику багатьох наук – фундаментальних і спеціальних. І тим, хто відчуває хист до дослідницької праці, зичу оволодівати глибокими знаннями і втілювати їх у нові перспективні проекти.