Комплекс історичних будівель Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" разом з його парком давно вже став однією з візитівок нашого вишу. Нині тут можна зустріти не лише студентів і викладачів, але й кінематографістів, художників та допитливих екскурсантів. Ба більше, останніми роками він є дуже популярним серед молодят, які прагнуть увічнити день свого одруження на тлі урочистих будівель і веж Київської політехніки. А силует першого корпусу надихнув дизайнерів на створення логотипу, який розміщується на багатьох книжках і журналах, що виходять друком в університетському видавництві.  Ці будинки настільки органічно вписано в навкілля, що, здається, вони стояли тут завжди. Але це, звісно, не так. Наш університет міг виглядати інакше, а те, що він має бути саме таким, яким ми знаємо його тепер, було вирішено на конкурсі, участь у якому взяли декілька провідних архітекторів Російської імперії.

Рішення про створення в Києві "політехнічного інституту, що складається з кількох відділів, різних за спеціалізацією" було ухвалене на приватній нараді представників київських ділових кіл, науковців та членів міської думи, яка відбулася 25 листопада 1896 року в квартирі купця першої гільдії Лазаря Бродського під головуванням міського голови Степана Сольського. Менш ніж за два місяці по тому було утворено комітет зі створення нового навчального закладу, який очолив київський генерал-губернатор граф Олексій Ігнатьєв. Ще за кілька днів члени комітету створили спеціальну редакційну комісію для підготовки проєкту статуту, навчальних програм і штату інституту тощо. Проте вже на початку 1897 року з її складу було виділено підкомісію під головуванням цивільного інженера барона Г.В. Розена. Метою її діяльності стало вироблення програми всеросійського конкурсу на кращий проєкт будівель Київського політехнічного інституту.

З огляду на те, що спочатку запропонований всеросійський конкурс на "ескіз головної будівлі", з різних міркувань, не обіцяв дати очікуваних результатів, директор Департаменту мануфактур і торгівлі Міністерства фінансів (саме воно опікувалося створенням нового вищого технічного навчального закладу) Володимир Іванович Ковалевський організував в Санкт-Петербурзі обмежений (іменний) конкурс ескізних проєктів будівель політехнічного інституту в Києві. Конкурс було оголошено "з умовою сплати по 1000 руб. за кожен наданий до терміну проєкт і видачі, понад те, 4000 руб. автору визнаного найкращим проєкту після виправлення ним цього проєкту згідно зі зробленими зауваженнями і підготовки його до виконання". До складу "Комісії Суддів за конкурсом на складання проєктів будівель Київського Політехнічного Інституту Імператора Олександра II" входили: голова техніко-будівельного комітету при Міністерстві внутрішніх справ, голова Петербурзького товариства архітекторів, професор Інституту інженерів шляхів сполучення, таємний радник Ернест Жибер; голова Техніко-будівельного комітету при Власній Його Імператорської Величності Канцелярії по установах імператриці Марії, академік і професор Імператорської Академії мистецтв, таємний радник Роберт Гедіке; професор-керівник Вищого художнього училища Санкт-Петербурзької Академії мистецтв Антоній Томішко; архітектор Санкт-Петербурзьких театрів, дійсний статський радник Олександр Гешвенд і архітектор при Училищі правознавства, академік архітектури Імператорської Академії мистецтв граф Павло Сюзор. Засідання комісії відбулися 4, 11, 14 і 15 березня 1898 року.

26 березня 1898 року член ради Академії мистецтв, інспектор з художньої частини при Департаменті торгівлі і мануфактур Альберт Бенуа привіз із Санкт-Петербурга проєкти будинків політехнічного інституту, які були виконані запрошеними на конкурс архітекторами.

Архітектор О.І. фон Гоген

Будівельній комісії, створеній на базі  підкомісії барона Розена, було представлено вісім проєктів під такими девізами: 1)"Цегла", 2)"1898 рік в колі", 3)"Prestissimo" (дуже швидко), 4)"Подвійне коло", 5)"Золота зірочка", 6)"Українцям", 7)"Герб Києва", 8)"Casse-tеte" (головоломка). У конкурсі брали участь відомі архітектори Юлій Бенуа, Олександр фон Гоген, Герман Грімм, Ієронім Кітнер, Олександр Померанцев, Володимир Цейдлер, Віктор Шретер із С.-Петербурга і Олександр Кобелєв з Києва.

Архітектор В.П. Цейдлер

Коли проєкти для ознайомлення громадськості було розвішано в головному залі Київської біржі, "А.М. Бенуа виявив готовність при огляді… представити необхідні пояснення". На засіданні Будівельної комісії 26 березня 1898 року була обрана ще одна підкомісія "для вивчення проєктів планів і вибору того з них, який повинен підлягати здійсненню, а так само для вирішення питання про розпланування садиби інституту і вибору місць під забудову" під орудою новопризначеного директора КПІ В. Л. Кирпичова. Вона мала працювати спільно з Комісією Суддів".

Через поспіх, який супроводжував організацію конкурсу, складена програма виявилася здійсненою не в повному обсязі. Результат конкурсу засвідчив, що вимоги програми не змогли вміститися в заданий об'єм будівель в 15 400 кубічних сажнів. У конкурсних проєктах об'єм коливався від 18 918 до 23 562 кубічних сажнів. Відповідно зросла і вартість проєктованих споруд.

 За зовнішнім виглядом, художнім оздобленням і планувальними рішеннями будівлі різних проєктів дуже відрізнялися один від одного. Різноманітність у розв'язанні поставленого завдання продемонструвала, як було вказано у висновках Комісії,  "багатство фантазії, талант і досвідченість п.п. конкурентів і значною мірою ускладнило роботу Комісії Суддів".

Архітектор О.Н. Померанцев

Після всебічного і ретельного розгляду представлених робіт Комісія Суддів визнала кращими проєкти Ієроніма Кітнера, Олександра Кобелєва і Володимира Шретера. Першому з них було присуджено призначену комітетом премію.

"Судді" наголошували, що саме проєкт під девізом "Prestissimo" "є найбільш задовільним і практично розв'язує завдання". Вони констатували, що його "слід віднести до павільйонного типу. Всі головні будівлі являють собою ряд різної довжини павільйонів, в яких уздовж світлих коридорів розташовані всі необхідні приміщення. Всі павільйони в загальному зв'язку; вони майже всі розташовані перпендикулярно шосе, торцем на південь, внаслідок чого освітлення для занять досить раціональне. <...> Взагалі проєкт цей за загальним угрупованням окремих частин, зв'язку між ними, освітленням та іншими достоїнствами представляється таким, що найбільш задовільно розв'язав поставлену програму-завдання – з нього за подальшої розробки, усунення знайдених недоліків вийде зручний до виконання проєкт".

Архітектор Володимир Шретер

Автор виданої у 1898 році брошури "Кіевскій политехническиій институтъ императора Александра II-го (Краткиій очеркъ его возникновенія)" інженер шляхів сполучення і відомий державний та громадський діяч Артур Абрагамсон, своєю чергою, зазначав, що головна будівля інституту, розташована на "піднесеному місці відведеної під політехнікум великої площі і видна на далеку відстань, <...> побудована із застосуванням оригінальних готичних мотивів з прекрасної київської блідо-жовтої цегли без штукатурки, буде, без сумніву, справляти імпозантне враження". Будівля хімічного відділення за розмірами звичайно є меншою за головну, "але вона не менш грандіозна, а як про спеціальний хімічний павільйон можна про неї сказати, що це найбільша з будівель в Європі, призначених винятково для викладання хімії та хімічної технології".

Перевагою обраного проєкту було визнано також "вдале розміщення будівель, що дає можливість розширення приміщень політехнікуму, якби згодом, по здійсненню цього проєкту, виявилася би потреба в такому розширенні". Зауважимо принагідно, що ця особливість запропонованого в проєкті просторового рішення дійсно стала у пригоді в роки подальшої розбудови КПІ.

І.С. КітнерУ "Пояснювальній записці до проєкту Політехнічного Інституту імені Імператора Олександра II в м. Києві" зазначається: "Ділянка землі, яка обрана під будівництво будівлі Інституту, міститься неподалік Брестського шосе, біля села Шулявки на горбистій місцевості, що має 15 саж. висоти над рівнем річки Дніпро. Всього землі під будівництво відведено до 33 десятин і належить до найздоровіших місцевостей Києва. Ґрунт, за дослідженнями П.Я. Армашевського, складається з гарного і гідного під будівництво піску з прошарком твердої глини. Вода до місця будівництва доставляється трубами (в 6 д.) з міського водопроводу. Весь Інститут складається з трьох основних груп будинків, які розміщені на вершинах двох пагорбів; у т. ч. на лівому, ближче до міста, зведено буде головний будинок для інженерного, механічного та сільськогосподарського відділень, а на правому відведено місце для хімічного павільйону. Між цими двома головними групами будівель будуть розміщені два житлових будинки для п.п. службовців і професорів, зі службами. Всі ці головні будівлі стоять на відстані від шосе на 100 сажень і відокремлені будуть від останнього насадженнями різних дерев і садовими квітниками. Позаду цих головних будівель розміщуються дослідна і електрична станції і поле для городів з фермою і скотним двором. Між ними будуть прокладені за вказівкою креслення на генеральному плані дороги відповідної ширини".

Внаслідок значного перевищення запитуваної суми над тією, яку було спочатку виділено для будівництва, підкомісія доручила архітекторові зробити "деякі зміни в розподілі окремих приміщень, призначених для навчальних цілей <...>, скласти остаточний проєкт залежно від запропонованого асигнування і за вказівками місцевої будівельної комісії".

Після внесення таких змін головна будівля залишилася триповерховою тільки в середній своїй частині, водночас на ній з'явилися оригінальні вежі, які нині є одним із символів інституту.

Хімічний корпус, порівняно з конкурсним проєктом, не зазнав таких значних змін, як головний.

Конкурсний проєкт головної будівлі (початковий). Архітектор І.С. Кітнер Фасад головної будівлі КПІ після внесення до нього змін Початковий проєкт хімічного корпусу. Архітектор І.С. Кітнер Фасад хімічного корпусу з виконаними змінами
2020-kp20-5 2020-kp20-4 2020-kp20-3 2020-kp20-2
Архітектор О.В. Кобелєв Архітектор Ю.Ю. Бенуа Архітектор Г.Д. Грімм

Ігор Андреєв, доцент кафедри МАХНВ ІХФ