Нас можна назвати щасливчиками. Цього літа наша технологічна практика проходила в університеті ім. Отто-фон-Геріке (м. Магдебург, Німеччина), оскільки ми є студентами спільного українсько-німецького факультету машинобудування.
Наш німецький куратор склав план так, що ми перебували в одному з інститутів факультету машинобудування протягом тижня. Всього ми відвідали 4 інститути. Інститут технологічного оснащення та забезпечення якості виробів (Institut fur Fertigungstechnik und Qualitatissicherung, IFQ), Інститут матеріалознавства та зварювання (Institut fur Werkstoff- und Fugetechnik, IWF), Iнститут мобільних систем (Institut fur Mobile Systeme, IMS), Iнститут конструювання машин (Institut fur Maschinenkonstruknion, ІМК).
Перебуваючи у ІFQ, ми мали змогу побачити сучасну установку для здійснення контролю розмірів деталей. Нас одразу попередили, що сама тільки вимірювальна голівка коштує близько 30 тисяч євро, тому бажання зайвий раз щось чіпати не виникало... У випробувальній залі факультету представлені різні верстати, починаючи від пресів і закінчуючи шліфувальними та фрезерувальними. Всі вони в робочому стані і використовуються студентами та аспірантами при здійсненні дослідів для своїх робіт. Ми були свідками роботи аспіранта на одному з них... Нас попередили, що фотографувати зі спалахом заборонено, оскільки це може нашкодити системі керування «дива», що коштує декілька мільйонів євро... Візуально воно являє собою величезну прозору шафу, де саме оброблюється заготовка, та пульт керування – таке собі крісло з плоским дисплеєм, на якому відбувається «спілкування» з машиною.
Ми також відвідали науково-дослідний інститут Фраунгофера, основним напрямком діяльності якого є вивчення та впровадження новітніх досягнень комп’ютерної техніки в життя. Там, зокрема, є зала віртуальної реальності з оглядом на 360°, яка має круглу форму з екраном по всьому периметру стіни. На стелі знаходяться 6 проекторів, кожен з яких демонструє 60° зображення. На базі зали різні фірми замовляють тренінги для персоналу, завдяки яким виключається можливість псування дорогого обладнання під час навчання. Також там вивчають усі недоліки та переваги будівель перед їх зведенням. Для цього виконують їх 3D-модель з необхідною точністю і аналізують її.
Серед цікавих приладів ми мали змогу спостерігати також за роботою «принтерів» 3D-зображення (Rapid prototyping). У лабораторії знаходилося 3 машини, що виготовляли моделі з різних матеріалів. Серед них полімери, гіпс та листи паперу. Основна ідея методу полягає в пошаровому створенні моделі, попередньо розробленої за допомогою САБ-програм.
На другий тиждень нашого перебування у Магдебурзі кафедра матеріалознавства організувала для групи своїх студентів поїздку на підприємство концерну «Plansee», що розташовано в Австрії. Туди було запрошено і нас. Ми спостерігали за процесом виробництва дроту з тугоплавких металів, таких як вольфрам та молібден. Також на заводі виробляють різні інструменти з твердих сплавів, наприклад, фрези, твердосплавні пластини для різців тощо. Треба сказати, Австрія видалася нам іще затишнішою, ніж Німеччина. Захована в Альпах, вона наводить на думку про чарівність поєднання діяльності людства (наприклад, гігантське промислове підприємство розташоване в мальовничому міжгір’ї, біля повної форелі річки). Це і не дивно, оскільки екологія в країнах Євросоюзу є одним із пріоритетів внутрішньої політики.
Під час цієї подорожі наша група завітала також на найсучасніше підприємство фірми “Роrsche” в Лейпцизі, на якому виробляють позашляховики Саyеnnе. Менеджер по роботі з клієнтами провела для нас екскурсію по виробництву, ознайомила з історією та сучасним станом справ фірми. Залишалося лише дивуватися, з якою ретельністю вкручується кожен гвинтик. Недарма цей концерн має одну з найбездоганніших репутацій у світі як виробник автомобілів.
Отже, протягом робочих днів ми мали дуже насичену програму. Не марнували часу і у вихідні. За місяць ми побували в багатьох містах – Берліні, Бранденбурзі, Вольфсбурзі, Ганновері, Бремені, Дрездені... На деякий час наша нечисленна група розділялась. Хотілося якнайбільше побачити і кожний вирішував, що для нього стає на першому місці: гостювання у німецьких друзів у Кельні, відпочинок в одному з найбільших у Європі парку відпочинку Неіdе-Раrk чи подорож до Амстердаму. Можливо, читачеві здається, що ми витратили не один статок, подорожуючи містами Старого Світу, але 500 євро стипендії нам на місяць вистачило.
Коли поверталися додому після місяця такого шаленого темпу життя, відчувалася втома. Та й у голові залишилось зовсім небагато місця для сприйняття ще чогось нового – потрібен був час на осмислення побаченого та пережитого. Їхали і думали про неймовірні потенційні можливості нашої рідної Батьківщини, які, поза сумнівом, реалізуються.