Серед великої кількості різноманітних унікальних видань, що зберігаються у відділі рідкісних і цінних документів Науково-технічної бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського, є зібрання книг малого формату: 10–14 см на 10 см, не більше. Колекція таких мініатюр нараховує близько 400 примірників. Поповнювалася вона протягом другої половини ХХ ст. – у період, коли бібліотека отримувала обов'язковий примірник різних видавництв всього СРСР. Таке зібрання – не типове для спеціалізованої бібліотеки технічного навчального закладу, що підвищує його значущість з книгознавчої точки зору.

Традиційно, мініатюрними вважаються видання не більше 10х10 см; це окремий вид видавничої продукції з давньою і цікавою історією. Перші мініатюрні книжечки були рукописними. Згодом вони входять у моду серед аристократії та освічених людей. В XVII–XVIII ст. їх вже досить багато в різних європейських країнах: Німеччині, Франції, Англії та ін.

Тематика мініатюрних видань, як рукописних так і, з часом, друкованих, сформувалася ще в часи Середньовіччя. Це були релігійні (мініатюрні Біблії, молитовники), поетичні (віршовані збірки окремих авторів або альманахи) і суто практичні видання (словники, календарі, сільськогосподарські довідники, практичні і навчальні посібники), тобто така література, яка має бути щоденно під рукою і яку легко було брати з собою у подорожі.

Відомо, що Наполеон Бонапарт під час військових кампаній мав при собі Портативну бібліотеку мандрівника – 49 книжок у спеціальному шкіряному футлярі, що в згорнутому стані виглядав як один том. Імператриця Євгенія – дружина французького імператора Наполеона ІІІ, в середині ХІХ ст. зібрала колекцію з 2 тисяч мініатюрних видань. приблизно стільки ж зібрав і президент США Франклін Рузвельт.

Якщо говорити про ціну такої літератури, то вона була досить високою. По-перше, наклад не був великим; по-друге – зазвичай такі книги мали дорогі та коштовні палітурки і оздоблення: якісна шкіра, срібло і золото, інші дорогоцінні матеріали. Фактично, мініатюрні видання стали свого роду коштовними зразками видавничого і палітурного мистецтва.

Але в середині ХІХ ст. загальна тенденція змінилась. На початку 1860-х рр. винахідник у галузі поліграфії Георгій Миколайович Скамоні (1835–1907) розробив фотомеханічний спосіб відтворення мініатюрних видань, який став широко використовуватись. Отже, мініатюрна книжкова продукція виявилася дешевшою і доступною різним верствам населення. Наприклад, протягом 1891–1895 рр. в Києві "Південно-Руське Книговидавництво Ф. Іогансона" випустило цілу серію мініатюрних видань під загальною назвою "Крошка" (понад 2 млн примірників), а друкувались вони в друкарні С.В. Кульженка. Серія мала великий успіх, і деякі книги неодноразово перевидавались.

На початку ХХ ст. в Лейпцигу видавнича фірма "Шмідт і Гюнтер" стала найбільшим видавництвом, що випускала мініатюрні серії "Словники-ліліпути" та "Класики-ліліпути". Багато книжечок з цієї серії зберігаються і сьогодні в зібраннях колекціонерів.

Інше німецьке видавництво Ц.Банге (також в Лейпцигу) випускало "Маленьку бібліотеку для школярів і студентів" – серію тоненьких брошур з конспектами навчальних курсів з арифметики, ботаніки, зоології, історії, хімії, фізики… Згодом з'явились і мініатюрні путівники по містах і країнах. Уже в 30-х рр. ХХ ст. у вигляді мініатюр видавалась література для пізнавального дозвілля: збірки кросвордів і ребусів, альбоми для розмальовок, описи різноманітних ігор і, звичайно, дитяча література.

Але справжній бум мініатюрних видань розпочався в другій половині ХХ ст., і їхня популярність не спадає і сьогодні. Тематика є дуже широкою – від шедеврів класичної світової літератури до кулінарії, від історії до математики. І, хоча деякі ентузіасти змагаються за випуск найменших за розмірами видань, треба пам'ятати, що головним лишається слово і зміст книги будь-якого формату.

Як і інші види книжкової продукції, малоформатні видання стали предметом колекціонування в усьому світі, в тому числі – в Україні. Існують навіть клуби любителів мініатюрних видань. Видавництво "Дніпро" розпочало друкування книжок-маляток ще в 60-х роках: однією з перших стала антологія українських пісень про кохання "Струни серця" – у нас зберігається її друге видання. І наклади видавництва традиційно великі – інколи до 100 тис. примірників, на відміну від видавництва "Молодь" – всього 7–8 тис.

Наша бібліотечна колекція мініатюрних книг включає цікаві зразки поліграфічного, палітурного мистецтва та мистецтва ілюстрації, у створенні яких були використані як старовинні технології, так і сучасні технічні досягнення.

Хронологічно колекція включає видання з 1963 по 2012 р. Переважно, це твори художньої літератури (світової та української) у перекладі російською. Багато різноманітних поетичних збірок, а якщо проза, то лірична та романтична. Є досить багато мистецьких видань, присвячених, наприклад, історії світильників або самоварів, історії фарфору початку ХХ ст. та мистецтву емалевого розпису. Є декілька путівників по містах колишнього Радянського Союзу і архітектурних історичних нарисів. У книгах представлено великий обсяг інформаційного матеріалу та безліч фотографій.

Значну частку колекції складає література, присвячена мініатюрним виданням та мистецтву книги. Це бібліографічні покажчики та каталоги виставок 70-х та 80-х рр. ХХ ст.; "Похвала книге" (думки і вислови видатних людей про книгу, малюнки, фотографії, екслібриси, книговидавничі марки, фрагменти рукописів тощо); "Миниатюрные книги" (сторінки історії, формати, виготовлення мініатюрних видань, історія колекціонування подібних видань, бібліографія); видання відомого книгознавця П. Д. Почтовика (1905–1994) "Споря с фолиантами" у двох частинах; "Русский инициал: вторая половина девятнадцатого века. Двадцатый век" (альбом); перевидання роботи 1921 р. О.О. Сидорова "Искусство книги" тощо.

У колекції є декілька факсимільних видань. Одне з них –"Мала книжка", або "захалявний зошит" Тараса Шевченка з автографами поезій 1847–1850 рр. Книгу видано до 150-річчя від дня народження Кобзаря у 1963 р. Оригінал книги зберігається в Інституті літератури НАН України. Формат видання – 60х90 мм, наклад 30 тис. прим., передмова доктора філологічних наук Є.С.Шабліовського. Це, до речі, був перший зразок факсимільного міні-видання в Радянському Союзі. Інший приклад видання українського видавництва – лібрето опери С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" – "Музична Україна", 1979 р.

Путівники представлені кількома примірниками, і серед них – фотонарис Б. Дерев'янка, присвячений Одеському театру опери і балету одеського видавництва "Маяк", 1984 р. Інший путівник – "Пам'ятник Т. Шевченку в Харкові", видавництво "Прапор", 1984 р.

Українська література представлена творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та ін.

Серед сучасних вітчизняних видавництв мініатюрні видання випускають харківське "Фоліо" та київське "Кий".

Більшість видань колекції мають оригінальне оформлення, виконане відомими художниками. Також треба відзначити, що різниця в поліграфічному та ілюстративному оформленні великоформатних та малоформатних видань збільшує цінність унікальної колекції, що зберігається в нашій бібліотеці.

 Марина Мірошниченко, зав. відділу рідкісних і цінних документів НТБ ім. Г.І. Денисен