Туристи завжди шукають цікавинки в нових містах. У Харкові таким є арт-кафе "Пластилінова ворона". Місце дуже атмосферне, в стилі однойменного мультфільму. Відвідувачам, крім дійсно смачних страв, пропонують пластилін, і кожен може розмістити свій витвір на стіні/стелі. А потім приходити його навідувати (жарт). Заклад працює більше двох років, тож не заліпленого місця лишилося не так багато.

Звичайнісінькі двері на центральній вулиці. Відкриваємо, сходи ведуть униз. Уздовж стін – старі лижі, радянський дитячий візочок, велосипед. Внизу двері з віконцем. Стукаємо. Виглядає двірник з мультфільму "Пластилінова ворона",  питає пароль. Нам підказали напередодні: "А у вас сьогодні ліпиться чи не ліпиться?" Пропускають.

Перше приміщення – передпокій, чи двірницька. Відтворено атмосферу Радянського Союзу. Тут і плюшевий килимок, маленький телевізор "Юність" (пам'ятаєте?), ковзани тощо. 

У холі на стіні праворуч – пластилінова карта України. На ній гості позначають прапорцями свою область. Над картою цифри – кількість відвідувачів з тих чи інших місць та додаткові кріплення для прапорців, які не вміщуються на карті. Ми теж залишили прапорець з написом "КПІ" в центрі карти (на фото). Ліворуч – гардеробна в стилі магазину "Берізка" та купа сувенірів з жартівливими написами, які активно розкуповуються.

У кафе п'ять залів, багатих на цікаві деталі й декорації, що додають особливого шарму. Приміром, світильники з келихів і пляшок.  У першому залі, на широкому екрані, вдень транслюють радянські мультики для дітей, а ввечері показують фільми 70–80-х. На стінах є полиці для виробів з пластиліну та драбини, щоб приліпити результати своєї пластилінової творчості хоч на стелю.

Наступний зал – ігровий. На столах – шашки, шахи, лото. Грай скільки забажається. Третій зал – концертний, з живою музикою. Виконують, переважно, хіти 70–80-х. На великому екрані транслюють кліпи, фрагменти з фільмів та концертів того часу. Стіни прикрашені безліччю картин з пластиліну, справжніх шедеврів! Під стелею – глобус з пластиліну, на якому іноземні гості прапорцями позначають свою країну.

Четвертий зал називається "Вороняче гніздо", де до стелі підвішені крісла-гніздечка, в яких можна затишно вмоститися. Дітей звідти не виманити ніякими обіцянками. На протилежній стіні – книжкова шафа. Вона з секретом. Якщо її трохи штовхнути – потрапляємо в таємну кімнату фарцовщика. Тут знаходяться дефіцитні і заборонені речі того часу. Обкладинки журналу "Плейбой" на стінах, наприклад.

Їжа в кафе дуже смачна. Гарячі страви подаються на товстих керамічних тарілках, які довго зберігають тепло. У меню представлені страви закарпатської кухні. Ціни позначено в доларах, по курсу 80-х років – усе треба помножати на 0,6. Якщо ви відвідуєте заклад уперше – люб'язно проведуть екскурсію. І ще дрібниця. Про туалети. Їх чотири в різних стилях: автомобільний, музичний, кінематографічний та пошивний (перебували колись у туалеті з манекеном? А з кіноапаратом?).

При виході двірник, з жартами і примовками,  прощається, бажає всього найкращого і дає "на доріжку" паперовий кульок з насінням. Повірте, губи самі розтягуються в посмішку, а настрій відчутно покращується, коли згадуєш це місце.