Знищити мову дуже важко, але цілком можливо. На жаль, наша мовленнєва культура не покращується.
Спостерігаючи за студентами старших курсів і за першокурсниками, я дійшла висновку: більшість є білінгвами. Чимало поважає українську мову, проте не кожен спілкується нею. До того ж багатьом студентам притаманна ненормативна лексика та "слова-паразити". Це негативно впливає на культуру нашого мовлення.
Суржик і так звана обсценна (ненормативна)лексика вміло роблять свою "чорну справу" прихованих вірусів, які руйнують мову, спричиняють її деградацію. Натомість молодь часто навіть і не усвідомлює їхню згубність і залюбки послуговується ними, адже так начебто легше спілкуватися і не варто напружувати розум у пошуках вишуканих слів.
У коридорах нашого ВНЗ лунає мішанина російської та української, сленг, нецензурна лексика – і це все зливається у велику какофонію, від якої стає неабияк сумно. Хтось стверджуватиме, що головне те, щоб ми одне одного розуміли, а вже як говоримо – то дрібниці. Можливо, ця думка теж має право бути, проте, обираючи більш легкі та примітивні способи комунікації,чи ми не йдемо шляхом деградації?