Світ відкритий – це вже не красиве гасло, а для студентів НТУУ "Київський політехнічний інститут", я вважаю, перевірений факт.

Для доопрацювання доповіді на Міжнародну конференцію з ядерної інженерії (ICONE20, 30.07-03.08.2012, м. Анахайм, Каліфорнія, США) у мене була запланована поїздка до співавторів в Інститут Технологій Університету Онтаріо (UOIT – University of Ontario Institute of Technology, м. Ошава, Канада). Наприкінці січня вони прислали мені інформацію про те, що в канадському Університеті імені В. Макмастера (McMaster University, м. Гамільтон) Міжнародне агентство з атомної енергетики МАГАТЕ запланувало провести навчальний курс з наукових основ і технологій надкритичних водоохолоджуваних атомних реакторів (IAEA Course on Science and Technology of Supercritical Water Cooled Reactors).

Потреби в чистій електроенергії, не заснованій на використанні вичерпних корисних копалин, постійно зростають; тому для збільшення вироблення електроенергії та зменшення впливу шкідливих факторів на навколишнє середовище світ потребує розроблення нових атомних реакторів з більш високими величинами теплового к.к.д. Сучасні атомні електростанції працюють на реакторах II і III поколінь, конструкції яких недостатньо ефективні з енергетичної точки зору. В даний час група країн, включаючи Росію, США, Японію, країни ЄС, Канаду та інші, ініціювала міжнародне співробітництво з розроблення атомних реакторів наступного, IV покоління. Кінцевою метою розроблення таких реакторів є збільшення теплового к.к.д. з 30...35% до 40...50%. Таке збільшення теплового к.к.д. має привести до більш високого вироблення електроенергії порівняно з технологіями ядерних реакторів з водою під тиском (ЯРВТ) або киплячих ядерних реакторів (КЯР), із розрахунку на 1 кг урану.

Тема курсу відповідала моїм інтересам, а час проведення точно передував періоду, запланованому для роботи в UOIT. Надіславши заявку-анкету, я попросила організаторів про фінансову підтримку (внесок учасника – $1,700 CAD, крім того, проїзд, проживання). Я вдячна МАГАТЕ за підтримку, яка дозволила мені взяти участь у курсі. Якийсь час пішов на отримання документів для оформлення візи, а після звернення в Посольство Канади візу я отримала досить швидко.

Прилетівши в Канаду, я поселилася в гуртожиток Університету імені В. Макмастера. Університетові понад 125 років. McMaster University носить ім'я сенатора Вільяма Макмастера, який заповідав значні кошти для створення баптистської "Християнської школи навчання". до м. Гамільтон McMaster University переїхав у 1930 році, і сьогодні його територія цілком може зрівнятися з територією КПІ (студентів набагато менше). У складі McMaster University 7 факультетів і найбільший з них – факультет інженерії (Faculty of Engineering). Саме на цьому факультеті, в Kenneth Taylor Hall, проходив навчальний курс з наукових основ і технології надкритичних водоохолоджуваних атомних реакторів.

Для участі в курсі приїхали 25 слухачів з Канади, США, Росії, Мексики, Японії, Китаю і ... з України. Я була наймолодшою учасницею. Курс проводили 12 професорів і провідних фахівців-практиків, які приїхали до Канади з Китаю, США, Швейцарії, Японії, Фінляндії та Австрії. Програма курсу виявилася дуже інтенсивною: з понеділка по суботу ми починали з 8-ї ранку і працювали до вечора (звичайно, були короткі перерви на каву – Coffee Break і перерви на обід). Лише в четвер ми відірвались від занять, і нам продемонстрували університетський науково-дослідний центр: ядерний реактор McMaster, канадський Центр електронної мікроскопії, а також Лабораторію випробування матеріалів CANMET і Stern Laboratories, а потім організатори провели незабутню екскурсію на Ніагарський водоспад.

Було цікаво, коли всіх нас, учасників, поділили на команди по 5-6 осіб. Нам було видано завдання спроектувати новий вид атомного реактора на основі вже існуючих конструктивних схем. Наприкінці командної роботи пройшли обговорення кожного проекту. В останній день були представлені доповіді команд про результати проектування. Студенти, які успішно закінчили курс, отримали сертифікати.

Кожен день у світі проходить безліч науково-технічних курсів і семінарів, у тому числі на цікаві для мене теми. Тепер я переконана, що зможу брати в них участь, потрібно лише докласти зусиль.

Анастасія Зворикіна, студентка групи ЗВ-01, ЗФ