“90 % українських жінок принаймні раз переривали вагітність” (газета “Новая” на основі статистичних даних). Виходить, нас планувалося майже вдвічі більше? То, може, й мені задумано мати ще сестру чи брата? Може, половина з тих, хто всиновлює чужих дітей, мали б своїх? А моя мама плакала б менше, якби не вбивала…

16 березня НТУУ “КПІ” спільно з організацією “Дім життя” та газетою “Нова” в малому залі ДК провів грандіозне ток-шоу, присвячене одній із найважливіших проблем сьогодення – проблемі абортів. Чи, може, узаконених убивств?

Чомусь ми ніяк не можемо збагнути, що з самого моменту запліднення ми всі маленькі, але люди! Не плоди, як пишуть у підручниках із біології! Якщо ти на п’ятому місяці життя, ти – людина. Якщо на третьому – теж людина. Якщо тобі кілька тижнів – усе одно людина! Так само, як і крихта хліба – теж хліб, а насінинка грейпфрута – такий самий грейпфрут. На третьому тижні в дитини вже б’ється серце, на дев’ятому – починають формуватися ручки та ніжки. Провівши десять тижнів “усередині”, ми вже все бачимо. А якщо нас позбавляють життя, ми кричимо, а дехто навіть хапається за палець лікаря. Ви досі називаєте когось “плодами”? Певно, не помилялися представники східних культур, коли стали рахувати прожиті роки від дня зачаття.

Не вбивай мене, мамоНа перший погляд, усе шоу скидалося на професійну акторську гру. Насправді ж на захід були запрошені реальні люди з реальними життєвими історіями. І реальними вбивствами… Зовсім молода пара розповіла про свої спочатку такі теплі, райдужні стосунки, що врешті завершилися абортом. На цьому – крапка стосункам і новий абзац життя – життя неживого.

Під час заходу студенти виявили здоровий інтерес до вічної теми міжособистісних стосунків та продовження роду. Пікантні запитання типу “Коли варто це робити?”, “Чи варто?”, “Чи..?” помітно оживили студентську публіку.

Соліст рок-гурту “Крик Души”, впавши навколішки і співаючи “Не вбивай мене, мамо!”, “я живий” кричав так, що його неможливо було не почути. Оплески були незвичайними: змішалися з плачем, і не зрозуміло було, чого було більше: захоплення від таланту чи глибокого смутку від правди.

А молодіжний театр “Bright Heart”, змоделювавши типові життєві ситуації, кричав своє “Не варто принаймні вбивати!”

Також на сцену запросили пастора рівненської церкви “Дом Евангелия” Сергія Тупчика, який розказав про духовний бік проблеми, зокрема про постабортний синдром, якого так тяжко позбутися. Найскладніше, говорить Сергій, коли приходить каяття, а ти вже ніяк не можеш зарадити.

Найдраматичнішим моментом був вихід на сцену співачки Оксамити з маленькою дівчинкою на руках. Так-так, це саме та дитина, яку намагалися вбити і яка закінчила життєвий абзац однієї з багатьох легковажних пар. Зараз у Богдани чудові прийомні батьки Євген і Марина П’янкові (організатори зустрічі). Дівчинка вижила дивом, яке досі не пояснила жодна наука.

...Причин зробити аборт багато, і їх важко назвати необ’єктивними. Це і “фінансові романси”, і “годы молодые”, кар’єра, навчання... Та все це тільки причини, але НЕ виправдання. Ми не в праві розпоряджатись чужим життям, нехай навіть своєї дитини.

Анюта Камонгар