Виступ академіка НАН України М.Ю.Ільченка на Парламентських слуханнях на тему "Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави", 2 липня 2014 р.
Шановні учасники парламентських слухань! 1. Аналізуючи понад 20-річні процеси і стан науки України, мимоволі згадуєш застережливі слова видатного вченого Федеріка Жоліо-Кюрі: "Наука потрібна народу. Країна, яка її не розвиває, неминуче перетворюється в колонію".
Наочною ілюстрацією державної політики України щодо розвитку науки є невпинне зменшення відсотку її фінансування вісімнадцятьма урядами України. Відтак обсяги коштів, які спрямовуються на науку, всупереч вимогам Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" все далі відходять від визначених ним 1,7% валового внутрішнього продукту України. Нині бюджетна компонента цього фінансування складає приблизно 0,3%.
Свідченням справедливості другого застереження Жоліо-Кюрі щодо колонії є те, що у всесвітньому рейтингу країн стосовно частки продукції, що ґрунтується на використанні інновацій, Україна є нині сусідкою африканських країн Кенії та Ботсвани.
Впевнений: ключовою причиною нашого наукового відставання є те, що всі ці роки державна політика України не ґрунтувалася на створенні умов для адекватного розвитку та затребуваності науки для успішного інноваційного розвитку країни. Сьогодні в умовах дії зобов'язань, які випливають із вступу України до асоціації європейських країн, продовження такої політики вже суперечить здоровому глузду з точки зору необхідності забезпечення безпеки і оборони країни. Адже лише опора на науку може створити підґрунтя для створення конкурентоспроможної, затребуваної в європейських країнах продукції. Слід зазначити, що реальною, але небажаною альтернативою цьому може стати перетворення України на сировинний придаток Європи.
2. Наука в університетах є важливим сегментом науки держави. В системі вищої освіти зосереджено вагомий науковий потенціал України – 68,9% докторів наук і 72,6% кандидатів наук.
Місія та затребуваність університетської науки у справі успішного розвитку галузі освіти та держави має свою специфіку. Вона пов'язана принаймні із трьома напрямами застосування.
По-перше, висока якість освіти вимагає використання останніх досягнень науки у формуванні адекватного змісту освіти. Нові підручники, навчальні посібники, нові спеціальності – це реальне впровадження у життя наукових результатів, які отримують у тому числі й наукові та науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів.
По-друге, затребуваність науки в університетах диктується необхідністю наукового зростання викладацького складу, діяльністю системи аспірантури та докторантури. Статистичні дані свідчать, що за напрямом підготовки наукових кадрів наука в університетах відіграє ключову роль у державі, оскільки підготовка 81% докторантів і 85% аспірантів здійснюється саме у вищих навчальних закладах. А в умовах дії нового Закону "Про вищу освіту" ці відсотки ще зростатимуть. До речі, позитивним є досвід співпраці університетів і інститутів НАН України із спільної підготовки наукових кадрів на засадах поєднання переваг кожної із сторін, як це має місце, наприклад, у співпраці Київської політехніки та інститутів Відділення інформатики НАН України.
По-третє, за умов належної організації та адекватного фінансування, наука в університетах є джерелом отримання нових знань як базису для створення нових технологій і нової техніки. Саме ці результати, у свою чергу, формують засади інноваційного розвитку конкурентоспроможної промисловості та економіки держави.
За наявності в університетах наукових шкіл, наукових підрозділів, штатних наукових працівників, активної участі молоді, сьогодні окремі університети ще демонструють наукові результати світового рівня, що публікуються в журналах типу "Nature". Ці виші щорічно отримують Державні премії України в галузі науки і техніки, готують наукове обґрунтування урядових рішень, створюють і впроваджують інноваційні розробки державного значення тощо. Одним із прикладів подібних досягнень науки в університетах є подія, яка відбулася 19 червня цього року. Ось уже 10 днів колектив науковців Київської політехніки отримує вітання від вітчизняних та закордонних друзів і колег з нагоди розробки та успішного запуску на навколоземну орбіту першого українського університетського наносупутника "Polyitan-1". (Оплески). Дякую.
Цей супутник міжнародного формату вагою один кілограм і розмірами 10х10х10 сантиметрів створено шляхом використання оригінальних результатів науково-технічних досягнень Київської політехніки з різних напрямів – шість факультетів працювало над цим проектом. Запуск на орбіту здійснено не за державні кошти. Ми вдячні Фонду імені академіка Михалевича, фінансова підтримка якого дозволила здійснити цей запуск практично. (Оплески). Дякую.
Іншими прикладами успішних проектів науки в університетах можуть бути дві дослідно-конструкторські роботи Київської політехніки, прийняті на озброєння наказами міністра оборони України.
Готові до використання та впроваджуються створені науковцями університетів системи технічного захисту інформації та кібернетичної безпеки, технічні засоби очищення питної води з джерел із різним ступенем біологічного і хімічного забруднення, технічні рішення у сфері теплокомуненергосистем...
Але ці та багато інших науково-технічних розробок вишів Києва, Харкова, Львова та інших міст створені, здебільшого, "не завдяки, а всупереч" існуючому стану державної підтримки науки в Україні. Зокрема, рівень фінансування науки в наших університетах майже у 200 (!) разів менший, ніж у провідних закордонних вишах, а педагогічне навантаження наших викладачів є в кілька разів більшим. Натомість за кордоном наукове навантаження приблизно дорівнює навчальному.
3. Тож що пропонують науковці та Рада проректорів з науки українських університетів? Ми вважаємо, що віддача від наукової діяльності вітчизняних університетів могла б бути значно вищою, якби були враховані розроблені Радою проректорів з наукової роботи 38 пропозицій, які були передані до Міністерства освіти і науки України та Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.
Назву лише кілька з них.
По-перше, в реальних економічних умовах держава ще не має змоги надати гідне нашої науки держбюджетне фінансування. Відтак науковим установам та вищим навчальним закладам слід повернути право розпоряджатися коштами, які вони заробляють за виконання науково-технічних робіт у формі госпдоговірних робіт чи закордонних контрактів з супроводом фінансових документів безпосередньо через банківські установи та без лімітування їх розподілу по статтях, а не через Держказначейське обслуговування, як це було кілька років тому запроваджено. Такий порядок використання власноруч зароблених коштів став головним гальмом розвитку позабюджетної науки не тільки в університетах, а й в установах Національної академії наук України.
По-друге, майбутнє української науки залежить від масштабів залучення до наукової та науково-педагогічної діяльності обдарованої молоді та молодих учених. Тому в Україні необхідно створити дієвий механізм соціальної підтримки молодих науковців через забезпечення їх житлом (можливо службовим) та/або надання їм додаткових довгострокових пільгових кредитів на його будівництво.
По-третє, необхідно вирішити питання щодо забезпечення базовим фінансуванням провідні наукові школи і університети, насамперед дослідницькі університети, діяльність яких після прийняття нового Закону "Про вищу освіту" отримала законодавче підґрунтя. Ми підтримуємо позицію Лілії Михайлівни Гриневич про те, що вже тепер доцільно запровадити в університетах не тільки конкурсне, а й базове фінансування. Таке базове фінансування по аналогії з установами державних академій конче потрібне для проведення наукових досліджень за участю штатних наукових працівників університетів, а також для розвитку науково-лабораторної бази і наукової інфраструктури університетів, інформаційного забезпечення, заохочення науковців до винахідницької діяльності та підтримки досліджень учених, які мають найбільш цитовані наукові праці.
По-четверте, задля достойного майбутнього нашої держави керівництво країни має проявити політичну волю та створити реальні механізми для підтримки успішного розвитку та затребуваності науки та інновацій в Україні. Для цього новій владі варто розпочати із забезпечення безумовного і неухильного виконання у повному обсязі прийнятих законів стосовно освіти та науково-інноваційної сфери держави.
Дякую за увагу.(Оплески).