У Державному політехнічному музеї імені Бориса Патона при КПІ ім. Ігоря Сікорського експонується фотовиставка "Соледар. Сіль. Війна". 23 березня її відвідувачі мали змогу побувати одразу на трьох заходах.
Кураторам і авторам виставки "Соледар. Сіль. Війна", творцям експозиції картин української художниці Touchi та організаторам фортепіанного концерту за участю угорського піаніста Петера Балатоні вдалося у межах музейної локації об'єднати ці культурні події. Тут дарували симфонічні мелодії серед картин, зокрема і воїнам, які проходять реабілітацію в київських шпиталях.
📚
Проте про все по порядку. Передусім, про виставку "Соледар. Сіль. Війна". З назви зрозуміло, що це візуальна оповідь про невеличке місто, де нині поки що панує російська окупаційна влада. Це також фотонариси про українських воїнів, які стали на оборону рідної держави, щоб уся Україна не перетворилася на зруйновані ворогом Соледар, Маріуполь, Мар'янку, Бахмут…
Як розповів завідувач відділу історії КПІ музею Віталій Татарчук, експозиція складається з двох тематичних блоків. В основу першого покладено 17 фотографій, що демонструють процес видобування солі з надр Соледара та краєвиди цього мирного у недалекому минулому міста на Донеччині. Автором цих світлин є колишній житель Краматорська Олександр Пархоменко (нині він мешкає в м. Ажені, Франція). А майже три десятки фотопортретів захисників Соледара та інших міст, куди докотився "руський мир", зробила пресофіцерка 93-ї ОМБр "Холодний Яр" Ірина Рибакова.
Другий тематичний блок виставки присвячено демонстрації експонатів та інформаційних панно, що допомагають уявити масштаби виробництва солі в місцевих шахтах на максимальній глибині 288 м (добуто лише 3 % від усіх розвіданих запасів) за мирних часів. Тут є й соляні кристали та зроблені з солі сувенірні фігури з люмінесцентними лампами. Інсталяцію зі зразків останньої партії солі, добутої з шахт українського Державного виробничого об'єднання "Артемсіль", яку увінчує багатогранний соляний монокристал, доповнюють шахтарські інструменти.
"Фото Олександра Пархоменка, – каже Віталій Татарчук, – це надзвичайно цікаві ілюстрації про мирне життя у мальовничому містечку на Донеччині. Та й уся експозиція – це розповідь про життєву гармонію, яка існувала у Соледарі, і яку вже не повернеш. Переглядаючи світлини Олександра Пархоменка та фотопортрети, зроблені Іриною Рибаковою, мрієш, щоб люди, які виборюють майбутнє мирне життя, повернулися до своїх родин".
… Екскурсія виставкою, присвяченою історії і сьогоденню Соледара, завершується. Відвідувачі музею переходять до експозиційної зали, де розпочинається фортепіанний концерт за участю угорського піаніста Петера Балатоні. Ведучі концерту пропонують одночасно роздивитися розташовані вздовж периметра музейної зали картини, авторкою яких є молода українська художниця Touchi. У загадкових концентричних різнокольорових плямах, смугастих променях, різнобарвних візерунках вгадується стиль абстрактного експресіонізму, який розвивали художники США. І, зокрема, ідеолог та лідер абстрактного експресіонізму, що вплинув на загальний розвиток світового образотворчого мистецтва другої половини ХХ століття, Джексон Поллок (1912 – 1956 рр.).
"Серія створених Touchi картин "№6" наслідує художні прийоми, застосовані у картині "№5" Джексона Поллока", – коментують мистецтвознавці творчість молодої української художниці, яка виставляла свої роботи у Великобританії, Польщі, США. Експерименти з полотном і фарбою, коли художник повільно рухається навколо майбутньої картини, інколи впоперек полотна, капаючи, виливаючи й розбризкуючи фарбу на його поверхню, практикує і Touchi. Чорний колір загального фону стає портальним, підкреслюючи космічно розкритий передній план картин". Довільні та рішучі мазки з'єднують негативний і позитивний простори. Живопис української художниці, зоровий образ картин та їх наче невловима взаємодія з фортепіанною музикою заспокоює.
Виразна взаємодія музики від Петера Балатоні – вінка, "сплетеного" з гімну України та класичних мелодій українських і європейських композиторів, у поєднанні із зоровими враженнями від картин Touchi дозволяють глядачам зануритися в мистецькі світи, відчути, як розмиваються межі між реальним і уявним. Музичний ритм і експресивні мазки пензлем, мастихіном, сліди, що залишились від розбризкування фарб, наближають глядачів до власних і підсвідомих відповідей на реалії сучасного світу.
Мистецтво також наближає Перемогу…
Від редакції: оглянути виставку "Соледар. Сіль. Війна" в ДПМ імені Бориса Патона при КПІ можна до 20 травня.
Соледар — колись найбільший виробник кам’яної солі в Центральній та Східній Європі. Сьогодні ж — це практично руїна.
Пам’ять про мирні дні Соледару живе в унікальних світлинах фотовиставки «Соледар. Сіль. Війна», що проходить у Державному політехнічному музеї при КПІ з 19 березня до 20 травня.