Ви є тут

Новини сайту кафедри КУМЛК (ФЛ)

Підписатися на Новини сайту кафедри КУМЛК (ФЛ) потік
Адреса URL: http://kumlk.kpi.ua
Оновлене: 10 годин 35 хвилин тому

20 цікавих фактів про українську мову, які слід знати

Чт, 22/02/2018 - 14:10
Нації вмирають не від інфаркту.Спочатку їм відбирає мову.Ліна Костенко Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Пропонуємо вашій увазі 20 цікавих фактів про українську мову: 1. В українській мові є три форми майбутнього часу: проста, складна і складена. Майбутній час першої особи однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму тощо. 2. 448 року візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), який розгромив Римську імперію, записав слова “мед” і “страва”. (читати повністю)

Кобзар

Ср, 21/02/2018 - 16:18
Кожне нове покоління відкриває для себе Т.Г. Шевченка, адже його творчий спадок незглибимий і неосяжний. З-поміж безлічі книг в історії світової літератури поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу заповітне значення. До таких належить «Кобзар» — книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написана поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушах паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова. (читати повністю)

ПРО СПОКОНВІЧНЕ…

Пн, 19/02/2018 - 13:43
«Батьківщина не просто місце тимчасового перебування, яке обирають і можуть міняти. Батьківщину не забувають. Вона, за знаменитим визначенням Шеллінґа, щось споконвічне… Коли ми говоримо про споконвічність батьківщини, ми зараховуємо сюди передусім мову… Справді, у рідній мові струменить уся близькість до свого, у ній – звичаї, традиції й знайомий світ» (Ганс-Ґеорґ Ґадамер). До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю… З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова… (читати повністю)

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Пн, 19/02/2018 - 13:36
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях, це те, що ми маємо зберігати і шанувати заради прийдешніх поколінь, як це робили наші славні предки. 21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі. Міжнародний день рідної мови був встановлений із метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів. Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що кожного року, починаючи з лютого 2000 року, відзначатимуть Міжнародний день рідної мови. У резолюції конференції наголошено на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. (читати повністю)

Шкідлива освіта. Чому гонитва за дипломами – стрибок у прірву

Пн, 19/02/2018 - 11:46
Професор Брайан Д. Каплан розповів Фокусу про кадрову інфляцію, скорочення стипендій та овець зі стикерами на чолі Анна Синящик – 13.02.18, 8:00 Словосполучення «випускник Принстона» у багатьох асоціюється з нудним книжковим черв’яком, що живе в абстрактному світі формул і теорій. 46-річний Брайан Д. Каплан на нього анітрохи не схожий. Американський економіст веде блог, із задоволенням дає інтерв'ю у форматі «доступно про складне», а вільний від науки час проводить із родиною і друзями. Професор Каплан не боїться критикувати «святая святих» – американську систему освіти. Учений розповів Фокусу про те, який збій стався в західній освітній системі, як ми стали жертвами цього підступного монстра credential inflation і чому усувати цей прикрий збій потрібно було ще вчора. (читати повністю)

110 років від дня народження Олекси (Олексія) Влизька (1918-1934)

Пт, 16/02/2018 - 12:33
17 лютого 2018 року виповнюється 110 років від дня народження Олекси (Олексія) Влизька – українського поета, представника «розстріляного відродження». Життя Влизька – це низка блискавичних творчих успіхів із гірким присмаком трагічності, починаючи від поневірянь дитинства й закінчуючи знищенням у 1934 році. Його називали «поетичним вундеркіндом», «молодим Пушкіним», пророчили прекрасне творче майбутнє. Від першої збірки «За всіх скажу» (1927) й до останніх творів представники літературної критики були одностайні: з’явився потужний самобутній талант, який зробить значний внесок в українську літературу. Влизька друкували в більшості тодішніх літературних журналів та альманахів («Життя і революція», «Молодняк», «Нова громада», «Червоний шлях», «Глобус», «Літературна газета», «Культура і побут» та ін.), пробував себе в різних жанрах: класична поезія, футуристичні спроби, прокомуністичні твори тощо. Молодий, зухвалий, епатажний поет, здається, був обдарований якоюсь надприродною чарівністю привертати до себе людей. Він співпрацював із такими харáктерними письменниками, як Михайль Семенко, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Сосюра, Іван Кулик та ін. За вісім років свого літературного життя (від виходу першої збірки і до смерті) Влизько видав 11 поетичних збірок, а також прозові нариси про подорож до Німеччини «Поїзди ідуть на Берлін» (1931). Його твори поєднували в собі вишукану метафоричність неокласиків, формальне експериментаторство футуристів, національно-гуманістичні ідеї українського символізму та імпресіоністичну багатомірність образів: Одлетіла конвалійна Леда на далекі сніжні гаї, і не пахнуть вже липовим медом поцілунки холодні твої. Це початок кінця, о, кохана, о, до лютого болю чужа! Це навіки найкраща рана і до споминів літ іржа. («Одлетіла…») Поезії Влизька дуже ритмічні (що також вказує на неабиякий талант, бо ж у 12 років він втратив слух, а відтоді мав вади мовлення), просякнуті, як писали тодішні критики, вітаїстичним духом, характерним для української поезії початку ХХ століття, сповнені надії на щось нове, прекрасне й могутнє, що здатне докорінно змінити людей і життя: Вогню, вогню, – любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о, світе мій терновий, В обійми сонячні! – В тебе любов мою, Мов на вогонь кладу! (поезія «Дев’ята симфонія (Монолог)») Досить трагічно сприймаються ці поезії й сьогодні в контексті не лише доль носіїв цих сподівань, а й усієї подальшої історії України у складі Радянського Союзу. ст. викладач В.В. Завадська

Шановні студенти!

Вт, 13/02/2018 - 15:03
21.02.2018 р. о 1600 у ауд. 115/7 відбудеться науково-практичний семінар студентів ФЛ «Українська мова — минуле-майбутнє», присвячений Дню рідної мови. Оргкомітет: Онуфрієнко О.П.

Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка оголосив переможців 2018 року

Пн, 12/02/2018 - 14:56
Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка оголосив переможців 2018 року. Іменами лауреатів поділився у Facebook член комітету відзнаки Ростислав Семків. Література – письменниця, поетка та художниця Емма Андієвська. Емма Андієвська є авторкою двадцяти дев'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Поетка належить до Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку. Публіцистика – Сергій Плохій, українсько-канадсько-американський історик, професор української історії та директор Українського наукового інституту у Гарварді. (читати повністю)

Досвід запровадження технологій змішаного навчання при викладанні гуманітарних дисциплін

Пн, 29/01/2018 - 14:39
Протягом 2017 – 2018 н.р. технологія змішаного навчання (далі – ЗМ) була впроваджена під час викладання навчальної дисципліни «Культурологія» для студентів 4 курсу факультету лінгвістики. Слід відзначити, що це була модель Face-to-Face Driver, коли у загальний очний процес навчання за потреби додають елементи дистанційної освіти. У нашому разі відбувалася інтеграція он-лайн-матеріалів (презентацій до кожного лекційного заняття, завдань, джерел для самостійного опрацювання) з аудиторним навчанням (коментарями слайдів, аудиторними завданнями на основі відеоматеріалів, які студенти одержали заздалегідь). Така форма викладання цієї дисципліни не лише бажана, але й обов’язкова, оскільки йдеться не про суто теоретичний матеріал, а про матеріальні пам’ятки різного типу: архітектурні, малярські, літературні, декоративно-ужиткові тощо. Говорити про них, абстрактно розмірковуючи про їхнє значення для світової культури при сучасних технічних засобах, абсолютно не припустимо. Так само досить примітивними, на наш погляд, виступають сучасні «паперові» методи контролю, позаяк їх можна проводити в режимі он-лайн, встановлюючи таймер від моменту, коли студенти отримали завдання, й до моменту надсилання виконаного завдання на електронну адресу викладача. Це значно економить часові ресурси і студентів, і викладачів, робить процес навчання більш гнучким та сучасним. Наведемо конкретний приклад. Одним із експрес-контролів, запропонованих студентам у процесі вивчення курсу, було описати картину з погляду її символічного значення в контексті зазначеної епохи. Звичайно, таке завдання потребує споглядального заглиблення у твір мистецтва, що не можливе в умовах великої кількості слухачів у аудиторії. Крім того, подібну роботу досить легко перевірити на плагіат, що також стимулює студентів до самостійного виконання завдання. Ще кілька слів скажемо щодо он-лайн-презентацій. Треба відзначити, що факультет лінгвістики завжди забезпечував аудиторні заняття усією необхідною апаратурою. Та наявність презентації на ґаджетах у студентів дозволяє іноді значно уважніше подивитися на запропонований слайд, помітити деталі, які на великому екрані залишаються невидимими (якщо це, наприклад, давня нереконструйована фреска і т.п.). Окрім того, правильно створена презентація – це готовий опорний конспект, за яким студент може відтворити матеріал під час повторення або ж самостійного вивчення (у разі його відсутності на занятті). Водночас існує небезпека того, що студенти будуть нехтувати відвідуванням лекцій. Тут також треба наголосити: без аудиторних коментарів запропонований матеріал залишається лише набором картинок. Основні теоретичні положення озвучуються під час лекції. Технологію ЗМ ми також застосували у минулі роки під час викладання курсу «Риторика» та «Українська мова за професійним спрямуванням» на технічних факультетах. В основному це були відеоматеріали, які студенти переглядали вдома, а обговорювали в аудиторії. Це значно економило час і дозволяло охопити ширше коло питань. Треба сказати, що у студентів такий підхід викликав схвальне ставлення, оскільки це зручно й сучасно, а також цікаво. Серед труднощів можемо відзначити таке: хотілося б подати власні лекції в он-лайн-форматі, щоб студенти могли прослуховувати їх у зручний для себе час, як бачимо це з досвіду європейських університетів. Проте для цього потрібно використати такі платформи, як, наприклад, Moodle. Це потребує досить великих часових затрат та певних технічних навичок й допомоги спеціалістів.   ст. викл. КУМЛК, канд. філол. наукВікторія Завадська

2018-й – Рік сторіччя ГЕТЬМАНАТУ

Пн, 29/01/2018 - 14:36
Щоб осягнути смисли цієї спадщини нам потрібно по-справжньому її вивчити. Повірити у свою силу і підтримати починання тієї славної доби, не боятися бути іншими, щоб не повторювати помилок минулого. На жаль, зараз багато спадкоємців Руїни, а нам потрібні звитяжні перемоги. Історія – це потужні механізми інтеграції. Саме тому історія завжди була обов’язковим елементом освітніх програм. Немає іншого настільки ж дієвого способу ввести маленьку людину у світ соціального й політичного співжиття. Такий напрям суспільно-політичної думки й теорії, як націоналізм, провадить бачення – що природним способом долучитися до історії є участь у боротьбі нації за самовизначення. Адже всесвітню історію трактують як історію постання та розвитку націй. Та, звісно, найбільше уваги в цьому випадку приділяється історії вітчизняній. Вона подається як рух нації від самоусвідомлення, через національну мобілізацію – і, нарешті, до побудови такої держави, де нація матиме усі можливості для розвитку через набуття повноти влади. Саме під цим кутом найчастіше дивляться й на Українську революцію 1917-1918 років. Головним стрижнем конфлікту, головною інтригою її найчастіше визначають боротьбу за домінування в Україні двох проектів – націоналістичного та більшовицького. Визнання Української революції окремою історичною подією, власне, революцією, відбувається через акцентування на її національному характері. Започаткована навіть традиція вживання наративу Українська національна революція 1917-1918 років, хоч він і не став ще загальновживаним. В цьому протиставленні зникає важливий зміст подій того часу, а саме – зміст утвердження ліберального світогляду, передовсім цінності особистості, її прав і свобод, а також правової держави, що її забезпечує. Тут-таки спливає розшарування Майдану:на ліберальний та націоналістично орієнтований. Ліберальна історія в Україні дійсно мала не надто велике представництво. Архаїчна Російська імперія не визнавала свобод особистості та прав націй більшу частину свого існування. Дещо більше пощастило західним українцям, які мали принаймні основні права, виголошені конституціями імперії Габсбургів 1848 та1867 років. Радянський Союз, відтворюючи російські імперські настанови, провадив погляд на людину як на гвинтик державного механізму, а права націй виголошувались лише декларативно. Так історично склалося, що в Україні носіями ліберальних цінностей ставали еліти, а не широкі народні маси. Недарма автором першої української Конституції був Пилип Орлик, представник шляхетського роду, гетьман. Перспективу демократичних перетворень у декабристському середовищі відстоював нащадок гетьманського роду Сергій Муравйов-Апостол. Тарас Шевченко отримав підтримку нащадків української шляхти, таких, наприклад, як брати Лизогуби. Не в останню чергу завдяки цій підтримці він реалізувався як мислитель, поет і художник. І хоча українці лишалися волелюбним народом, некоректно вбачати у бунтарських вибухах засновки ліберальних принципів. Бунти та повстання, такі, як Коліївщина, являли собою нетривале повернення архаїчної військової демократії. Вони виникали стихійно і виявлялися здебільшого «актом непослуху». Жодної позитивної програми людського співжиття висунути вони не могли. Становлення лібералізму невідривне від становлення таких цінностей, як права та свободи особистостей. Протягом Х1Х ст. ліберально-демократичні переконання набули поширення серед шляхти, надаючи їй фрондерських рис у збайдужілому середовищі великодержавного шовінізму та консерватизму. Україна дуже змінилася протягом останніх 100 років. З країни переважно сільської вона стала, як і весь світ загалом, переважно урбанізованою. А разом із міським способом життя побільшало освіченості, раціоналізму, толерантності до Іншого. В наш час ці цінності сповідують представники середнього класу. На початок ХХ ст. в Україні класове гноблення супроводжувалось національним. Українське селянство, відчуваючи критичний брак землі, лишалося позбавленим елементарних умов виживання. Українська інтелігенція гостріше відчувала національні утиски, не маючи змоги розбудувати український гуманітарний простір. Найбільш ефективною політичною стратегією цього періоду виявився популізм. Цю тенденцію слушно зауважив Євген Коновалець, підсумовуючи наслідки Української революції: «Це найбільша слава для кожного народу, коли на таблиці його героїв записано якнайбільше імен. А все ж треба пильнувати, щоби не було їх надто багато в порівнянні з наслідками їхньої геройської праці, в порівнянні зі здобутками цілого народу». Протягом 1917 року життя України хаотизувалося: розпадалися системи господарювання, країну наповнювали озброєні дезертири з фронту, селяни ділили землю. Але партії, представлені у Центральній Раді, замість налагоджувати нове життя і організовувати оборону, гаяли час на нескінченні міжпартійні суперечки. Зрештою, колапс влади УНР уможливив переворот, який привів до влади Павла Скоропадського. Скоропадський артикулював намір побудувати демократичну Українську державу та поступово реформувати соціально-економічні протиріччя. Гетьманат виник як реакція на неспроможність діячів УНР опанувати складну ситуацію в країні, і зрештою був скинений діячами УНР. Скоропадський вважав до останнього, що ідеал державності переважить особисті амбіції. В цьому він помилився. Не помилився в основному у визначенні російських більшовиків як ворога №1 для України. Гетьманат був втіленим антиподом більшовицького імперського шовінізму. Зрештою, гетьманат був проектом ліберальним, на противагу тоталітаризму більшовиків. Тому вони так таврували його, спотворюючи історичну пам'ять про не найгірше півріччя української історії. Пам'ять зберігає події історії вибірково. Ми сприймаємо історичні сюжети тією мірою, якою можемо вбудувати їх у власне світобачення, власний досвід. Використан і матеріали газети «День». Див. сайти: 1. https://www.pressreader.com/ukraine/den-ukrainian/20171228/281775629530958 2. https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci-osobystist/zyednaty-zvyazok-chasiv-abo-de-maye-stoyaty-pamyatnyk-skoropadskomu  ст. викл. Н. МИСЛОВИЧ

Літературний конкурс «У слові розкривається душа»

Ср, 17/01/2018 - 12:58
Протягом першого семестру 2017 / 2018 навчального року кафедра української мови, літератури та культури ФЛ КПІ ім. Ігоря Сікорського проводила літературний конкурс «У слові розкривається душа». Відповідальна за проведення цього конкурсу – викл. Олена Новак. Упродовж першого семестру до журі конкурсу надходили твори молодих талантів: поетів і прозаїків – КПІ ім. Ігоря Сікорського. Переважна більшість учасників розкривали свій талант у віршуванні, де виявляли свої вміння в тонкому осягненні сутнісних філософських проблем, в передаванні вічних людських почуттів про прекрасне через художні образи, слово, через спосіб відтворення і сприйняття картини світу. Переможці щорічного літературного конкурсу «У слові розкривається душа»: Лоєнко Юлія – ФЕА, група ЕТ-71 (поезія) Кучеренко Ольга – ФЛ, група ЛА-41 (проза) Щиро бажаємо вам творчого натхнення, успіхів, добра! Відповідальна за проведення конкурсу: викл. Олена Новак ДодатокРозмір Лоєнко Юлія_поезія.pdf339.48 КБ Кучеренко Ольга_проза.pdf314.19 КБ
x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій