Серед видатних радянських вчених в галузі радіоелектроніки почесне місце належить члену-кореспонденту АН УРСР Семену Ісаковичу Тетельбауму (1910–1958 рр.) – випускнику КПІ, професору, завідувачу кафедри, декану факультету. Тетельбаум С.І. прожив коротке життя – всього 48 років, але встиг зробити надзвичайно багато, бо завжди ніби поспішав жити. У 24-річному віці він став кандидатом технічних наук, у 29-річному захистив докторську дисертацію, у 30 років став керівником кафедри, у 38 – членом-кореспондентом АН УРСР.

Він народився в Києві 7 липня 1910 р. У 1924 р. закінчив трудову семирічку, почав працювати кіномеханіком і електромонтером. Одночасно відвідував електропрофшколу, яку закінчив в 1927 р. Згодом він дивував усіх, хто знав його як вченого – теоретика і експериментатора – свої вмінням виконувати складні токарні, слюсарні, монтажні та інші роботи.

У 1928–1932 р. С.І. Тетельбаум – студент КПІ, після закінчення – інженер-конструктор при інституті.

Коли описують результати його діяльності, дуже часто вживають слово “вперше”.

У 1932 р. Тетельбаум сконструював і збудував телевізійну установку, за допомогою якої в Україні вперше були проведені експерименти з телебачення.

У 1934-1939 рр. під керівництвом С.І. Тетельбаума були успішно виконані важливі досліди і розроблені конструкції в галузі телемеханіки і автоматики, електроакустики, проведено реконструкцію радіостанцій в Києві і Одесі. Серед цих конструкцій треба відзначити прилад для підводного зв’язку (1940), при розробці якого вперше були вирішені важливі для техніки ультразвуку і гідроакустики питання.

За завданням Академії наук в 1936 р. С.І. Тетельбаум розробив і виготовив перший в Україні пристрій для вимірювання висоти іонізованих шарів атмосфери, за допомогою якого провів дослідження іоносфери перед сонячним затемненням, під час і після нього.

У грудні 1939 р. захистив докторську дисертацію на тему “Нові методи ущільнення радіомовного діапазону і способи модуляції з підвищеною ефективністю”. У 1940 р. був затверджений керівником кафедри “Приймальна і передавальна апаратура”.

У роки війни С.І. Тетельбаум працював деканом радіотехнічного факультету Середньоазіатського індустріального інституту. Одночасно виконав багато цінних досліджень в галузі радіолокації. Крім того, групою наукових працівників під керівництвом С.І.Тетельбаума була розроблена і виготовлена потужна високочастотна установка для плавки спеціальних сплавів. За свою роботу був нагороджений орденом Червоної Зірки (1944) та “Знак пошани” (1948).

В післявоєнні роки С.І. Тетельбаум розроблює загальні питання проблеми ефективної передачі енергії без проводів на великі відстані, досліджує умови бездротової передачі енергії на малі відстані для міського високочастотного транспорту, розв’язує нові проблеми і робить численні винаходи в галузі радіотехніки, телебачення, електроакустики, автоматики і телемеханіки, електротехніки, використання радіоелектроніки в медицині та ін. Він проводив також дослідження кільцевого безелектродного розряду з метою мирного використання атомної енергії.

З 1945 р. і до кінця життя С.І. Тетельбаум керував в Інституті електротехніки (нині – Інститут електродинаміки) АН УРСР лабораторією струмів високої частоти, яку було створено за його активною участю. С.І. Тетельбаум був першим відповідальним редактором і організатором Всесоюзного науково-технічного журналу “Известия высших учебных заведений по разделу радиотехника”. В КПІ він читав курси лекцій “Радіопередавальні прилади”, “Телебачення”, “Основи радіолокації” та ін.

Він раптово помер 24 листопада 1958 р. Його ідеї в області радіотехніки розвивалися численними учнями.

А ще С.І. Тетельбаум опублікував дві роботи, що стосуються фізики космосу – “К вопросу о круговороте материи в бесконечной вселенной” і “До питання про інтенсивність та спектральний склад метагалактичного випромінювання”. Роботи ці досьогодні майже ніким належним чином не оцінені.

А, між іншим, у другій роботі на підставі гіпотези круговороту речовини й енергії у всесвіті дано розрахунок спектру мікрохвильового фону – того, що у нас називають реліктовим випромінюванням. Думається ідеї, висловлені С.І. Тетельбаумом у цих статтях, чекають свого часу.

Більш детально про видатного вченого можна дізнатися з брошури І.В. Акаловського і В.В. Огієвського “Семен Ісакович Тетельбаум” (1960 р.), де також наведено список його праць.