Нинішній рік став значущим для розвитку Київської політехніки: навесні вийшов Закон України “Про науковий парк “Київська політехніка”, який було відкрито у травні; у липні було ухвалено постанову Кабміну про заходи щодо виконання зазначеного вище закону. І, нарешті, 19 вересня побачило світ розпорядження КМ України про схвалення інноваційної діяльності наукового парку “Київська політехніка”.
Восени було оприлюднено рішення Кабміну та наказ Міносвіти і науки України “Про запровадження в НТУУ “КПІ” пілотного проекту “Дослідницький університет”.
Що ж таке дослідницький університет і які особливості його діяльності?
З таким питанням наш кореспондент звернулася до першого проректора НТУУ “КПІ” Ю.І.Якименка. Ось що він розповів.
Дослідницький університет – це сучасна форма інтеграції освіти й науки, яка вже доволі давно визнана за кордоном і має там дуже добру репутацію. Сутність класичного дослідницького університету – інтеграція навчального процесу та фундаментальних наукових досліджень – уперше системно була визначена В. Гумбольдтом у ХІХ сторіччі. Девізом заснованого у 1809 році Вільгельмом фон Гумбольдтом університету в Берліні були слова: “Відданість науці”.
Найбільшого розвитку дослідницькі університети (ДУ) набули в США. Так, у 2000 році в США було майже 260 дослідницьких університетів, які розташовані в містах Гарвард, Йель, Прінстон, Корнелл, Стенфорд, Берклі, Дьюк, Чикаго та ін., у той же час у Німеччині – 70, Великобританії – 73, в Іспанії – 41. Стосовно американських університетів сьогодні важко окреслити межу між термінами “дослідження” – “дипломна робота”, “викладач” – “учений”.
Рейтингові оцінки рівня досягнень дослідницького університету в США, зокрема, враховують:
- кошти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, які надходять від промислових підприємств та державного і місцевого бюджетів;
- залучений університетом для його розвитку приватний капітал як у попередні роки, так і в поточному році;
- представництво членів професорсько-викладацького складу в Національній академії наук, Національній академії технічних наук, Інститутах медицини США;
- кількість присуджених університетом ступенів PhD за рік;
- кількість працюючих в університетах фахівців зі ступенем PhD, які підвищують свою наукову кваліфікацію шляхом виконання науково-дослідних робіт чи навчання. Для викладачів ДУ головним показником їх успіху є наукові здобутки.
Міжнародний досвід свідчить, що для отримання студентами елітної освіти дослідницькому університету необхідно забезпечити:
1. Проведення власними силами вагомих наукових фундаментальних досліджень і прикладних розробок.
2. Орієнтацію на сучасні напрями науки, високі технології та інноваційний сектор в економіці, науці та техніці.
3. Володіння навичками не тільки отримання нових знань, а також і їх збереженням і трансфером.
4. Наявність масштабної системи підготовки наукових кадрів, причому кількість тих, що навчаються в магістратурі, аспірантурі та докторантурі, має бути не меншою ніж кількість студентів, орієнтованих на отримання загальної вищої освіти.
5. Широкий спектр спеціальностей і спеціалізацій підготовки фахівців, у тому числі природничі, технічні, соціальні і гуманітарні науки та знання.
6. Високий професійний рівень викладачів, які приймаються на роботу за конкурсом, наявність можливостей для запрошення провідних фахівців із різних країн на тимчасову роботу.
7. Високий рівень інформаційної відкритості та інтеграції в міжнародну систему науки і освіти.
8. Сприйнятливість до світового досвіду та гнучкість стосовно нових напрямів наукових досліджень та методології навчання.
9. Конкурсний підхід до формування складу студентів.
10. Формування навколо університету особливого інтелектуально наповненого інноваційного середовища.
11. Прагнення університету до лідерства в масштабі регіону, країни, світу.
У сучасних умовах саме дослідницькі університети мають найбільш вагому підтримку з боку держави для проведення наукової й освітньої діяльності. Так, 100 провідних університетів США отримують 95% коштів федерального бюджету на науку і освіту. Підготовка фахівців найвищої кваліфікації також зосереджена в дослідницьких університетах, поза як 60% усіх докторантів США підготовлено в 50 таких університетах. Ці університети мають багато студентів, що навчаються за магістерськими програмами,
мають краще співвідношення чисельності викладачів і студентів (приблизно 1:6), порівняно із звичайними університетами, у яких таке співвідношення складає 1:12.
Міжнародний досвід свідчить також про те, що починаючи із середини ХХ сторіччя відбувається поєднання понять “елітний університет” і “дослідницький університет”. Під елітним університетом традиційно розуміють навчальний заклад, здатний надати доступ до всієї сукупності сучасних знань та забезпечити всі рівні освіти – від бакалавра до доктора – PhD. Концепція дослідницького університету ґрунтується на тісній інтеграції освіти і наукових досліджень у межах університету, включаючи використання досліджень у практиці навчання студентів. Нині у США ці дві університетські філософії практично злилися в одну.
Як правило, дослідницькі університети мають дуже міцні зв’язки з промисловістю. Так, наприклад, Массачусетський технологічний інститут співпрацює майже з 300 корпораціями.
Суттєвою особливістю формування професорсько-викладацького складу кращих американських університетів є ротація кадрів, що охоплює сфери освіти, науки та бізнесу. Між ними відсутні штучні перепони. Більше того, система оплати праці в університеті і на фірмі стимулюють таку ротацію.
Дослідницькі університети беруть активну участь, переважно на комерційних засадах, у післядипломній освіті. Вони пропонують багаторівневі програми підвищення кваліфікації і перепідготовки. На відміну від вузькопрофільних навчальних закладів, університети мають можливість реалізувати програми, які ґрунтуються на міждисциплінарних підходах.
Для дослідницьких університетів характерна багатоканальність джерел фінансування: федеральний та місцевий бюджети, гранти, благодійні фонди, бізнес, доходи від навчальної, дослідницької, виробничої і консультаційної діяльності. Так, наприклад, в США федеральна частка, отримувана від уряду, складає 13,3%, від уряду штату частка складає 30,3%, місцевих органів влади – 2,7 %, приватного сектору – 4,9%, студентів – 33, 1%. Ще 15% у бюджет вищої школи вносять самі навчальні заклади за рахунок своїх фондів і доходів.
Сучасний дослідницький університет – це потужний економічний суб’єкт, який має високу самостійність. Так, річний бюджет Техаського університету складає 3 млрд дол., Стенфордського – 1 млрд дол. Дослідницькі університети стали рівноправними партнерами бізнесу в інтеграції науки, освіти, виробництва, а інколи виконують в регіонах роль провідного, основного інтегратора.
Навколо університету створюються дослідницькі (наукові) парки, які є по суті науково-виробничою, навчальною і соціально-культурною зоною забезпечення безперервного інноваційного циклу. У парках реалізується інтеграція науки, яка виконується в університеті, з бізнесом. Парки допомагають ученим, інженерам, програмістам довести свої ідеї до стадії комерційного продукту, стати підприємцями, організувати власні малі фірми.
Технопарки, які створюються поруч з університетами і незалежно від них, по-перше, здійснюють комерціалізацію наукових розробок, дають додатковий заробіток викладачам, аспірантам і студентам, і, по-друге, створюючи навколоуніверситетські структури комерційної діяльності, перешкоджають надмірній комерціалізації роботи самих вищих навчальних закладів.
Ядром парку є інноваційний бізнес-інкубатор, у якому вчений після ретельної експертизи своєї розробки отримує можливість пільгової оренди приміщення і обладнання, ділових консультацій, фінансової, інформаційної та організаційної підтримки. Таким чином, у парку починають діяти юридично й економічно самостійні фірми.
Інтеграційні процеси нашої держави до розвинених країн змушують прискореними темпами здійснити загальнодержавні заходи стосовно розвитку дослідницьких університетів в Україні. При цьому доцільно використати вітчизняний досвід діяльності провідних університетів України, які мають вагомі здобутки на ниві інтеграції освіти і науки (зокрема НТУУ “КПІ”, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка та інші).
Відповідно до законодавчих актів, що стосувалися запровадження в НТУУ “КПІ” пілотного проекту роботи в ранзі дослідницького університету, 14 вересня було видано наказ по університету, в якому зазначено, що дослідницький університет формується на підставі тісної інтеграції наукової діяльності та навчання. Нині КПІ – єдиний вищий навчальний заклад у країні, у якому проводиться експеримент стосовно роботи в умовах статусу дослідницького університету. Його основними ознаками діяльності в новій якості є:
- високоякісна підготовка магістрів та кадрів вищої кваліфікації;
- виконання конкурентоспроможних на світовому рівні наукових досліджень та розробок;
- наявність інноваційних структур, створених на базі університету;
- забезпечення конкурентоспроможності випускників та науково-технічних розробок університету.
Критеріями діяльності в університеті “КПІ” зокрема визначено:
- наявність власної комплексної системи забезпечення якості;
- частка дослідницької роботи в обсязі навчальних планів підготовки магістрів – не менше 30%;
- обов’язкова участь викладачів випускових кафедр у наукових дослідженнях і розробках;
- наявність системи післядипломної освіти та підвищення кваліфікації кадрів;
- щорічне видання підручників (не менше 0,8) і навчальних посібників (не менше 4,5) із розрахунку на 100 науково-педагогічних і наукових працівників університету.
Дослідницький університет має перевищувати щорічні середні значення для вітчизняних технічних університетів за такими показниками (із розрахунку на 100 науково-педагогічних і наукових працівників університету за рік):
- кількість монографій (друк. арк.) – 51,0;
- кількість докторантів – 0,65;
- кількість аспірантів – 20;
- кількість захищених кандидатських дисертацій – 2,5;
- кількість захищених докторських дисертацій – 0,5;
- обсяг фінансування із загального фонду – 500,0 тис. грн;
- обсяг фінансування зі спеціального фонду – 700,0 тис. грн;
- кількість студентів, які беруть участь у виконанні НДР, – 28 % від кількості студентів денної форми навчання;
- наявність наукових публікацій не менше ніж у 50% магістрантів;
- кількість проведених семінарів та конференцій – 3,0.
Фінансове забезпечення наукової діяльності формується за рахунок багатоджерельних фінансових надходжень при виконанні державних і міжнародних науково-технічних програм, договірної тематики на замовлення міністерств та відомств, госпдоговірних робіт тощо. При цьому обсяг базового фінансування за кодами класифікації 2201020 та 2201040 становить 10% від коштів, що виділяються на утримання університету.
Тож капеішна спільнота має не лише пишатися з того, що на базі НТУУ “КПІ” відбувається створення нової моделі вищого навчального закладу дослідницького типу, а й докласти зусиль до відпрацювання механізмів функціонування сучасних форм інтеграції науки, освіти та інновацій, підготовки нового покоління дослідників і висококваліфікованих фахівців для наукомістких галузей вітчизняної економіки, здійснення інноваційної діяльності в ринкових умовах, розвитку економіки, побудованої на знаннях.