Ви є тут

Невгамовний Бураттіні. І частина

Тіто Лівіо Бураттіні (італ. Tito Livio Burattini)

Цього року виповнилося 400 років з дня народження Тіто Лівіо Бураттіні. Історики до сьогодні не дійшли єдиної думки щодо того, ким він був – видатним ученим і винахідником чи спритним авантюристом. Але те, що він залишив по собі надзвичайно яскравий слід у багатьох дуже далеких одна від одної сферах людської діяльності, не викликає ні в кого жодного сумніву.

Хлопчик з Агордо

Прізвище Бураттіні, напевно, у більшості читачів відразу асоціюється з головним персонажем веселої і доброї казки Олексія Толстого "Пригоди Буратіно". Утім, Тіто Лівіо Бураттіні, про якого йтиме мова нижче, не має до неї жодного стосунку. Щоправда, він таки міг би стати героєм роману, та ще й авантюрного, бо жив він азартно, мав щирих друзів і запеклих ворогів, і за своє життя встиг зробити дуже багато. Але асоціація з ляльковим героєм все ж таки хибна: просто прізвище його походить від італійського слова вurattino, яке перекладається як "маріонетка".

Насправді, людей, які б заробляли на життя ляльковими виставами, серед близьких родичів нашого героя годі й шукати – родина була поважною, і у містечку Агордо, яке входило тоді до Венеціанської республіки, однією з найбагатших. До речі, будинок, в якому чотири століття тому, 8 березня 1617 року, народився хлопчик, який отримав ім'я Тіто Лівіо, зберігся і до сьогодні. Він, прикрашений меморіальною дошкою на честь колишнього свого мешканця, стоїть на центральній площі міста.

Зауважимо, що ім'я, яке дали новонародженому батьки, свідчить про те, що вони не цуралися науки, адже саме так звали видатного давньоримського історика Тіта Лівія. Щоправда, так звали і діда малюка, але це лише зайвий раз підтверджує, що його родина була вельми освіченою. Тяжіння до знань зазвичай річ спадкова, тож не дивно, що і молодший Бураттіні став урешті-решт одним із найосвіченіших людей свого часу.

Дійсно, ім'я Тіто Лівіо Бураттіні (або Тітуса Лівіуса Боратіні чи Буратіна) є дуже широко відомим у Європі. Це й не дивно: італійський хлопчик виріс і став ученим та інженером з надзвичайно широким колом інтересів і вмінь. Він залишив слід в археології, математиці, астрономії, оптиці, архітектурі, і навіть – … у літакобудуванні. А ще він створив лічильну машину власної конструкції і багато чого іншого. Тож у рідному Агордо його дуже шанують – навіть початковій школі присвоїли його ім'я.

Проте, про перші шкільні роки самого юного Тіто Лівіо достеменно невідомо. А от про те, що ставши юнаком, він вивчав математику, фізику і архітектуру в славнозвісному Падуанському університеті та у Венеції, історики знають.

Єгипетські мандри

Навчання Бураттіні завершилося в 1637 році. Того ж року він вирушив до Єгипту вивчати східні мови і знайомитися зі старожитностями. Деякий час він навіть працював асистентом англійського математика, астронома і антиквара Джона Грівза, досліджуючи історичні артефакти та піраміди. Разом вони обміряли кілька пірамід, у тому числі й піраміду Хеопса в Гізі, обелісків і пам'яток часів фараонів та склали плани деяких історичних міст, зокрема й Олександрії, Мемфіса та Геліополя. Наслідком цієї роботи стала відома книга Грівза "Pyramidographia" ("Пірамідографія", 1646 р.). Крім того, Тіто Лівіо Бураттіні зробив замальовки стародавніх будівель і спорядження, які пізніше використав як ілюстрації до своєї книги "Oedipus Aegyptiacus" ("Едіп Єгипетський", 1642 р.) відомий німецький вчений Атанасіус Кирхер, який спробував у ній дешифрувати єгипетські ієрогліфи.

Повернення до Європи

Бураттіні повернувся до Європи лише в 1641 році, і доволі швидко знайшов місце, де можна було докласти сил і знань. Деякий час він пробув у Німеччині, але вже наступного року був запрошений на службу до польського Королівського двору. Чому до польського, і хто саме порекомендував його королю Владиславу IV, сказати важко, утім, зважаючи на те, що при дворі були й інші італійці, можна припустити, що це був хтось із земляків. На пропозицію він пристав і на кілька років оселився в Кракові. І не помилився: нове місце служби виявилося і надзвичайно вдалим місцем прикладення численних талантів Тіто Лівіо. Король і, особливо, королева Марія-Луїза де Гонзага вважалися і дійсно були покровителями мистецтв і наук, тож компанія, в яку потрапив молодий Бураттіні, виявилася надзвичайно цікавою. Він потоваришував з учнем Галілео Галілея професором Ягеллонського університету Станіславом Пудловським, видатним польським астрономом і конструктором телескопів Яном (або Йоханнесом) Гевелієм та іншими вченими, з якими працював над кількома, висловлюючись сучасною мовою, проектами. До речі, серед його друзів був і королівський секретар П'єр де Ноєр, отож, попри молодість, авторитетом серед придворних він користувався неабияким.

Утім, чи то через непосидючість, чи то з якоїсь іншої причини, він раптом усе кинув, майнув до Італії, а звідти вдруге рушив до Єгипту. Та цього разу мандрівка була недовгою, і, судячи з усього, не дуже плідною, тож уже 1647 року він знову приїхав до Польщі, і не один, а з братом Філіппо. Відтоді залишав Річ Посполиту лише зрідка – виконуючи під час шведської навали на Польщу в Австрії та Італії дипломатичні місії з метою домогтися фінансової допомоги від Габсбургів та Медичі.

Орнітоптер, лічильна машина, водяний годинник та інше

модель літального апарата - орнітоптер-махолітПовернувся до Польщі Бураттіні з цікавими ідеями і невдовзі представив на суд короля свою нову роботу – модель літального апарата, важчого за повітря. Це був орнітоптер-махоліт, який можна було б назвати розвитком ідей Леонардо да Вінчі, якби ті ідеї були тоді хоч комусь відомими (креслення подібного апарата залишилися лише в нотатках великого флорентійця, про які в ті часи ніхто ще й не чув). Тож це була цілком оригінальна конструкція. Автор вважав, що така машина має бути обладнаною чотирма парами крил, причому щонайменше дві з них мали рухатися як пташині крила – їх повинні були приводити в рух дві (за іншими даними – три) людини. На випадок поламки крил розробник передбачив навіть парашут, який розкривався за допомогою пружин. Свій апарат Тіто Лівіо Бураттіні назвав "Dragon Volant". На жаль, більш-менш розбірливих креслень цієї конструкції до нашого часу не дійшло (збереглося лише три не дуже вдалі малюнки в двох рукописах Бураттіні, один з яких зберігається в Національній бібліотеці Франції, а два інших – в архіві Паризької академії наук), тому різні дослідники принципи її роботи описують трохи по-різному. Більш-менш достеменно відомо лише те, що Бураттіні продемонстрував Владиславу IV її модель розміром приблизно в півтора метра з крилами, які рухали пружини. "Літачок" не лише відірвався від землі, але й підняв пасажира – звичайну кицьку. Конструктор стверджував, що його апарат зможе долати відстань від Варшави до Константинополя за 12 годин. Відомості про диво-корабель швидко рознеслися усією Європою, а король так перейнявся побаченим, що, за деякими даними, виділив з королівської скарбниці на спорудження повномасштабного зразка 500 талерів. Чи отримав Тіто Лівіо Бураттіні ці гроші, і чим завершилася епопея з будівництвом повітряного судна, втім, невідомо. Напевно нічим, бо за кілька місяців влада в країні змінилася: король Владислав IV помер, а його місце на троні обійняв Ян II Казимир.

У 1650 році Бураттіні дістав нове призначення – він став королівським архітектором. Щоправда, споруд, автором проектів яких був особисто він, не залишилося, втім, він здійснював і керівництво спорудженням та реконструкцією будівель, спроектованих іншими італійськими зодчими. Наприклад, він брав участь у реконструкції палацу короля Яна Казимира "Вілла Регіа" (біля нього він збудував і власний дерев'яний будинок), реконструкції Уяздівського замку у Варшаві тощо.

До речі, саме в Уяздівському замку він облаштував астрономічну обсерваторію, де в 1665 році відкрив темні і світлі області на Венері. Цікаво, що спостереження він проводив за допомогою вдосконалених власноруч телескопів, адже активно займався механікою та оптикою. Серед інших його винаходів тих часів варто згадати ще й водяний годинник особливої конструкції.

А ще в ті роки його надзвичайно займала ідея розробки лічильної машини. Деякі відомі європейські вчені працювали над подібними проектами вже кілька десятиліть. Найвідомішою з реалізованих у матеріалі таких машин стала арифметична машина Блеза Паскаля, чи, як її ще називають, "колесо Паскаля". Один з її зразків Паскаль подарував польській королеві Марії-Луїзі Гонзаго і, безумовно, Бураттіні ознайомився з тим, як вона влаштована і як працює. Занозистого італійця можна було обвинуватити у будь-чому, окрім невіри у власні сили, й він вирішив внести в цю справу власну лепту. На початку або в середині п'ятдесятих років він створив обчислювальний пристрій. "Циклографо" (так назвав своє творіння Бураттіні) являв собою тонкий мідяний диск з укріпленими на ньому відповідним чином відградуйованими вісімнадцятьма дисками. Дев'ять дисків більшого діаметру могли передавати обертання дискам діаметру меншого для проведення обчислень. Машина призначалася насамперед для фінансових розрахунків, дуже непростих в умовах, коли всією Європою вільно ходили монети, що карбувалися в різних країнах і навіть містах, отож мали дуже різну вартість. Свій обчислювальний прилад Бураттіні підніс великому герцогу тосканському Фердинандо ІІ ді Медичі, якому був представлений під час одного з дипломатичних вояжів до Італії. Нині він експонується в Музеї історії науки (його ще називають Музеєм Галілея) у Флоренції.

(Далі буде)

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій