Серед найстаріших та найповажніших дерев України чимало дубів віком понад 300 років (лише 1000-літніх налічується 8). Про них розповідають легенди, вони є свідками значних історичних подій, асоціюються з надійністю та сталістю. Учені нараховують близько 260 видів цієї рослини. Похвалитися столітніми красенями може й парк КПІ. Зокрема тут росте дуб звичайний різних форм, червоний та болотяний. Останній – не частий гість в озелененні, адже має поверхневе коріння і полюбляє вологі ґрунти, а в нашому парку їх збереглося аж два, до того ж поважного віку.
Декоративність червоного та болотяного дубів незаперечна. Весною приваблюють їх молоді червонувато-бурі звисаючі пагони. Красиве різьблене листя особливо ефектне восени: червонясте, жовто-охристе – воно довго тримається на гіллі, нагадуючи про осіннє буйство кольорів. Гіллясту графіку крони найкраще розгледіти взимку: іноді галуження здається різким і незграбним через зміну напряму росту пагонів, які розвиваються лише на освітленій площині. Цікаво, що в висоту дерево росте до 150-200 років, а в ширину протягом усього життя. Листя його сягає 12 см, з 5-7 глибоко вирізаними лопатями, зверху – яскраво-зелене, знизу – світліше. Плоди – майже кулясті, діаметром до 1,5 см, на третину покриті «шапочкою», достигають у серпні. Розносяться жолуді вітром, тваринами та водою. Сойки, голуби, фазани, білки, польові миші, інші гризуни «транспортують» плоди на значні відстані, гублячи дорогою та забуваючи про припаси, які потім проростають. У гірських районах «перевізником» виступають річки й потічки.
Дуб болотяний – Quercus palustris, англ. Pin oak tree. Англійською «pin» означає кілочок, своє ім’я отримав через гострі уламки, що залишаються на гладкому стовбурі після відмирання нижніх гілок. Природний ареал рослини – помірний і тропічний пояси північної півкулі. Немає зовсім дубів в Австралії, практично відсутні вони в Південній Америці та Африці (крім північних районів). «Обділені» Сибір і Центральна Азія – там немає аборигенних видів.
Найціннішою у дуба є деревина, яку використовують для міцних, твердих, пружних конструкцій, стійких до несприятливих зовнішніх факторів – у суднобудуванні, авіаційній промисловості, транспорті, будівельній, меблевій промисловості тощо. Крім того, дубові дрова – чудове паливо, теплотворність якого зростає пропорційно міцності деревини. У деяких середземноморських порід жолуді не лише їстівні, а й приємні на смак. У Португалії, Іспанії, Італії, Греції, Туреччині, Алжирі можна поласувати жолудевими стравами. У Китаї листям вигодовують личинок шовкопряда, використовують як добрива.
Американці люблять свою історію. І пишаються найстарішим військовим кораблем, що досі на плаву – 44-гарматним фрегатом «Конститьюшн» («Конституція»), спущеним на воду 1797 р. Його вартість на той час сумірна з вартістю нинішніх авіаносців. Вітрильник успішно боронив торгові судна від піратів у Середземному морі та Карибському басейні. Найпам’ятнішу свою перемогу він здобув 9 серпня 1812 р. біля берегів Канади над англійським 38-гарматним вітрильником «Гуер’єр». На подив англійців, ядра відскакували від американського корабля. Британці не знали, що його півметрової товщини борти мали тришарову конструкцію: зверху і зсередини дуб білий, а всередині – болотяний. Завдяки своїй особливій структурі (зростав у заплавах) він не розлітався на друзки, від яких, переважно, і гинули матроси, а вигинаючись, гасив ударну силу і зупиняв ядра. Після бою за фрегатом закріпилось ім’я Старий Залізний бік. У ХІХ ст. вітрильник служив навчальним судном, а з 1934 р. перебуває у Бостоні на вічній стоянці. В особливо урочистих випадках «Конститьюшн» в усій своїй красі виходить на рейд. Так, влітку 2000 р. фрегат вітав учасників трансатлантичної парусної регати «Міленіум». А все завдяки дубу болотяному.