Віталію Івановичу Молчанову – 70! Мабуть, немає в НТУУ "КПІ" людини, яка б не знала, не зустрічалася чи не працювала з Віталієм Івановичем Молчановим – доцентом ФЕЛ, головою профкому співробітників університету. Політехнік-науковець, політехнік-викладач, політехнік-управлінець, політехнік-громадський діяч – усі ці категорії якнайкраще характеризують життєвий шлях політехніка-професіонала В.І.Молчанова. Народився він в с. Драбово Черкаської області в рік початку Великої вітчизняної війни. мабуть, нелегке дитинство вплинуло на формування особистості Віталія Івановича: той, хто пізнав недолю, буде чуйним до долі інших. Він зумів крізь роки пронести любов і прагнення до творення, впевненість і сподівання на власні сили та віру у взаємовиручку і взаємну підтримку як основу людського співіснування.

У 1959 році В.І.Молчанов закінчив середню школу в м. Черкаси і вступив до КПІ на радіотехнічний факультет на кафедру діелектриків та напівпровідників. Після здобуття вищої освіти в 1964 р. вступив до аспірантури КПІ. Працював інженером, старшим інженером, асистентом кафедри. У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1970-1975 рр. обіймав посаду заступника декана з методичної роботи ФЕЛ. У 1977 р. отримав вчене звання доцента кафедри діелектриків та напівпровідників, яку в 1985 р. було перейменовано на кафедру мікроелектроніки. Нині В.І.Молчанов є відомим фахівцем у галузі мікрохвильової діелектричної спектроскопії та керованих пристроїв мікроелектроніки НВЧ і автором понад 130 наукових праць, опублікованих у вітчизняних та закордонних спеціалізованих виданнях. Його перу у співавторстві належать також навчальні посібники, рекомендовані Міносвіти для студентів та аспірантів фізичних спеціальностей. Результати дослідницьких робіт наукової лабораторії мікроелектроніки НВЧ, яку очолює В.І.Молчанов, опубліковані в багатьох наукових збірниках, зокрема міждисциплінарному видавництві InTech.

В.І.Молчанов є заслуженим працівником народної освіти, заслуженим працівником Федерації профспілок, нагороджений медаллю святого Петра Могили, медаллю Академії педагогічних наук України, грамотою Верховної Ради України. Неодноразово обирався членом ради Федерації профспілок, членом центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України (ППОіНУ), членом президії Київської міської організації ППОіНУ, членом президії міської профспілкової ради, протягом багатьох років очолював секцію вищої школи ППОіНУ. Перелік заслуг ювіляра величезний, але кому, окрім людей, які безмежно його цінують і поважають, оцінити його людські, життєві якості.

Л.С.Сачков, голова профкому КПІ 1973-1986 рр., голова Профспілки працівників освіти і науки України 1986-2010 рр.: "Вважаю Віталія Івановича своїм наступником. Він прийшов у команду керівників профорганізації КПІ вже як відома в інституті людина – заступник декана ФЕЛ, проявивши себе на цій посаді здібним організатором методичної та організаційної роботи. З часом постало питання про обрання нового заступника голови профкому. Я, відверто кажучи, давно придивлявся до Віталія Івановича, чув позитивні відгуки про його особистісні та професійні якості, і врешті-решт це стало запорукою його підтримки профактивом інституту на посаду заступника голови. Це був надзвичайно відповідальний період розвитку інституту як у контексті розвитку матеріально-технічної бази, так і в освоєнні нових підходів в організаційній, навчально-методичній, науковій та виховній роботі. У той період ректор КПІ, Герой Соціалістичної праці Г.І.Денисенко, фактично перетворив інститут на величезний будівельний майданчик, розвиваючи інфраструктуру інституту: починаючи з навчальних корпусів, бібліотеки, актового залу, спортивного комплексу, гуртожитків і закінчуючи житловими будинками для співробітників та іншими об'єктами соціальної сфери.

Профком був однією з основних складових в організації людського ресурсу і фінансових надходжень для виконання цих грандіозних планів. У вирі цієї бурхливої і нелегкої роботи опинився і Віталій Іванович. Йому доручалися важливі ділянки внутрішньоуніверситетської роботи та зовнішні компетенції по залученню коштів на розвиток інституту. І він упорався з цими завданнями достойно. Коли восени 1986 р. мені запропонували очолити республіканську профспілку працівників освіти і науки, постало питання: хто буде наступником. Проводились ґрунтовні консультації з ректоратом, партійною організацію, факультетами – і всі практично одностайно зійшлись на думці, що цю посаду повинен обійняти Віталій Іванович Молчанов. І ось уже понад 20 років він професійно і гідно представляє колектив КПІ як у внутрішньовузівському середовищі, так і в межах міста, держави та за кордоном.

Сьогодні можу впевнено сказати, що не помилився, передаючи в руки В.І.Молчанова знану і достойну профспілкову організацію Київського політехнічного. Констатую, що профспілка КПІ – це організація однодумців, організація бойова, організація, яка вболіває і за свою альма-матер, і за кожного викладача, співробітника, працівника допоміжної ланки. І абсолютно заслужено за всі ці роки на профспілкових конференціях університету кандидатура В.І.Молчанова на посаду голови профкому підтримувалась практично одностайно. Від душі бажаю ювіляру не здавати взятий темп у роботі, продовжувати наукову діяльність, надовго залишатись керівником, до якого тягнуться люди. І аби це все виконувати, побажаю твердості і міцного здоров'я".

О.В.Борисов, професор кафедри мікроелектроніки, заступник декана ФЕЛ: "Не кожному дано і не кожен уміє жертвувати власним інтересом на благо громади. Віталій Іванович зумів. Для мене В.І.Молчанов насамперед друг, на якого можна покластися, з ким можна поділитися радістю і сумом, обговорити найпотаємніші думки. Наша дружба триває понад 40 років, відколи в 1964-му ми закінчили факультет електроніки і одночасно прийшли працювати на кафедру мікроелектроніки. По роботі ми з Віталієм Івановичем колеги, і я добре знаю його наукові інтереси і можливості. Він талановитий учений і педагог високого інтелекту та теоретичного складу розуму. Він першим з нашого випуску захистив дисертацію, разом з його науковим керівником Ю.М.Поплавко створив новий науковий напрям на кафедрі – діалектичну спектроскопію, провів найважливіші дослідження щодо використання діелектриків на надвисоких частотах. Як теоретику йому було доручено викладати курси "Статфізика", "Квантова механіка", "Мікроелектроніка НВЧ", які він успішно читає і нині. Не буду торкатися його громадської діяльності, вона добре відома не тільки в КПІ. Хочу лише підкреслити: те, що він очолює профспілкову організацію КПІ понад 20 років, говорить багато про що. Як людина Віталій Іванович дуже чуйний, комунікабельний і запальний. Він душа колективу. Щиро вітаємо Віталія Івановича з ювілеєм, бажаємо здоров'я, творчих успіхів у роботі та громадській діяльності, а також благополуччя".

Ю.М.Поплавко, професор кафедри мікроелектроніки: "Віталія Івановича знаю з його студентських років. Студентом він активно займався науковими дослідженнями в моїй лабораторії і після закінчення інституту був залишений в аспірантурі. Після успішного захисту дисертації залишився в КПІ на викладацькій роботі. Ми працюємо з ним десятки років, опублікували більше ста наукових робіт і дві книги. Віталій Іванович талановитий і надзвичайно працьовитий. Крім того, він уважний, чуйний, допомагає в усіх ситуаціях. На кафедрі мікроелектроніки його поважають і люблять".

К.М.Гриненко, доцент кафедри металознавства та термічної обробки: "З Віталієм Івановичем на профспілковій ниві працюю вже більше 25 років. Це чуйна, інтелігентна, врівноважена людина. Завдяки своєму глибокому розумінню людської психології він здатен вирішувати надскладні питання людських взаємовідносин. Він завжди готовий прийти на допомогу. Запитавши про його приймальні години, отримуєш красномовну відповідь: "Коли на місці – тоді й готовий вислухати кожного", проконсультувати з будь-яких питань, що цікавлять співробітників університету. Вважаю, що Віталій Іванович завдяки своїй наполегливій праці на громадській царині, а також власним прикладом забезпечив, за великим рахунком, безконфліктність у КПІ, усі спірні питання завдяки йому вирішуються за взаємною згодою. Бажаю, аби уважність та доброзичливість завжди супроводжували його життя, аби його вміння, досвід, знання ще довгі роки допомагали співробітникам та колегам".

Г.П.Межевич, голова профбюро НТБ ім. Г.І.Денисенка: "Більше 25 років працюємо з ювіляром разом, як то кажуть пліч-о-пліч, і за ці роки тільки укріпилась упевненість у його благородстві та справедливості. Беручи участь у численних профспілкових заходах міського та державного рівня, переконалась, що В.І.Молчанов є справжнім авторитетом в освітянській сім'ї, його поважають і колеги, і підлеглі. Для нас, працівників бібліотеки, Віталій Іванович є талановитим і відповідальним керівником і, що особливо важливо, ніколи не залишає поза увагою наше професійне свято – День бібліотекаря".

С.І.Єніна, голова профбюро навчально-методичного відділу: "Довгі роки нашої спільної громадської діяльності подарували мені крім радості спілкування з ювіляром, величезну повагу до нього як до особистості".

Життя триває. Воно готує для ювіляра нові вершини, які необхідно підкорити, цікаві стежки людських взаємовідносин, якими треба пройти.

Продовжуйте нести розумне і добре, чесне і справедливе! Віват, Віталію Івановичу!

М.О. Безуглий, доцент ПБФ