Ви є тут

Марков Борис (Борис Анатолійович Ніщета). Майстер історичного живопису


Фото. Марков Борис (Борис Анатолійович Ніщета)

Не слід бути чужинцем в історії рідної Батьківщини.
Г. Пічем

Не всім, мабуть, відомо, що геометричний центр Європи зафіксовано на території Західної України, у місті Рахів, ще в ХІХ сторіччі за часів АвстроУгорщини, і на місці тому встановлено пам'ятний знак. І це – глибоко символічно. Адже наша держава завжди була, є і буде в Європі! Саме під таким гаслом – "Центр Європи" – проходила презентація виставки живопису художника Бориса Маркова (псевдонім Бориса Анатолійовича Ніщети), випускника Київського політехнічного інституту, члена Київської спілки художників книги та артасоціації "Золота палітра", яка відбулася навесні цього року в музеї Михайла Грушевського.
На полотнах Бориса Маркова середньовічна Україна постає у своєму історичному вбранні. Романтичні пейзажі на тлі старовинних замків та палаців, затишні вулиці провінційних міст наче запрошують нас до себе. Пензль майстра торкається глибин аури кожного міста, відтворює його дух (genius loci, як казали древні), мабуть тому, що він тонко відчуває старовинну архітектуру як симфонію у камені, її складну взаємодію з навколишнім середовищем. Любов до рідної Батьківщини, її історії та культурної спадщини – провідна риса творчості Бориса Маркова, його інтелектуальних пошуків у сфері мистецтва протягом усього життя. Експозиція творів художника подарує шанувальникам живопису чимало приємних миттєвостей.

У дзеркалі минулого

Протягом століть різні зайди усіляким чином прагнули принизити наш український народ, що походив з протослов'ян, причетних до трипільської цивілізації, якій має бути завдячна сучасна Європа своєю культурою. На думку Бориса Маркова, вплив трипільської цивілізації, яка була інтегральною частиною старої Європи, на долю європейської та навіть євразійської цивілізації є незаперечним. Духовні сакральні надбання нашого народу надали народам Євразії великих пізнань з філософії буття, відображених згодом у культурі Давнього Сходу, зокрема Китаю.

Як і Лев Гумільов, художник Борис Марков "прагне принести користь прекрасній Дамі Історії, без якої не може існувати жодний народ, та її рідній сестрі Географії". (До речі, із Левом Гумільовим Борис Марков познайомився 1988 року в Ленінграді.) Отже, свої полотна художник адресує тим, хто не байдужий до історії рідної Батьківщини, кому цікаві філософські роздуми митця щодо культурної спадщини України та її долі. І доказом тому є експозиція творів художника, на якій представлена ціла галерея історичних пам'яток української минувшини: замок Любарта в Луцьку та Олеський замок під Львовом, панорами Бучача, Бережан і Кам'янцяПодільського та чимало інших старовинних, але вічно молодих міст України, відображених з любов'ю Борисом Марковим.

Борис Марков. Замок у каньйоніНе забув художник і про скромну церкву святого Миколая у містечку Скала Подільська, де вінчався Михайло Грушевський із Марією Вояківською 14 травня 1896 року. На тлі панорами Бучача зображений Микола Потоцький, староста Канівський, видатний історичний діяч України. Красу архітектурних споруд яскраво відтіняє міський пейзаж, іноді з великою часткою гумору. Ось так, на передньому плані Бердичева ми бачимо Оноре де Бальзака на прогулянці разом із пані Ганською. Автору цих живописних сюжетів притаманна властивість підмічати дещо непомітні, але дуже специфічні для кожного міста риси. Це можна побачити й на панорамі міста Чортків з характерною для нього мальовничою конфігурацією дахів та здеформованим у далечінь простором.

Особливе місце у творчості киянина Бориса Маркова посідає рідне місто, якому він присвятив чимало своїх живописних творів і якому постійно сповідується у своїй любові. Затишні куточки історичного центру Києва – традиційна тема його живопису. Золоті Ворота восени і Володимирська вулиця надвечір, Видубицький монастир навесні завжди спроможні розчулити серце кожного, і не тільки киянина...

Творчий шлях митця

Творчий шлях Бориса Анатолійовича розпочинався ще у Київському політехнічному інституті, який він закінчив 40 років тому. А потім – напружена праця протягом 17 років у суворих умовах Крайньої Півночі, у місті Надим, що розташований неподалік Північного Льодовитого океану, де він згодом очолив лабораторію дефектоскопії газопроводу Помари-Уренгой.

Борис Марков. Микола Потоцький на тлі панорами БучачаДивовижна природа Крайньої Півночі, магія білих ночей вразили уяву молодого художника, надали йому творчої наснаги, сприяли його мистецькому становленню. Саме тоді, під час "горбачовської перебудови" розпочалася його творча діяльність. Надзвичайна працездатність допомогла художнику вийти на високий професійний рівень, стати справжнім майстром живопису. У Надимі Борис Марков створив та очолив Творче об'єднання художників при міському виставковому центрі; став брати участь у багатьох виставках – у Тюмені, Свердловську, Ленінграді.

На відкритті виставки теплі слова подяки видатному майстру висловили голова правління артасоціації "Золота палітра" Олександр Краснопевцев та директор Музею Михайла Грушевського Світлана Панькова, яка взяла найактивнішу участь у підготовці експозиції картин Бориса Маркова.

Мистецтво Бориса Маркова захоплює людей різних поколінь. Про те й свідчать роботи майстра, які зберігаються у приватних колекціях України і Росії, Канади та Сполучених Штатів Америки, Японії, Аргентини і Австралії. Але ім'я його ще й досі не "розтиражовано" в нашій країні. Та, мабуть, так має бути. Адже неординарна особистість – завжди елітарна, як і справжнє мистецтво...

Володимир Скринченко

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій