Десять років тому осиротів колектив редакції газети “Київський політехнік” – не стало її головного редактора – Жанни Олександрівни Лянної.
Майже півстоліття тому після закінчення факультету журналістики Київського університету прийшла вона на роботу в КПІ – коректором, кореспондентом, а з 1976 р. – редактором газети “Київський політехнік”. Саме тут вона знайшла своє особисте щастя й улюблену роботу, яка становила сенс її життя.
За понад 35-річну сумлінну діяльність Ж.О.Лянна згрупувала навколо редакції колектив непересічних, зацікавлених і небайдужих як громадських кореспондентів, так і штатних співробітників. Тут завжди панувала атмосфера розуміння, доброзичливості й творчого пошуку. Її робочий стіл в редакції та у власній квартирі був завалений рукописами, верстками та кліше. Попри підступну хворобу вона до останнього дня працювала напружено і творчо, тримала руку на пульсі життя нашого університету.
Ветеран КПІ, Жанна Олександрівна Лянна, була непересічним знавцем історії вузу та його традицій. Тож не випадково саме вона була ініціатором видання збірки про загиблих політехніків “З війни не повернулися” та біографічного довідника “Хто є хто. Довідник НТУУ “КПІ”.
Їй до подробиць було відоме життя вузу. Вона володіла інформацією про всі найважливіші події, а головне – завжди знала та шанувала працюючих у вузі людей. Чіпка її пам’ять зберігала безліч імен, посад, просувань по службі, назв наукових досліджень та розробок. І люди завжди відповідали їй взаємністю. Не було в редакції такого дня, щоб не завітали гості – громадські кореспонденти, давні знайомі, просто друзі. І кожного головний редактор зустрічала доброю посмішкою, уважно вислуховувала, радила, допомагала.
Вона пішла, щоб залишитись назавжди: в серцях різних, у пам’яті політехніків, у світлі редакційних кімнат. І, подібно до світла згаслої зірки, ця присутність відчувається крізь час.