Людина повинна бути прекрасною і духовно, і фізично. Ця максима відома ще з античних часів. Та розвивати одночасно в собі ці два світи у наш шалений час дуже непросто. Комусь займатися спортом заважають лінощі, іншим не вистачає часу, а декому – і того, й іншого. Тому люди, яким все ж вдається гармонійно поєднувати розумові й фізичні навантаження, отримуючи високі результати, викликають щире захоплення. Саме про таку людину, яка є професором і спортсменом одночасно, ми із задоволенням розповімо в цьому матеріалі.
Завідувач кафедри історії професор Борис Павлович Ковальський є абсолютним чемпіоном з легкої атлетики серед ветеранів. А все почалося ще в шкільні роки, коли шестикласник Борис вирішив зайнятися вільною боротьбою. Далі він спробував себе в баскетболі, футболі, волейболі, лижах (двоборстві), важкій та легкій атлетиці. Навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка не стало на заваді заняттям спортом. Навпаки, спорт певним чином допоміг йому стати студентом історичного факультету. Так склалося, що він одразу після вступних іспитів поїхав на спортивні змагання у складі збірної університету, ще навіть не отримавши студентський квиток! Упродовж студентських років він успішно виступав на універсіадах з десятиборства, приносячи своїй команді очки й перемоги, часто вирішальні. Борис Павлович, правда, зізнався, що мав певні проблеми з навчанням на першому курсі, оскільки постійно “змагався”. Та він вважає, що йому тоді не вистачало не знань, а вміння організувати самостійну роботу (принцип “навчи працювати першокурсника, а не намагайся примусити його вчити” Борис Павлович сповідує тепер вже як завідувач кафедри). Справи з навчанням невдовзі поліпшилися, а на старших курсах успішний спортсмен і “надія команди” став відмінником. У 1967 році Борис Павлович став майстром спорту з легкоатлетичного багатоборства, а в 1968 успішно захистив дипломну роботу про V Французьку Республіку, яка й понині залишається кращою зі студентських робіт, присвячених цій темі. Таким чином наука і спорт тісно сплелися в єдине ціле в житті Бориса Павловича.
З 1980 року Борис Павлович прийшов на постійну роботу в КПІ; з того часу став його палким патріотом і, звичайно, учасником спортивної команди з важкої атлетики. Тренуючись сьогодні в залі разом зі студентами, він отримує не тільки заряд енергії від спортивних вправ, але й позитивні емоції від спілкування з молоддю. Тут обговорюються абсолютно різні теми, адже у спортзалі і студент, і завідувач кафедри – просто спортсмени. Кожен має свою думку про різні аспекти життя і сміливо висловлює її. Так виховується культура спілкування.
Молода людина, на думку професора Ковальського, повинна бути сильною, вправною і фізично підготовленою. На жаль, на сьогодні багато юнаків не можуть впоратися з “вагою”, яку піднімають 80-річні дідусі на чемпіонатах Європи та світу. Але ж у молодому віці такого не повинно бути! Тому головним завданням міжнародної ветеранської спортивної фізично-оздоровчої організації, до складу якої входить понад 50 країн світу, є пропаганда спорту і здорового способу життя серед молоді.
Борис Павлович показав нам свої медалі, які були ним здобуті за останні роки. Бронзова медаль з важкої атлетики на IV Олімпійських іграх серед ветеранів в Портленді (США), 3 срібні і 2 бронзові медалі на чемпіонатах Європи, бронзова медаль на чемпіонаті світу. Вражаюче, чи не так? А на початку вересня цього року Борис Павлович повернувся з чемпіонату світу з легкої атлетики, який проходив у Сан-Себастьяні (Іспанія). Він буває на змаганнях у багатьох країнах світу, спілкується з різними людьми. На жаль, не скрізь знають про нашу
Батьківщину... Наприклад, у Греції, в готелі при поселенні довелося пояснювати з мапою в руках, з якої країни приїхала наша збірна, а в одному місті в США навіть не знайшлося прапора України, коли представляли учасників змагання. Тому Борис Павлович робить удвічі корисну справу – піднімає спортивний імідж держави і розповідає про Україну за кордоном тим людям, які ще про неї не чули.
Також Борис Павлович розповів про підготовку до змагань. Щоб мати гарну форму, готуючись до чергового серйозного змагання, потрібно багато тренуватись, а саме – 5 разів на тиждень по 2 години вранці і ввечері. У нашій країні поки що не практикується, як, наприклад, в Ірані чи Білорусі, забезпечення з держбюджету спортсменів ветеранської збірної необхідними препаратами, вітамінними комплексами та іншими засобами
для відновлювальних функцій організму. Коштують вони дуже дорого, тому доводиться купувати найпростіші вітаміни за свої кошти (наприклад “Дуовіт”). Персонального тренера в Бориса Павловича немає. Його тренери – багаторічний досвід та поради друзів, які об'єктивно можуть вказати на помилки під час тренування.
Цікаво, що у світовій спортивній важкоатлетичній ветеранській еліті виступають лише 2 професори: Борис Павлович та професор Нью-Йоркської консерваторії. Останній дуже своєрідно відзначився у 2004 році на чемпіонаті світу в Баден-Бадені (Австрія). Він заспівав гімни мовами всіх держав, які брали участь у цьому чемпіонаті (54 країни-учасниці). Цей вчинок вартий книги рекордів Гіннеса.
Ми сподіваємося, що найбільші спортивні (і не тільки) рекорди у Бориса Павловича ще попереду і бажаємо йому олімпійського здоров'я, найкращих результатів і успіхів! І хай молоді заздрять!