Ви є тут

Кондратюк Юрій Васильович - піонер космонавтики. До 115-річчя з дня народження


Foto. Кондратюк Юрій Василович

Першому польоту людини в космос передувала напружена праця піонерів космонавтики – мрійників і теоретиків, які пропагували необхідність космічних польотів і теоретично обґрунтовували їх можливість. Одним з піонерів космонавтики був Олександр Гнатович Шаргей, більше відомий як Юрій Васильович Кондратюк, 115 років з дня народження якого виповнилося 21 червня. Майже всі пропозиції, обґрунтовані Ю.В.Кондратюком у книгах, які він видав власним коштом у 1919 і 1927 рр., були реалізовані на практиці.

Зокрема, саме його розрахунки лягли в основу розробки траєкторії польоту людини на Місяць. Олександр Гнатович Шаргей народився 9 червня (21 червня за новим стилем) 1897 року в Полтаві в сім'ї Людмили Львівни Шліпенбах і Гната (Ігнатія) Бенедиктовича Шаргея. Мати Олександра належала до старовинного швецького баронського роду. Саме її предка в поемі "Полтава" згадував Олександр Сергійович
Пушкін:

"Пальбой отбитые дружины,
Мешаясь, падают во прах.
Уходит Розен сквозь теснины,
Сдаётся пылкий Шлипенбах..."

У 1910 р., у 13річному віці Олександр залишився круглою сиротою і виховувався в родині діда з боку батька – лікаря Якима Микитовича Даценка. У тому ж році він став учнем Другої полтавської чоловічої гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю 1916 року і вступив на механічне відділення Петроградського політехнічного інституту. Провчившись усього два місяці, був призваний до армії і зарахований до школи прапорщиків. Потім потрапив на фронт і до березня 1918 року воював на Кавказькому фронті.

Коли після Жовтневої революції царська армія розпалася, Олександр Гнатович вирушив до рідної Полтави. Але на одній з кубанських станцій його затримав білогвардійський патруль і як офіцера мобілізував до Білої армії. Не бажаючи брати участь у братовбивчій війні, Шаргей за першої ж нагоди дезертирував і дістався до Києва, який перебував у руках денікінських військ. Тут його знову мобілізували до Білої армії, але, дезертирувавши вдруге, він оселився в містечку Сміла на Черкащині.

Після громадянської війни життя було важке. Шаргей часто переїжджав з місця на місце і брався за будь яку роботу, яка могла прогодувати: працював вантажником і мастильником на залізниці, механіком на млині та олійні, механіком кочегарки на цукровому заводі та елеваторі...

Будьякої миті Олександра Гнатовича як колишнього білогвардійського офіцера могли заарештувати. Щоб позбутися відчуття постійного страху перед невизначеним майбутнім, він пішов на відчайдушний вчинок.

...У Києві на вулиці Саксаганського проживали мачуха Олександра Гнатовича – Олена Петрівна Кареєва (Гоберман) з дочкою. Коли помер їх знайомий студент Георгій (Юрій) Васильович Кондратюк, мачуха передала його документи Олександру Гнатовичу. Після довгих роздумів О.Г.Шаргей став у Малій Висці на військовий облік як Юрій Васильович Кондратюк, 1900 року народження, син викладача гімназії з Волині.

Тривалий час Шаргей Кондратюк працював на півдні України, Кубані, Північному Кавказі. Зокрема, 1925 року він переїхав на станцію Криловська Краснодарського краю і став працювати механіком на хлібному елеваторі, а через два роки отримав запрошення до Новосибірська для роботи в "Хлібопродукті", де брав участь у будівництві та вдосконаленні елеваторів. Саме тоді він побудував у КаменінаОбі свій знаменитий елеватор "Мастодонт" – величезне зерносховище на 13 тисяч тонн, справжнє технічне диво.

30 липня 1930 року його разом з кількома іншими співробітниками "Хлібопродукту" було заарештовано за обвинуваченням у шкідництві. Одним з пунктів обвинувачення було те, що він будував "Мастодонт" не лише без креслень, але й навіть без цвяхів. Місцеве керівництво дійшло висновку, що будова не витримає величезної кількості зерна й розвалиться.

10 травня 1931 року Кондратюка було засуджено на три роки таборів (хоча "Мастодонт" простояв більше шістдесяти років і згорів у середині 1990х років). Замість таборів Юрій Васильович був залучений до роботи в Новосибірському спеціалізованому Бюро № 14 для в'язнівінженерів з проектування вугільних підприємств. Під час роботи в Бюро № 14 Ю.В.Кондратюк випадково ознайомився з умовами конкурсу, оголошеного Наркоматом важкої промисловості, на проектування потужної Кримської вітроелектростанції (ВЕС). Юрій Васильович зробив ескізи, привів розрахунки й відправив їх фахівцям. Завдяки його новаторським пропозиціям і за сприяння ініціатора цих робіт народного комісара (по сучасному – міністра) важкої промисловості Серго Орджонікідзе Кондратюка залучають до реалізації незвичайного проекту. У травні 1933 року він потрапив до філії Інституту промислової енергетики в Харкові, на той час столиці України.

Проект станції був виконаний у співавторстві з П.К.Горчаковим, а пізніше до проекту залучили інженера М.В.Нікітіна, майбутнього творця будівлі Московського державного університету і Останкінської телевежі в Москві та інших визначних споруд. 1937 року на горі АйПетрі в Криму почалося будівництво фундаменту станції, проте уже 1938 року було ухвалено рішення про припинення проектування й будівництва потужних вітроелектростанцій, серед яких був і спільний з М.В.Нікітіним проект ВЕС потужністю 12 МВт, з баштою заввишки 160 м і трилопатевим пропелером діаметром 80 м. У зв'язку із цим у наступні два роки Кондратюку довелося займатися проектуванням малих дослідних вітрових електростанцій у Проектноекспериментальній конторі вітроелектростанцій.

Під час одного із приїздів до Москви Кондратюк зустрівся з С.П.Корольовим і одержав від нього запрошення на роботу, проте відповів відмовою. Робота над військовими проектами передбачала суворий контроль з боку "органів", і Юрій Васильович побоювався, що ретельна перевірка його біографії могла розкрити факт підробки документів і білогвардійське минуле...

21 червня 1941 року Ю. В. Кондратюку виповнилося 44 роки, а вже через декілька днів він пішов добровольцем на фронт. Був зарахований рядовим телефоністом до роти зв'язку 2го стрілецького полку 21-ї Московської дивізії народного ополчення Київського району 33ї Армії Резервного фронту. Згодом став командиром відділення, а потім і помічником командира взводу зв'язку. 23 лютого 1942 року Юрій Васильович Кондратюк загинув у бою з німецькофашистськими загарбниками на околицях села Кривцово Болховського району Орловської області...

...Думка про польоти до Місяця і планет Сонячної системи захопила Олександра Шаргея ще під час навчання в гімназії. Він завів зошит, у якому почав записувати свої перші розрахунки й думки, що стосувалися польотів у простори Всесвіту.

У своїй першій книжці "Тим, хто буде читати, щоб будувати", виданій у 1919 році, він написав: "Насамперед, щоб питання цієї праці само по собі не лякало вас і не відвертало від думки про можливість здійснення, увесь час твердо пам'ятайте, що з теоретичного боку політ на ракеті у світовий простір нічого неймовірного собою не представляє".

У цій праці він вивів основне рівняння руху ракети, навів схему та опис чотириступінчастої ракети на кисневоводневому паливі, камери згоряння ракетного двигуна з різними комбінаціями розташування форсунок окисника й пального, параболоїдного сопла й багато іншого. Тут також було запропоновано використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час її спуску з метою економії палива, під час польотів до інших планет виводити корабель на орбіту штучного супутника, а для посадки на них людини й повернення на корабель застосувати компактний злітнопосадочний модуль (це і було реалізовано американським агентством NASA у програмі "Apollo"), використовувати гравітаційне поле небесних тіл для додаткового розгону або гальмування космічного апарата для польотів у Сонячній системі ("пертурбаційний маневр"), розглянуто можливість використання сонячної енергії для живлення бортових систем космічних апаратів і розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення поверхні Землі.

Тільки в 1920х роках йому на очі потрапив старий номер журналу "Вісник повітроплавання" зі статтею К.Е. Ціолковського про польоти в космос. Як же шкодував Юрій Васильович про те, що це сталося так пізно! "У той же час, – писав Кондратюк, – я із задоволенням побачив, що не тільки повторив попереднє дослідження, хоча й іншими методами, але зробив також і нові важливі внески в теорію літа".

Згодом Кондратюк підготував до друку ще одну книгу під назвою "Завоювання міжпланетних просторів". "Головнаука" тривалий час "тягнула гуму" з питанням видання цієї книги, аж поки Кондратюк у 1929 році не надрукував її за власні кошти в Новосибірську. У ній лише 73 сторінки, 6 аркушів схем і креслень, але саме ця тоненька брошурка принесла авторові світову славу.

У цій книзі запропоновано послідовність перших етапів освоєння космічного простору і розвинуто деякі ідеї, сформульовані у першій книзі.

Юрій Кондратюк запропонував оптимальний шлях ракети після її старту (так звану "криву ульоту"), а саме: вертикальний підйом крізь щільні шари атмосфери, а далі на орбіту за певною траєкторією. Він розглянув питання теплового захисту космічних апаратів під час їх руху в атмосфері. Але найголовнішою його пропозицією стали проміжні міжпланетні бази із запасами всього необхідного для тривалого польоту. Він підкреслював необхідність створення постійної космічної бази на орбіті навколо Місяця, на яку вантажі доставлятимуть автоматичні вантажні ракети, а міжпланетні кораблі зможуть поповнити свої запаси й продовжити шлях до Марса, Венери або Меркурія.

Кондратюк писав також про можливість спуску корабля на крилах і розробив схему "космічного човника". Він передбачив, що під час першого польоту на Місяць екіпаж космічного корабля складатиметься із трьох людей, двоє з яких за допомогою спеціального модуля дістануться місячної поверхні, а третій залишиться в кораблі на навколомісячній орбіті (що і сталося саме так майже через сорок років).

Нині пам'ять Ю.В.Кондратюка шанують у всьому світі. Його іменем названо кратер на зворотній стороні Місяця й малу планету Сонячної системи, а також трасу, рухаючись по якій, ракета з людиною вперше досягла Місяця. В Києві його іменем названо вулицю, в Полтаві відкрито пам'ятник, а його ім'я присвоєно Полтавському національному технічному університету. Є медаль імені Ю.В. Кондратюка, випущено ювілейну монету і дві поштові марки. У Російській Федерації його іменем названо вулицю в Москві і площу в Новосибірську, в станиці Жовтневій Криловського району Краснодарського краю відкрито "Меморіальний музей Ю.В. Кондратюка". Американці, які вважають Кондратюка родоначальником космічної ери, на мисі Канаверал установили йому пам'ятник. А в день його ювілею – 21 червня 2012 р. – головна сторінка найпопулярнішої пошукової системи в Інтернеті Google була присвячена Ю.В.Кондратюку.

І. Мікульонок

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій