Станіслав Каневський народився в 1881 р., закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту. Під час навчання брав участь у діяльності польських орга¬нізацій: Корпорації студентів КПІ, а також Братерської допомоги в КПІ.

Після одержання диплома інженера став асистентом, а потім вик¬ладачем у КПІ, читав лекції з електротехніки. У 1911-18 рр. працював як конструктор і завідувач відділу електричних машин у фірмі “Вестингхоус” (пізніше “Динамо”) у Москві і “Вольта” в Ревлі (Таллінн), Москві і Петербурзі. Потім знову працював у КПІ, був радником російських підприємств щодо планів електрифікації України.

У 1919 р. переїхав до Львова, де працював над проектом електростанції в Бориславі. Рік по тому оселився у Варшаві і став директором електростанції на Мокотові. Пізніше працював у Банку для електрифікації Польщі й у Міністерстві публічних робіт. Одночасно викладав електротехніку у Варшавській полі¬техніці й у Державній вищій школі машинобудування й електротехніки.

З 1923 р. працював заступником директора АТ “Електрозавод Броун Бовері” у Варшаві, з 1930 р. – директором львівського відділення цієї фірми. У 1932–35 рр. у Сілезькій адміністрації в Катовіцах займався електрифікацією вугільного басейну. З 1936 р. керував Радомсько-Келецьким об’єднанням електростанцій. На той час він багато працював над питаннями електрифікації польських земель, брав участь у будівництві першої в країні лінії напругою 150 Квт Мостице – Стараховице – Варшава, вперше обладнаної пристроями несучої телефонії. У цей же час брав участь у роботі багатьох енергетичних організацій країни як член правління, радник чи консультант-експерт.

Після звільнення Польщі, з 1945 р. працював на електростанції в Лодзі. У 1946 р. став викладачем, потім професором Гданської політехніки. Викладав курс електричних машин, організовував співробітництво школи з промисловістю, передавав свій багатий досвід молодим фахівцям. Після виходу на пенсію в 1960 р. підтримував контакти з вузом. Як громадський діяч залучався до керівництва багатьох професійних організацій, насамперед Товариства польських електриків, працював у комітетах і комісіях, видавав статті, виступав з доповідями, брав участь у міжнародних конференціях електриків. Був членом польських і міжнародних наукових організацій. Помер у 1967 р. у Гданьску.