Кажуть, є три професії, даровані людині від Бога. Якщо покликання і професійна діяльність поєднуються, виходять талановиті актори, лікарі, вчителі. Можна сказати, що доцента ІФФ Євгена Вадимовича Іващенка, заступника завідувача кафедри фізики металів, керівника рентгенівської лабораторії кафедри та начальника дільниці радіаційної безпеки університету, доля обдарувала двічі – адже він і викладач, і актор. Це впевнено можуть засвідчити колеги, друзі та вихованці Євгена Вадимовича. Висока професійна майстерність у нього поєднується з чіткою самодисципліною та надзвичайно доброзичливим ставленням до студентів. Якби можна було оцінювати викладачів за шкалою доброти, кажуть вони, лідирував би Є.В. Іващенко.
У Київській політехніці Євген Іващенко з 1965-го. Саме тоді випускник Смілянської школи №12 (Черкаської обл.) став студентом механіко-технологічного факультету КПІ (спеціальність “Фізика металів”). У 1974-му закінчив аспірантуру кафедри термічної обробки та фізики металів і почав працювати асистентом на кафедрах загальної фізики і фізики металів, захистив кандидатську, з 1987-го – доцент кафедри фізики металів. Нині читає курси лекцій, керує курсовими, дипломними та магістерськими роботами студентів, веде наукову роботу, має близько 30 друкованих наукових робіт та методичних посібників, є співавтором першого в Україні електронного підручника в галузі матеріалознавства “Будова рідких, аморфних та кристалічних матеріалів” для вищої школи. У 2004 р. йому присвоєно звання “Заслужений викладач НТУУ “КПІ”.
Зі студентських років Євген Іващенко – провідний актор, керівник підготовчої групи і режисер Народного естрадного театру аматорів КПІ “ЕТА”, у складі театру він лауреат чотирьох Всесоюзних (за часів СРСР) фестивалів народної творчості, нагороджений премією ім. О.Бойченка, Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ та знаком ВЦРПС “За досягнення у самодіяльному мистецтві”. Нині, коли театр переживає непрості часи (у попиті швидше цінності матеріальні, аніж духовні), Євген Вадимович продовжує лишатися “і мотором, і тягловою силою” колективу. З притаманним тільки йому вмінням і терпінням навчає молоде поповнення секретам акторської майстерності. Важко навіть полічити, скільки поколінь політехніків заходилися реготом від театральних мініатюр за участю Є.Іващенка. Зустрічаючись через багато років, обов’язково згадують: “А пам’ятаєш, як...”. І цей феномен – “ЕТА” – не лише був і лишається візитівкою КПІ, він – частинка нашої історії і її втілення.
Євген Вадимович відбувся не лише як науковець, викладач і творча особистість. Він має гідне продовження на цьому світі – трьох дорослих дітей та трьох онуків. Син Віктор закінчив економічний факультет Львівського університету, нині капітан прикордонних військ України. Володимир – лікар-хірург, завідувач хірургічного відділення обласного туберкульозного диспансеру. Донька Надія – лікар-психіатр Київської обласної психіатричної лікарні.
Цього року Євген Вадимович відсвяткував свій ювілейний день народження. Вік, який дозволяє із задоволенням говорити про здобутки, та ще занадто рано підводити підсумки. Одне із найважливіших завдань – підняти рідну кафедру фізики металів на рівень сучасних європейських вимог. Віриться, що попереду буде і докторська, і нові вистави, і новий автомобіль, і перші досягнення онуків. Тож нехай наступні роки будуть повнокровними і різнобарвними, хай щедро виплескуються талант і людська сердечність, і від того ставатимемо красивішими і добрішими ми всі – ті, хто поруч.