Днями численні колеги, друзі, учні та рідні вітали професора ФММ Віктора Івановича Іваненка з поважним ювілеєм. Для Київської політехніки та й української науки в цілому він людина легендарна – знаний фахівець у галузі автоматичних систем керування, д.т.н. (1968), проф. (1971), заслужений діяч науки і техніки України (1998), заслужений професор КПІ ім. Ігоря Сікорського, засновник (1991) і завідувач (до 2003) кафедри математичного моделювання економічних систем. Зробив вагомий внесок у розвиток загальної теорії прийняття рішень та теорії керованих випадкових процесів.
Народився Віктор Іванович 20 травня 1928 р. у Києві. У 1935 р. пішов до школи, навесні 1941 р. закінчив шостий клас. Під час окупації України німцями працював як учень слюсаря у гаражі Райспоживспілки. Після визволення Києва у грудні 1943 р. продовжив навчання. У 1946 р. закінчив школу та під впливом друзів-однокласників вступив до КПІ на електротехнічний факультет за новою на той час спеціальністю "Автоматика і телемеханіка". У 1951 р. закінчив КПІ і отримав диплом з відзнакою. Науковою діяльністю зацікавився працюючи інженером з автоматизації на цементному заводі під Москвою, куди був призначений за державним розподілом.
У листопаді 1952 р. був зарахований до аспірантури Інституту електротехніки АН України у Києві. У 1956 р. здобув учений ступінь кандидата технічних наук, почав працювати в Інституті кібернетики АН України, де у 1959 р. заснував науково-дослідний відділ з теорії та систем автоматичного керування, який очолював до 1994 р. Брав участь у численних розробках систем автоматичного керування промисловими технологічними процесами. Є автором і співавтором кількох промислових винаходів.
Накопичений під час розробки багатьох систем автоматичного керування технологічними процесами з розподіленими параметрами досвід дозволив створити методологічні та математичні основи варіаційного методу та методу монотонних операторів у теорії динамічних систем з нескінченно-вимірним фазовим простором. Закладено фундамент математичного апарату для вивчення випадкових у широкому сенсі явищ. Саме до них належать статистично нестійкі, зокрема соціально-економічні та інші системи, що розвиваються.
Важливою подією в науковій роботі В.І.Іваненка було стажування у Північно-Західному Університеті США в 1962–1963 рр. На жаль, платою за це стала заборона виїзду за межі СРСР протягом наступних 27 років, аж до 1990 року, навіть на наукові міжнародні конференції, до програми яких були включені його доповіді. У 1994 та 1998 роках працював на посаді професора у Вищій нормальній школі (Париж), одному з найпрестижніших університетів Франції. Більш ніж 50 доповідей було зроблено на запрошення в колишньому СРСР, Україні, Росії, США, Канаді, Франції, Польщі, Австралії, Чехословаччині, Греції, на міжнародних конференціях та світових конгресах Федерації автоматичного керування (IFAC) та Федерації обробки інформації (IFIP).
Уперше курс лекцій з теорії автоматичного керування В.І.Іваненко прочитав для студентів вечірнього відділення електротехнічного факультету КПІ в осінньому семестрі 1956 року. З того часу поряд з роботою в АН України читав лекції в КПІ, з 1994 р. – в НаУКМА переважно з теорії та систем прийняття рішень та керування.
Значну роль у науковій діяльності професора В.І.Іваненка відігравав, і досі відіграє, науковий семінар, до якого залучались колеги по роботі, аспіранти і студенти. Семінар з роками змінював свою назву, але його предметом завжди, починаючи з 1960 року, була теорія та системи прийняття рішень та керування. Студенти, аспіранти, докторанти розповідають тут про свої розробки та дослідження, що потім стають основою кандидатських та докторських дисертацій. В.І.Іваненко був науковим керівником 36 кандидатських і науковим консультантом 11 докторських дисертацій.
Віктор Іванович завжди уважний і доброзичливий до оточуючих, є прикладом працездатності й оптимізму. Творчим довголіттям завдячує чіткому розпорядку дня, обов'язковій щоденній зарядці, заняттям спортом, раціональному харчуванню, взаєморозумінню і взаємоповазі в родині. Свого часу Віктор Іванович отримав перший розряд зі спортивної гімнастики, а його дружина, Людмила Павлівна, – перший розряд з художньої гімнастики. Коли одружилися, обоє займалися альпінізмом, ще донедавна каталися на гірських лижах.
Щиро вітаємо Віктора Івановича з ювілеєм! Бажаємо міцного здоров'я і наснаги для здійснення всього задуманого, миру, злагоди і добра.