Сімдесят років... І для людини це не так багато, а для такої великої структури в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», як інженерно-хімічний факультет – це зовсім мало, це пройдений шлях напруженої творчої роботи і плани подальшого розвитку.
Народне господарство України відбудовувалося загалом на старій технічній базі. Для його реконструкції необхідно було створити і відновити ряд галузей промисловості: машинобудівну, верстатобудівну, автомобільну, хімічну, оборонну, тракторну, металургійну та ін., реконструювати старі і збудувати нові підприємства, технічно переозброїти їх.
Про політехніків і не тільки. Співак Олександр Федоренко у 1985 р. закінчив Київську державну консерваторію за фахом «соліст оперети». Виконував головні ролі у виставах Київського, Свердловського театрів оперети, театру оперети Ростова-на-Дону, Сумського театру драми і музичної комедії.
Значна увага приділялась самостійній роботі студентів, виробленню у них навиків активного оволодіння знаннями, а також визначенню оптимального співвідношення між обов'язковими ауди-торними заняттями і самостійною роботою.
Vivat, crescat, floreat! Милостивые государи! ... Политехнический институт есть высшее учебное заведение, назначенное для подготовления инженеров, т. е., как показывает самое название, людей гения, способных придумывать и устраивать новое.
Директор КПІ В.Л. Кирпичов запросив до інституту відомого хіміка, професора Московського сільськогосподарського інституту М.І. Коновалова. Той довго вагався і до роботи в КПІ приступив з 1 липня 1899 р., зайнявши посаду декана хімічного відділення та завідувача кафедри неорганічної хімії.
Наприкінці XIX ст. економічний розвиток Росії набрав швидких темпів. Інтенсивно розвивалася вугільна, металургійна, машинобудівна, легка, харчова галузі промисловості, сільське господарство. Разом з тим скрізь відчувалася гостра нестача інженерів, техніків, агрономів. За офіційними даними 1892 р. з 27132 управляючих фабриками і заводами Росії технічну освіту мали всього 2076, тобто 7,5%, вищу спеціальну освіту - менше 1 % [1, с. 55].
За своїм соціальним станом студентство було неоднорідним. У дореволюційній Росії двері вищої школи, як і взагалі шлях до освіти, було відкрито переважно для заможних людей. Освітянський ценз, висока оплата за навчання, брак студентських гуртожитків і стипендій були значною перешкодою для більшості населення країни.
Сьогодні, коли мова заходить про підвищення якості навчання, зазвичай йдеться про кваліфікацію викладачів, рівень викладання, забезпечення приладами і навчальними посібниками тощо. При цьому студенти розглядаються (свідомо чи ні) виключно як пасивні «споживачі освітніх послуг».
Оздоблення актової зали першого корпусу КПІ, великої фізичної аудиторії механічного відділення та двох прилеглих до них вестибулів тривало до осені 1901 і було здійснене у романському стилі за проектами архітектора О. Кобелєва.
